ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
22 липня 2010 року
м. Київ
Справа N К-1603/10
Про стягнення коштів
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:
Головуючого Цуркана М.І.,
суддів: Кравченко О.О.,
Леонтович К.Г.,
Островича С.Е.,
Черпіцької Л.Т.,
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності до Криворізького професійного гірничо-технологічного ліцею про стягнення коштів, що переглядається за касаційною скаргою Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 грудня 2008 року та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду 19 жовтня 2009 року
установила:
В березні 2008 року Дніпропетровське обласне відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності (Фонд) звернулось в суд із позовом до Криворізького професійного гірничо-технологічного ліцею (Ліцей) про стягнення суми недоїмки по сплаті страхових внесків в розмірі 399,34 грн. та штрафних санкцій, нарахованих в зв’язку с несплатою таких внесків в розмірі 10 239,24 грн.
Посилаючись на те, що Ліцеєм, всупереч положенням Закону України "Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням" від 18 січня 2001 року N 2240-ІІІ (Закон N 2240-ІІІ), не було нараховано та утримано страхові внески на виплачені працівникам суми погашення заборгованості з виплати надбавки за вислугу років, просив стягнути з останнього суму несплачених внесків та штрафних санкцій, передбачених статтею 30 Закону N 2240-ІІІ.
Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 грудня 2008 року позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача суму недоїмки по сплаті страхових внесків в розмірі 399,34 грн. Решта позовних вимог залишена без розгляду.
Новою постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду 19 жовтня 2009 року рішення суду першої інстанції скасовано в частині залишення позовних вимог без розгляду. В задоволенні цих вимог відмовлено, а в решті оскаржувану постанову залишено без змін.
У касаційній скарзі Фонд, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить оскаржувані рішення в частині відмови в задоволенні позовних вимог скасувати та прийняти нове, яким позов задовольнити.
Заслухавши доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, колегія суддів вважає, що скарга підлягає задоволенню.
Судами встановлено, що в березні 2007 року Жовтневою районною виконавчою дирекцією Фонду проведено перевірку Ліцею, якою встановлено, що відповідач не нарахував страхові внески на суми погашення заборгованості з виплати надбавки за вислугу років педагогічним та науково-педагогічним працівникам. За результатами перевірки прийнято рішення про зарахування до бюджету Фонду сум несплачених внесків та штрафних санкцій, накладених за таку несплату.
Відповідач оскаржив вказане рішення до виконавчої дирекції Фонду, посилаючись на те, що він керувався роз’ясненнями, що надавались Міністерством освіти та науки України, відповідно до яких нарахування страхових внесків на зазначені виплати не проводиться. Листом виконавчої дирекції Фонду прийняті рішення залишені без змін.
Задовольнивши позов частково, суд першої інстанції керувався тим міркуванням, що виплати, на які не було нараховано страхові внески, є, по суті, частиною заробітної плати, відтак вимоги про стягнення недоїмки правомірні. В той же час, залишивши без розгляду позовні вимоги про стягнення санкцій, суд виходив з того, що особа, яка підписала позов від імені Фонду, відповідно до довіреності не мала правомочності на звернення до суду із позовом про стягнення санкцій.
Скасувавши в цій частині рішення суду першої інстанції, апеляційний суд виходив з того, що у представника Фонду були відповідні повноваження, проте у задоволенні таких вимог відмовив, з огляду на те, що у відповідача відсутня вина в порушенні законодавства. В той же час, апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції про те, що сума недоїмки по сплаті страхових внесків підлягає стягненню, та залишив в цій частині рішення без змін.
Судова колегія Вищого адміністративного суду погоджується з такими висновками судів частково.
Статтею 21 Закону N 2240-ІІІ визначено виплати, на які роботодавцями нараховуються страхові внески до Фонду, а саме: суми фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, що підлягають обкладенню податком з доходів фізичних осіб.
Статтею 2 Закону України "Про оплату праці" визначено структуру заробітної плати, до якої входить також додаткова заробітна плата: це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій.
Таким чином, надбавка за вислугу років педагогічним працівникам згідно з положеннями Закону України "Про оплату праці" є додатковою заробітною платою, відтак, згідно з статтею 21 Закону N 2240-ІІІ на неї нараховуються страхові внески до Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності.
Отже, судами зроблено правильний висновок про те, що суми погашення заборгованості з виплати надбавки за вислугу років педагогічним та науково-педагогічним працівникам є частиною бази для здійснення нарахувань страхових внесків до Фонду, відтак недоїмка зі сплати таких внесків підлягає стягненню з відповідача.
В той же час, апеляційний суд дійшов помилкового висновку щодо відмови в задоволенні позову в частині стягнення санкцій за несплату страхових внесків.
Так, відповідно до статті 30 Закону N 2240-ІІІ за неповну сплату страхових внесків на страхувальника накладається штраф у розмірі прихованої (заниженої) суми заробітної плати, на яку відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.
Твердження апеляційного суду щодо неможливості застосування такого штрафу внаслідок відсутності вини у відповідача є помилковим з огляду на наступне.
По-перше, вказаний штраф є адміністративно-господарською санкцією у розумінні Господарського кодексу України. Вина як необхідний елемент для застосування адміністративно-господарських санкцій визначена статтею 218 Господарського кодексу України.
За правилами вказаної статті учасник господарських відносин відповідає за порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач не був позбавлений можливості нарахувати страхові внески на виплати надбавки за вислугу років, відтак немає підстав стверджувати про відсутність його вини у порушенні законодавства.
По-друге, посилання відповідача та апеляційного суду на існування роз’яснень законодавства щодо нарахувань страхових внесків на виплати надбавки за вислугу років педагогічним працівникам у формі спільного листа Міністерства освіти і науки України та Міністерства фінансів України не можуть братися до уваги, так як лист не є нормативним актом; застосування такого листа порушує принципи пріоритетності законів над іншими нормативними актами.
Відтак, у апеляційного суду не було правових підстав для відмови в задоволенні позову, а тому рішення в цій частині підлягає скасуванню.
За правилами статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції має право скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.
На підставі викладеного, керуючись статтями 220, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів
постановила:
Касаційну скаргу Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності задовольнити.
Постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду 19 жовтня 2009 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог скасувати і в цій частині ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.
Стягнути з Криворізького професійного гірничо-технологічного ліцею (код ЄДРПОУ 02541645, р/р 35215115010370 в УДК у Дніпропетровській області "Казнадніпро" МФО 805012) на користь Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності штраф у розмірі 10 239 (десять тисяч двісті тридцять дев’ять) гривень 24 копійки.
В решті судові рішення залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України лише за винятковими обставинами у строк та у порядку, визначеними статтями 237 - 239 КАС України.
Головуючий
Судді