ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
30 травня 2012 року
м. Київ
Справа N 6-29цс12
Про визнання договорів купівлі-продажу
квартир частково недійсними та
зобов'язання вчинити певні дії
Судові палати у цивільних та господарських справах Верховного Суду України у складі:
Головуючого Яреми А.Г.,
Суддів: Барбари В.П., Гуля В.С., Потильчака О.І.,
Колесника П.І., Балюка М.І., Берднік І.С.,
Григор'євої Л.І., Гуменюка В.І., Жайворонок Т.Є.,
Онопенка В.В., Охрімчук Л.І., Романюка Я.М.,
Сеніна Ю.Л., Шицького І.Б.,
розглянувши в судовому засіданні справу за заявою закритого акціонерного товариства "Фармацевтична фірма "Дарниця" про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 7 грудня 2011 року, ухвали апеляційного суду м. Києва від 5 липня 2011 року та рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 5 травня 2011 року у справі за позовом закритого акціонерного товариства "Фармацевтична фірма "Дарниця" до ОСОБА_16, ОСОБА_17, третя особа - Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна, про визнання договорів купівлі-продажу квартир недійсними, та за зустрічним позовом ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19 та ОСОБА_20 до закритого акціонерного товариства "Фармацевтична фірма "Дарниця", треті особи - Дарницька районна в місті Києві державна адміністрація, Головне управління юстиції в м. Києві, Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна, про визнання договорів купівлі-продажу квартир частково недійсними та зобов'язання вчинити певні дії,
встановили:
Закрите акціонерне товариство "Фармацевтична фірма "Дарниця" (далі - ЗАТ "Фармацевтична фірма "Дарниця") звернулося до суду з позовом до ОСОБА_16 та ОСОБА_17. про визнання укладених 18 лютого 1997 року товариством з ними договорів купівлі-продажу квартир недійсними з тих підстав, що при їх укладенні сторонами не було досягнуто згоди щодо істотної умови договорів - покупної ціни, визначення цієї ціни в умовних одиницях не відповідає вимогам закону, а саме укладення договорів на таких умовах суперечить цілям діяльності товариства.
ОСОБА_16 та ОСОБА_17, а також ОСОБА_18, ОСОБА_19 та ОСОБА_20 звернулися до суду із зустрічним позовом до ЗАТ "Фармацевтична фірма "Дарниця" про визнання укладених ними в лютому 1997 року з ЗАТ "Фармацевтична фірма "Дарниця" договорів купівлі-продажу квартир недійсними в частині визначення еквіваленту покупної ціни в умовних одиницях з тих підстав, що така умова не відповідає вимогам закону, визнання з цих же підстав недійсними додаткових договорів, якими встановлено порядок здійснення ними розрахунків за придбані квартири з врахуванням курсу умовної одиниці за даними Національного банку України на день внесення платежу, та зобов'язання ЗАТ "Фармацевтична фірма "Дарниця" видати їм довідки про повну сплату ними вартості придбаних квартир.
Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 5 травня 2011 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду м. Києва від 5 липня 2011 року та ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 7 грудня 2011 року, позови задоволено частково. Визнано недійсними умови укладених сторонами договорів купівлі-продажу квартир про визначення еквіваленту покупної ціни в умовних одиницях та визнано недійсними додаткові договори, якими встановлено порядок здійснення покупцями розрахунків за придбані квартири з врахуванням курсу умовної одиниці за даними Національного банку України на день внесення платежу. Зобов'язано ЗАТ "Фармацевтична фірма "Дарниця" протягом одного місяця з дня набрання рішенням законної сили видати ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_20, ОСОБА_18 та ОСОБА_19 довідки про повну сплату ними покупної ціни за договорами купівлі-продажу квартир.
У заяві про перегляд Верховним Судом України рішення суду касаційної інстанції ЗАТ "Фармацевтична фірма "Дарниця" просить скасувати зазначені вище судові рішення у справі та ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позов, посилаючись на неоднакове застосування судами касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, а саме норми, яка встановлює можливість вираження грошових зобов'язань в іноземній валюті, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.
Для прикладу наявності зазначеної підстави подання заяви про перегляд судових рішень ЗАТ "Фармацевтична фірма "Дарниця" посилається на постанову Вищого господарського суду України від 28 липня 2004 року.
Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, пояснення представників ЗАТ "Фармацевтична фірма "Дарниця" ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на підтримання заяви, ОСОБА_17, ОСОБА_18 та ОСОБА_16 на її заперечення, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені у заяві доводи, Судові палати у цивільних та господарських справах Верховного Суду України дійшли висновку, що заява підлягає задоволенню частково.
Відповідно до змісту ст. 360-4 ЦПК України суд задовольняє заяву про перегляд справи Верховним Судом України і скасовує судове рішення у справі, яка переглядається з підстав неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, у разі, якщо установить, що воно є незаконним.
Судом встановлено, що ЗАТ "Фармацевтична фірма "Дарниця" 14 лютого 1997 року уклала договори купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 з ОСОБА_18 та ОСОБА_19 (т. 1, а.с. 145), квартири N 59 цього ж будинку з ОСОБА_20 (т. 1, а.с. 152), 18 лютого 1997 року квартири N 54 з ОСОБА_16 (т. 1, а.с. 128) та 21 лютого 1997 року квартири N 88 зі ОСОБА_17 (т. 1, а.с. 138). Пунктом 4 кожного з цих договорів було визначено покупну ціну квартир у гривні з вираженням її еквівалента в умовних одиницях за курсом Національного банку України на день укладення договору. Також до кожного з цих договорів їх сторонами було укладено додаткові договори про порядок здійснення покупцями розрахунків за придбані квартири, який передбачав, що покупна ціна сплачується впродовж 15 років періодичними щомісячними платежами в національній валюті України в розмірі, також вираженому в умовних одиницях за курсом Національного банку України на день здійснення платежу (т. 1, а.с. 147, 153, 129 та 139 відповідно). Судом також встановлено, що під умовною одиницею сторони мали на увазі іноземну валюту.
Визнаючи пункти 4 зазначених вище договорів купівлі-продажу квартир недійсними, суд першої інстанції, з висновками якого погодилися суди апеляційної та касаційної інстанцій, виходив із того, що в цій частині договори не відповідають вимогам закону - Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю", який визначає єдиним законним засобом платежу на території України українську гривню.
Однак з висновком суду про те, що в зазначеній частині договори не відповідають вимогам закону погодитися не можна.
Частина перша ст. 48 чинного на час укладення сторонами спірних договорів ЦК Української РСР встановлювала, що недійсною є та угода, яка не відповідає вимогам закону.
Відповідно до ст. 169 ЦК Української РСР грошові зобов'язання повинні бути виражені і підлягають оплаті в національній валюті. Вираження і оплата грошових зобов'язань в іноземній валюті допускається лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Декрет Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю", який встановлює режим здійснення валютних операцій на території України, також не дозволяє здійснення оплати платежів в іноземній валюті у розрахунках між резидентами, якими є сторони по справі.
Згідно з умовами спірних договорів купівлі-продажу квартир, що також встановлено судом, покупна ціна, тобто грошові зобов'язання покупців за цими договорами виражені в національній валюті України - гривні. Визначення при цьому в договорах грошового еквівалента цих зобов'язань покупців в умовних одиницях законом не заборонено, на що звернув увагу Вищий господарський суд України в судовому рішенні, на яке як на приклад неоднакового застосування судами касаційної інстанції однієї і тієї самої норми матеріального права посилається заявник, а тому висновок суду про те, що зазначені умови договорів не відповідали вимогам чинного на час їх укладення законодавства є помилковим.
Таким чином, в цій частині рішення касаційного суду є незаконним, що відповідно до ст. 360-4 ЦПК України є підставою для його скасування і передачі справи в цій частині на новий касаційний розгляд.
В іншій частині рішення заявником не надано прикладів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, а тому в задоволенні заяви про перегляд цієї частини рішення слід відмовити.
Керуючись ст.ст. 355, 360-3, 360-4, 360-5 ЦПК України, Судові палати у цивільних та господарських справах Верховного Суду України
постановили:
Заяву закритого акціонерного товариства "Фармацевтична фірма "Дарниця" задовольнити частково.
Ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 7 грудня 2011 року щодо залишення без змін рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 5 травня 2011 року та ухвали апеляційного суду м. Києва від 5 липня 2011 року в частині вирішення зустрічної позовної вимоги ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19 та ОСОБА_20 до закритого акціонерного товариства "Фармацевтична фірма "Дарниця", треті особи - Дарницька районна в місті Києві державна адміністрація, Головне управління юстиції в м. Києві, Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна, про визнання договорів купівлі-продажу квартир недійсними в частині визначення еквіваленту покупної ціни в умовних одиницях скасувати і передати справу в цій частині на новий касаційний розгляд.
Постанова Верховного Суду України є остаточною і може бути оскаржена тільки на підставі, встановленій п. 2 ч. 1 ст. 355 ЦПК України.
Головуючий
Судді