ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
5 червня 2012 року
м. Київ
Справа N 21-78а12
Про стягнення заборгованості
Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:
головуючого Кривенка В.В.,
суддів: Гусака М.Б., Коротких О.А.,
Кривенди О.В., Маринченка В.Л.,
Панталієнка П.В., Прокопенка О.Б.,
Терлецького О.О., -
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом управління Пенсійного фонду України в Дзержинському районі м. Харкова (далі - управління ПФУ) до відкритого акціонерного товариства "Південдіпроцемент" (далі - Товариство) про стягнення заборгованості,
встановила:
У квітні 2010 року управління ПФУ звернулося до суду з позовом до Товариства, у якому просило стягнути з відповідача на свою користь заборгованість в сумі 556 грн 18 коп., яка виникла у зв'язку з тим, що всупереч вимогам статті 24 Закону України від 13 грудня 1991 року N 1977-ХІІ "Про наукову і науково-технічну діяльність" (далі - Закон N 1977-ХІІ) та пункту 2 Порядку фінансування різниці між сумою пенсії, призначеної науковим (науково-педагогічним) працівникам державних небюджетних підприємств, установ, організацій та вищих навчальних закладів III-IV рівнів акредитації згідно із Законом України "Про наукову і науково-технічну діяльність", та сумою пенсії, обчисленою відповідно до інших законодавчих актів, на яку мають право зазначені особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24 березня 2004 року N 372 (далі - Порядок; постанова N 372 відповідно), відповідач за період із січня 2008 року по вересень 2009 року не сплатив позивачу різницю між сумою пенсії, призначеної за Законом N 1977-ХІІ, та сумою пенсії, обчисленої відповідно до інших законодавчих актів, для виплати пенсії ОСОБА_1, який працював у Товаристві й отримував пенсію в управлінні ПФУ.
Харківський окружний адміністративний суд постановою від 27 липня 2010 року, залишеною без змін ухвалами Харківського апеляційного адміністративного суду від 8 листопада 2010 року та Вищого адміністративного суду України від 10 листопада 2011 року, позов задовольнив: постановив стягнути з Товариства на користь управління ПФУ суму відшкодування наукової пенсії у розмірі 565 грн 18 коп.
Касаційний суд, залишаючи без змін рішення судів попередніх інстанцій про задоволення позовних вимог, дійшов висновку, що на Товариство поширюються приписи частини дев'ятої статті 24 Закону N 1977-ХІІ та пункту 2 Порядку, а отже, він повинен сплачувати різницю між сумою пенсії, призначеної за цим Законом, та сумою пенсії, обчисленої відповідно до інших законодавчих актів.
У заяві про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду України від 10 листопада 2011 року Товариство послалося на неоднакове застосування касаційним судом частини дев'ятої статті 24 Закону N 1977-ХІІ та пункту 2 Порядку.
На обґрунтування зазначеного Товариство додало копію ухвали Вищого адміністративного суду України від 15 грудня 2011 року (справа N К-26698/09), у якій касаційний суд зазначив, що обов'язок відшкодовувати органам ПФУ різницю між пенсією, призначеною за наведеним законом та пенсією, призначеною за іншими законами, випливає з трудових відносин роботодавця та працівника. У період його праці в інституті, правонаступником якого є відповідач, їх взаємовідносини не тягли обов'язку сплачувати спірні суми, оскільки відповідач є недержавним підприємством, а тому на нього не поширюється дія частини п'ятої статті 24 Закону N 1977-ХІІ.
Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України, вирішуючи питання про усунення розбіжностей у застосуванні частини дев'ятої статті 24 Закону N 1977-ХІІ, виходить із такого.
Згідно зі статтею 6 Закону України від 5 листопада 1991 року N 1788-XII "Про пенсійне забезпечення" особам, які мають одночасно право на різні державні пенсії, призначається будь-яка з цих пенсій за їх вибором.
Держава встановлює для наукових (науково-педагогічних) працівників, які мають необхідний стаж наукової роботи, пенсії на рівні, що забезпечує престижність наукової праці та стимулює систематичне оновлення наукових кадрів (стаття 24 Закону N 1977-ХІІ).
Відповідно до частини дев'ятої цієї ж статті різниця між сумою пенсії, призначеної за цим Законом, та сумою пенсії, обчисленої відповідно до інших законодавчих актів, на яку має право науковий працівник, фінансується: для наукових (науково-педагогічних) працівників державних бюджетних наукових установ, організацій та вищих навчальних закладів III-IV рівнів акредитації - за рахунок коштів державного бюджету; для наукових (науково-педагогічних) працівників інших державних підприємств, установ, організацій та вищих навчальних закладів III-IV рівнів акредитації - за рахунок коштів цих підприємств, установ, організацій та закладів, а також коштів державного бюджету в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. При цьому за рахунок коштів державного бюджету науковим (науково-педагогічним) працівникам оплачується з розрахунку на одну особу 50 відсотків різниці пенсії, призначеної за цим Законом; для наукових (науково-педагогічних) працівників недержавних наукових установ, організацій та вищих навчальних закладів III-IV рівнів акредитації - за рахунок коштів цих установ, організацій та закладів.
На виконання наведеної норми зазначеного Закону Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 13 грудня 2000 року N 1826 "Про затвердження Порядку фінансування та виплати різниці між сумою пенсії, призначеної науковим (науково-педагогічним) працівникам державних бюджетних установ і організацій, науковим (науково-педагогічним) працівникам державних небюджетних підприємств і організацій згідно із Законом України "Про наукову і науково-технічну діяльність", та сумою пенсії, обчисленою відповідно до інших законодавчих актів, на яку мають право зазначені особи", яка втратила чинність 9 квітня 2004 року одночасно з набранням чинності постановою N 372, якою було затверджено Порядок.
Названі порядки визначають механізм фінансування різниці між сумою пенсії, призначеної, зокрема, науковим (науково-педагогічним) працівникам державних небюджетних підприємств, установ, організацій, та сумою пенсії, обчисленою відповідно до інших законодавчих актів, на яку мають право зазначені особи.
Згідно з пунктом 4 Порядку, у разі ліквідації або зміни власника підприємства, установи, організації чи вищого навчального закладу III-IV рівнів акредитації різниця у розмірі пенсії фінансується за рахунок коштів їх правонаступників у порядку, що діяв стосовно цих підприємств, установ, організацій та закладів до моменту ліквідації або зміни власника.
Аналіз зазначених норм права дає підстави вважати, що у випадках, коли відбувається перетворення в процесі приватизації державного підприємства у відкрите акціонерне товариство, до правонаступника переходять права і обов'язки державного підприємства, що приватизується, у тому числі й обов'язок зі сплати різниці між сумою пенсії, призначеної відповідно до Закону N 1977-ХІІ, та сумою пенсії, обчисленої відповідно до інших законодавчих актів.
Як установили суди попередніх інстанцій, пенсійний орган відповідно до Закону N 1977-ХІІ призначив пенсію колишньому науковому працівникові ОСОБА_1, який працював у Державному всесоюзному інституті по проектуванню та науково-дослідницькій роботі "Південдіпроцемент" з 1 червня 1972 року по 30 вересня 1993 року на посадах, що дають право призначення пенсії відповідно до статті 24 зазначеного Закону.
Згідно зі статутом цього інституту він був створений органом державної влади з метою отримання прибутку та здійснював свою діяльність на основі господарського розрахунку. Тобто був небюджетною установою, що самостійно визначає суму, яка підлягає до сплати в розрахунку за місяць, і щомісячно до 25 числа перераховує органу ПФУ за своїм місцезнаходженням відповідні грошові кошти для фінансування різниці в розмірі пенсії, призначеної в минулих і поточних роках (абзац другий пункту 5 Порядку).
Правонаступником зазначеного вище інституту є Товариство.
За період із січня 2008 року по вересень 2009 року у Товариства виникла заборгованість із відшкодування управлінню ПФУ різниці між сумою пенсії, призначеної відповідно до Закону N 1977-ХІІ, та сумою пенсії, обчисленою відповідно до інших законодавчих актів, у розмірі 565 грн 18 коп.
Отже, рішення касаційного суду у справі, що розглядається, про обґрунтовану вимогу управління ПФУ щодо фінансування Товариством різниці у розмірі пенсії, призначеної науковому працівнику, є законним.
Ураховуючи наведене та керуючись статтями 241, 242, 244 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України
постановила:
У задоволенні заяви відкритого акціонерного товариства "Південдіпроцемент" відмовити.
Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає, крім випадку, встановленого пунктом 2 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий
Судді
Правова позиція
5 травня 2012 року Справа N 21-78а12
Закон України від 13 грудня 1991 N 1977-XII "Про наукову і наукову-технічну діяльність" не містить положень, які б звільняли державні небюджетні установи та організації, фінансування яких здійснюється за рахунок державного бюджету України та госпрозрахунку, відшкодовувати Пенсійному фонду України різницю між сумою призначеної за цим Законом та сумою пенсії, обчисленою відповідно до інших законодавчих актів, на яку має право науковий працівник.
У випадках коли відбувається перетворення в процесі приватизації державного підприємства у відкрите акціонерне товариство, до правонаступника переходять права і обов'язки державного підприємства, що приватизується, у тому числі й обов'язок зі сплати такої різниці.
Суддя