ЄВРОПЕЙСЬКИЙ СУД З ПРАВ ЛЮДИНИ
РІШЕННЯ
Справа "Щукін та інші проти України"
(Заява N 59834/09 та 249 інших заяв)
від 13 лютого 2014 року
Стислий виклад рішення
Заявники скаржилися до Європейського суду з прав людини (далі - Європейський суд) на тривале невиконання рішень національних судів та комісій по трудових спорах, винесених на їхню користь, та на відсутність ефективних національних засобів юридичного захисту щодо цих скарг. Деякі заявники подали також інші скарги за Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція).
Заявники за заявами NN 68847/12,75728/12,77848/12,81588/12 та 409/13 померли під час розгляду справи Європейським судом. їхні найближчі родичі виявили бажання підтримувати зазначені заяви, крім заяви N 77848/12.
Заяви, наведені у Додатку 2, були визнані Європейським судом неприйнятними як явно необгрунтовані або через відсутність істотної шкоди в результаті невиконання остаточного рішення суду.
Заяви NN 77848/12 та 73243/12 були вилучені Європейським судом з реєстру справ через смерть заявника і відсутність осіб, які б бажали підтримувати заяву, та через належне виконання рішення національного суду і небажання заявника підтримувати свою заяву відповідно.
Щодо заяв, зазначених у Додатку 1, Європейський суд, враховуючи усталену практику розгляду справ щодо невиконання національних рішень, встановив порушення п. 1 ст. 6, ст. 13 Конвенції та ст. 1 Першого протоколу до Конвенції.
Ретельно дослідивши решту скарг заявників у світлі всіх наявних матеріалів, Європейський суд, в межах своєї компетенції, дійшов висновку про відсутність будь-яких ознак порушень прав і свобод, передбачених Конвенцією чи протоколами до неї.
За цих підстав суд одноголосно:
"1. Вирішує об'єднати заяви, наведені у Додатку 1;
2. Оголошує прийнятними скарги заявників, зазначених у Додатку 1, за пунктом 1 статті 6, статтею 13 Конвенції та за статтею 1 Першого протоколу до Конвенції щодо тривалого невиконання рішень, винесених на їх користь, та щодо відсутності ефективних національних засобів юридичного захисту щодо цих скарг, а решту скарг у заявах - неприйнятною;
3. Постановляє, що було порушення пункту 1 статті 6 Конвенції та статті 1 Першого протоколу до Конвенції;
4. Постановляє, що було порушення статті 13 Конвенції;
5. Постановляє, що:
(a) протягом трьох місяців держава-відповідач має виконати рішення національних судів, ухвалених на користь заявників, які підлягають виконанню, та сплатити 2000 (дві тисячі) евро кожному заявнику або його/її спадкоємцю, чиї заяви зазначені у Додатку 1, в якості відшкодування матеріальної та моральної шкоди та компенсації судових витрат, а також будь-який податок, що може нараховуватись; ці суми мають бути конвертовані в національну валюту за курсом на день здійснення платежу;
(b) зі спливом зазначеного тримісячного строку і до остаточного розрахунку на ці суми нараховуватиметься простий відсоток (simple interest) у розмірі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, яка діятиме в період несплати, до якої має бути додано три відсоткові пункти.
6. Вирішує об'єднати заяви, вказані у Додатку 2, та оголошує їх неприйнятними.
7. Вирішує об'єднати заяви, вказані у Додатку 3, та вилучити їх з реєстру справ відповідно до підпункту "b" пункту 1 cтатті 37 Конвенції.".