ЄВРОПЕЙСЬКИЙ СУД З ПРАВ ЛЮДИНИ
РІШЕННЯ
Справа "Коростильов проти України"
(Заява N 33643/03)
від 13 червня 2013 року
Стислий виклад рішення
21 січня 2000 року заявника було затримано за підозрою у вчиненні злочину.
За твердженнями заявника під час затримання він зазнав жорстокого поводження з боку працівників міліції, в результаті чого під час допиту він зізнався у вчиненні злочину. Крім того, заявник стверджував, що він не мав доступу до захисника.
Уряд заперечив проти тверджень заявника, та у підтвердження того, що допит заявника було проведено у присутності захисника надав копію протоколу допиту.
27 червня 2002 року апеляційний суд Одеської області (далі - апеляційний суд) визнав заявника винним у вчиненні інкримінованих йому злочинів та призначив покарання у вигляді довічного позбавлення волі з конфіскацією майна.
10 липня 2003 року цей вирок було залишено без змін Верховним Судом України.
25 жовтня 2004 року заявник звернувся до апеляційного суду із вимогою про надання копій з матеріалів його кримінальної справи, які необхідні йому були для обґрунтування своєї заяви до Європейського суду з прав людини (далі - Європейський суд). Листом від 12 листопада 2004 року апеляційний суд відмовив у задоволенні його вимоги, зазначивши, що національне законодавство не передбачає надання копій таких документів, та що раніше у заявника була можливість вивчити протоколи судових засідань.
До Європейського суду заявник скаржився за статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) на несправедливість кримінального провадження щодо нього, зокрема, стверджував, що: розгляд його справи не належав до повноважень апеляційного суду; суди неправильно застосували закон, оцінили докази у його справі та незаконно використали зізнавальні показання, отримані від нього внаслідок катування; було порушено його право на захист; та за статтею 34 Конвенції на те, що державні органи відмовили йому в отриманні копій документів з матеріалів його справи, необхідних для обгрунтування заяви до Європейського суду. Також, заявник подавав інші скарги за Конвенцією.
З огляду на необґрунтованість скарг заявника за статтею 6 Конвенції, зокрема, у зв'язку з відсутністю доказів щодо того, що зізнавальні показання заявника були отримані під примусом або з порушенням права заявника на захист, цю частину заяви заявника Європейським судом було визнано неприйнятною.
У зв'язку з незабезпеченням державними органами заявнику можливості отримати копії документів з матеріалів його кримінальної справи, яких він потребував для обґрунтування своєї заяви до Європейського суду, після закінчення провадження в цій справі, останній дійшов висновку, що Україна не виконала свої зобов'язання за статтею 34 Конвенції щодо створення усіх необхідних умов для заявника з метою забезпечення належного та ефективного розгляду його заяви Європейським судом.
Крім того, Європейський суд вже розглядав справи щодо порушення права на подання індивідуальної заяви, передбаченого Конвенцією, зокрема, зазначив, що у рішенні у справі "Василь Іващенко проти України" було встановлено, що причиною такого порушення є відсутність у правовій системі України чіткої процедури, яка надавала б ув'язненим можливість отримувати копії документів з матеріалів їхніх кримінальних справ після закінчення кримінальних справ самостійно або з допомогою державних органів.
Розглянувши справу, Європейський суд одноголосно:
"1. Оголошує скарги заявника за статтями 3, 5, 6 та 7 Конвенції неприйнятними.
2. Постановляє, що держава-відповідач не виконала своїх зобов'язань за статтею 34 Конвенції у зв'язку з відмовою державних органів надати заявнику копії документів для його заяви до Суду.
3. Постановляє, що
(a) упродовж трьох місяців від дати, коли це рішення набуде статусу остаточного відповідно до пункту 2 статті 44 Конвенції, держава-відповідач має сплатити заявнику 3 000 (три тисячі) евро відшкодування моральної шкоди, що мають бути конвертовані в національну валюту держави-відповідача за курсом на день здійснення платежу, разом з будь-якими податками, що можуть нараховуватись;
(b) зі спливом зазначеного тримісячного строку і до остаточного розрахунку на зазначену суму нараховуватиметься простий відсоток (simple interest) у розмірі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, яка діятиме в період несплати, до якої має бути додано три відсоткові пункти.
4. Відхиляє решту вимог заявника щодо справедливої сатисфакції".