ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ПОСТАНОВА
21.01.2014 N 826/16333/13-а

Про зобов'язання вчинити дії

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого - судді Гарника К. Ю., суддів - Донця В. А., Пісоцької О. В., при секретарі судового засідання - Непомнящій О. А., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Всеукраїнської громадської організації "Всеукраїнське агентство авторських прав", Всеукраїнської громадської організації "Всеукраїнське агентство з авторських та суміжних прав" до Міністерства освіти і науки України, треті особи - Державна служба інтелектуальної власності України, Об'єднання підприємств "Український музичний альянс", Міністерство юстиції України, про скасування наказу N 1249 від 30.08.2013, зобов'язання вчинити дії встановив:

Всеукраїнська громадська організація "Всеукраїнське агентство авторських прав" та Всеукраїнська громадська організація "Всеукраїнське агентство з авторських та суміжних прав" (далі по тексту - позивачі) звернулись до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Міністерства освіти і науки України (далі по тексту - відповідач), за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору - Державної служби інтелектуальної власності України, Об'єднання підприємств "Український музичний альянс", Міністерства юстиції України в якому просять суд:

- визнати повністю нечинним наказ Міністерства освіти і науки України N 1249 від 30 серпня 2013 року "Про затвердження Порядку визначення уповноважених організацій колективного управління, які здійснюватимуть збирання і розподіл винагороди (роялті) за використання опублікованих з комерційною метою фонограм і відеограм", який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05 вересня 2013 року за N 1528/24060;

- скасувати наказ Міністерства освіти і науки України N 1249 від 30 серпня 2013 року "Про затвердження Порядку визначення уповноважених організацій колективного управління, які здійснюватимуть збирання і розподіл винагороди (роялті) за використання опублікованих з комерційною метою фонограм і відеограм", який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05 вересня 2013 року за N 1528/24060;

- зобов'язати Міністерство освіти і науки України здійснити дії щодо державної реєстрації втрати чинності наказу Міністерства освіти і науки України N 1249 від 30 серпня 2013 року "Про затвердження Порядку визначення уповноважених організацій колективного управління, які здійснюватимуть збирання і розподіл винагороди (роялті) за використання опублікованих з комерційною метою фонограм і відеограм", який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05 вересня 2013 року за N 1528/24060.

Враховуючи однорідність позовних вимог, які заявлені до відповідача, Міністерства освіти і науки України, в межах адміністративних справ N 826/16333/13-а та N 826/15232/13-а, та відсутність заперечень представників позивача та відповідача, ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 грудня 2013 року об'єднано до спільного розгляду і вирішення зазначені адміністративні справи. Присвоєно об'єднаним справам N 826/16333/13-а.

На виконання приписів частини 3 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (у разі відкриття провадження в адміністративній справі щодо оскарження нормативно-правового акта суд зобов'язує відповідача опублікувати оголошення про це у виданні, в якому цей акт був або мав бути офіційно оприлюднений) судом зобов'язано відповідача розмістити оголошення, відповідно до доказів наявних в матеріалах справи, оголошення про оскарження наказу Міністерства освіти і науки України N 1249 від 30 серпня 2013 року "Про затвердження Порядку визначення уповноважених організацій колективного управління, які здійснюватимуть збирання і розподіл винагороди (роялті) за використання опублікованих з комерційною метою фонограм і відеограм" розміщено в Офіційному віснику Україна, 2013 рік, випуск 84.

У судовому засіданні 20 січня 2014 року представники позивачів підтримали позовні вимоги, просили суд задовольнити адміністративний позов в повному обсязі. Представник відповідача та представники третіх осіб заперечили проти задоволення адміністративного позову.

За таких обставин, заслухавши пояснення представників сторін, після розгляду адміністративного позову та доданих до нього матеріалів, всебічного і повного встановлення всіх фактичних обставин, на яких ґрунтується позов, об'єктивної оцінки доказів, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, колегія суддів зазначає наступне.

Судом встановлено, що Всеукраїнська громадська організація "Всеукраїнське агентство авторських прав" та Всеукраїнська громадська організація "Всеукраїнське агентство з авторських та суміжних прав" є суб'єктами правовідносин, в яких застосовується наказ Міністерства освіти і науки України N 1249 від 30 серпня 2013 року "Про затвердження Порядку визначення уповноважених організацій колективного управління, які здійснюватимуть збирання і розподіл винагороди (роялті) за використання опублікованих з комерційною метою фонограм і відеограм", який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05 вересня 2013 року за N 1528/24060 (копія свідоцтва про облік організації колективного управління від 01 березня 2007 року N 12/2007, свідоцтва про облік організації колективного управління від 24 грудня 2010 року N 17/2010 містяться в матеріалах справи).

Позивачі зазначають, що спірний наказ Міністерства освіти і науки України N 1249 від 30 серпня 2013 року "Про затвердження Порядку визначення уповноважених організацій колективного управління, які здійснюватимуть збирання і розподіл винагороди (роялті) за використання опублікованих з комерційною метою фонограм і відеограм", суперечить вимогам Закону України "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності" та Закону України "Про авторське право і суміжні права".

Письмові заперечення відповідача мотивовані тим, що спірний нормативно - правовий акт не порушує інтереси позивача, тому, з урахуванням статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, не підлягають задоволенню.

Додатково відповідачем зазначено, що оскаржуваний наказ не тільки не порушує права та законні інтереси позивачів, але і має позитивний наслідок у вигляді встановлення процедури визначення уповноважених організацій колективного управління, які здійснюватимуть збирання і розподіл винагороди (роялті) виробникам фонограм, виробникам відеограм і виконавцям за комерційне використання без їх згоди опублікованих з комерційною метою фонограм, відеограм та їх примірників, а також зафіксованих у них виконань, контроль за правомірним використанням таких фонограм, відеограм, а також процедуру скасування наказу щодо визначення організації колективного управління уповноваженою організацією.

З приводу викладеного, Окружний адміністративний суд міста Києва зазначає наступне.

Зокрема, вирішуючи адміністративну справу по суті, суд виходить з того, що визначення обґрунтованості спірного наказу, полягає у визначенні відповідності прийнятого рішення наданим відповідачу повноваженням, при цьому, із обов'язковим встановленням законності його змісту з приписами Закону України "Про авторське право і суміжні права", який визначає та охороняє особисті немайнові права і майнові права авторів та їх правонаступників, пов'язані із створенням та використанням творів науки, літератури і мистецтва - авторське право, і права виконавців, виробників фонограм і відеограм та організацій мовлення - суміжні права.

Відповідно до вимог частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Так, відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Зазначені критерії, хоч і адресовані суду, але одночасно вони є і вимогами для суб'єкта владних повноважень, який приймає відповідне рішення, вчиняє дії чи допускається бездіяльності.

Наказом Міністерства освіти і науки України від 30 серпня 2013 року N 1249 затверджено Порядок визначення уповноважених організацій колективного управління, які здійснюватимуть збирання і розподіл винагороди (роялті) за використання опублікованих з комерційною метою фонограм і відеограм, який установлює процедуру визначення уповноважених організацій колективного управління (далі - уповноважена організація), які здійснюватимуть збирання і розподіл винагороди (роялті) виробникам фонограм, виробникам відеограм і виконавцям за комерційне використання без їх згоди опублікованих з комерційною метою фонограм, відеограм та їх примірників, а також зафіксованих у них виконань (далі - фонограми, відеограми, опубліковані з комерційною метою), контроль за правомірним використанням таких фонограм, відеограм, а також процедуру скасування наказу щодо визначення організації колективного управління уповноваженою організацією (далі по тексту - Порядок).

Зокрема, спірний нормативно-правовий акт встановлює перелік функцій, що належать до уповноваженої організації; наділяє повноваженнями щодо визначення уповноважених організацій Державну службу інтелектуальної власності України; визначає умови, згідно яких організація колективного управління може бути визначена уповноваженою організацією, тощо.

Так, відповідно до пункту 1 Порядку до функцій уповноваженої організації належать:

збирання винагороди (роялті) за використання фонограм, відеограм, опублікованих з комерційною метою, відповідно до статті 43 Закону України "Про авторське право і суміжні права" та постанови Кабінету Міністрів України від 18 січня 2003 року N 71 "Про затвердження розміру, порядку та умов виплати винагороди (роялті) за комерційне використання опублікованих з комерційною метою фонограм, відеограм, їх примірників та зафіксованих у них виконань";

розподіл та виплата зібраної винагороди (роялті) особам, які відповідно до статті 45 Закону України "Про авторське право і суміжні права" можуть управляти своїми правами;

контроль за правомірним використанням фонограм, відеограм, опублікованих з комерційною метою, відповідно до статті 43 Закону України "Про авторське право і суміжні права".

Визначення уповноважених організацій здійснює Державна служба інтелектуальної власності України (пункт 2 згаданого Порядку).

Пункт 3 спірного Порядку встановлює перелік критеріїв, згідно яких організація колективного управління може бути визначена уповноваженою організацією.

Відповідно до пункту 5 вказаного Порядку заява організації колективного управління про визначення її уповноваженою організацією розглядається Державною службою протягом 20 робочих днів з дня подання всіх необхідних документів.

Державна служба опрацьовує документи, після чого приймає рішення про визначення організації колективного управління уповноваженою організацією або про відмову у визначенні її такою організацією, про що видається відповідний наказ Державної служби.

Наказ Державної служби про визначення організації колективного управління уповноваженою організацією або наказ Державної служби про відмову у визначенні організації колективного управління уповноваженою організацією може бути оскаржений у судовому порядку відповідно до законодавства.

Про визначення організації колективного управління уповноваженою організацією щодо одного або декількох видів використання фонограм, відеограм, опублікованих з комерційною метою, та їх примірників, передбачених у частині першій статті 43 Закону України "Про авторське право і суміжні права", Державна служба видає наказ щодо визначення організації колективного управління уповноваженою організацією. Засвідчена копія наказу про визначення організації колективного управління уповноваженою організацією вручається або надсилається рекомендованим листом з повідомленням про вручення організації не пізніше трьох робочих днів з дати видання такого наказу.

Таким чином, аналіз спірного наказу, яким затверджено Порядок визначення уповноважених організацій колективного управління, які здійснюватимуть збирання і розподіл винагороди (роялті) за використання опублікованих з комерційною метою фонограм і відеограм дає підстави вважати, що зазначений акт визначає діяльність уповноважених організацій колективного управління як таку, що потребує отримання документу дозвільного характеру та одночасно встановлює коло повноважень зазначених організацій, визначає процедуру отримання дозволу та скасування наказу щодо визначення організації колективного управління уповноваженою організацією.

Суд звертає увагу, що спірний наказ Міністерства освіти і науки України від 30 серпня 2013 року N 1249, яким затверджено Порядок визначення уповноважених організацій колективного управління, які здійснюватимуть збирання і розподіл винагороди (роялті) за використання опублікованих з комерційною метою фонограм і відеограм має статус підзаконного нормативно-правового акту, тому, згідно статей 75, 85, 92 Конституції України, повинен узгоджуватись із приписами Закону України "Про авторське право та суміжні права" та Закону України "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності", які мають вищу юридичну силу та охороняють особисті немайнові права і майнові права авторів та їх правонаступників, пов'язані із створенням та використанням творів науки, літератури і мистецтва - авторське право, і права виконавців, виробників фонограм і відеограм та організацій мовлення - суміжні права.

Відповідно до статті 43 Закону України "Про авторське право і суміжні права" допускається без згоди виробників фонограм (відеограм), фонограми (відеограми) яких опубліковані для використання з комерційною метою, і виконавців, виконання яких зафіксовані у цих фонограмах (відеограмах), але з виплатою винагороди, таке пряме чи опосередковане комерційне використання фонограм і відеограм та їх примірників:

а) публічне виконання фонограми або її примірника чи публічну демонстрацію відеограми або її примірника;

б) публічне сповіщення виконання, зафіксованого у фонограмі чи відеограмі та їх примірниках, в ефір;

в) публічне сповіщення виконання, зафіксованого у фонограмі чи відеограмі та їх примірниках, по проводах (через кабель).

Збирання винагороди за використання фонограм (відеограм), що зазначені у частині першій цієї статті, і контроль за їх правомірним використанням здійснюються визначеними Установою уповноваженими організаціями колективного управління. Зібрані кошти розподіляються між організаціями колективного управління, які є на обліку в Установі, на основі договорів, які уповноважені організації укладають з усіма організаціями колективного управління. Одержана від уповноваженої організації винагорода розподіляється відповідною організацією колективного управління у таких пропорціях: виконавцям - 50 відсотків, виробникам фонограм (відеограм) - 50 відсотків.

Розмір винагороди за використання фонограм (відеограм), що зазначені у частині першій цієї статті, порядок та умови її виплати визначаються Кабінетом Міністрів України.

Особи, які використовують фонограми, відеограми чи їх примірники, повинні надавати організаціям, зазначеним у частині другій цієї статті, точні відомості щодо їх використання, необхідні для збирання і розподілу винагороди.

Відповідно до статті 45 Закону України "Про авторське право і суміжні права" суб'єкти авторського права і суміжних прав можуть управляти своїми правами: особисто; через свого повіреного; через організацію колективного управління.

Стаття 48 Закону України "Про авторське право і суміжні права" встановлює, що повноваження на колективне управління майновими правами передаються організаціям колективного управління авторами та іншими суб'єктами авторського права і (або) суміжних прав на основі договорів, укладених у письмовій формі.

Відповідно до статті 49 Закону України "Про авторське право і суміжні права" організації колективного управління повинні виконувати від імені суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав і на основі одержаних від них повноважень такі функції: погоджувати з особами, які використовують об'єкти авторського права і (або) суміжних прав, розмір винагороди під час укладання договору; укладати договори про використання прав, переданих в управління. Умови цих договорів повинні відповідати положенням статей 31 - 33 цього Закону; збирати, розподіляти і виплачувати зібрану винагороду за використання об'єктів авторського права і (або) суміжних прав суб'єктам авторського права і (або) суміжних прав, правами яких вони управляють, а також іншим суб'єктам прав відповідно до цього Закону; вчиняти інші дії, передбачені чинним законодавством, необхідні для захисту прав, управління якими здійснює організація, в тому числі звертатися до суду за захистом прав суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав відповідно до статутних повноважень та доручення цих суб'єктів.

Тобто, Закон України "Про авторське право і суміжні права" визначає організацію колективного управління (організація колективного управління майновими правами) - як організацію, що управляє на колективній основі майновими правами суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав і не має на меті одержання прибутку.

При цьому, зазначений закон надає право суб'єктам авторського права і суміжних прав особисто обирати спосіб управління своїми правами, серед іншого, через організацію колективного управління на основі договорів, укладених у письмовій формі.

В свою чергу, за змістом спірного наказу задля здійснення повноважень організації колективного управління, які прямо визначені Законом України "Про авторське право і суміжні права", суб'єкту спірних правовідносин необхідно отримати документ дозвільного характеру від Державної служби інтелектуальної власності, який наділяє організацію колективного управління спеціальними повноваженнями (правами на здійснення певних дій), а його відсутність унеможливлює здійснення зазначених у статті 49 Закону України "Про авторське право і суміжні права" функцій.

Відповідно до пункту 4 розділу II постанови Кабінету Міністрів України від 18 січня 2003 року N 71 "Про затвердження розміру, порядку та умов виплати винагороди (роялті) за комерційне використання опублікованих з комерційною метою фонограм, відеограм, їх примірників та зафіксованих у них виконань" суб'єкти комерційного використання зобов'язані до початку здійснення комерційного використання опублікованих з комерційною метою фонограм, відеограм, їх примірників та зафіксованих у них виконань укласти з уповноваженою організацією колективного управління, що визначена в установленому порядку Державною службою інтелектуальної власності, договір про виплату винагороди (роялті) за пряме або опосередковане комерційне використання опублікованих з комерційною метою фонограм, відеограм, їх примірників та зафіксованих у них виконань (далі - договір про виплату винагороди (роялті), у якому сторонами згідно із законодавством визначаються: спосіб комерційного використання опублікованих з комерційною метою фонограм, відеограм, їх примірників та зафіксованих у них виконань; розмір винагороди (роялті) та строк її виплати; відповідальність суб'єктів.

Таким чином, Порядок обмежує як організації колективного управління так і суб'єктів авторських прав у реалізації управління особистими правами у сфері авторських та суміжних прав, чим суперечить положенням Закону України "Про авторське право та суміжні права".

Крім цього, спірний Порядок визначає підстави для прийняття наказу про відмову щодо визначення організації колективного управління уповноваженою організацією та умови та порядок скасування наказу щодо визначення організації колективного управління уповноваженою організацією та відмови у виданні, з приводу чого колегія суддів Окружного адміністративного суду міста Києва зазначає наступне.

Переглядаючи рішення судів першої та апеляційної інстанцій у справі N 2-а-1749/09/2670 за позовом Всеукраїнського об'єднання суб'єктів авторських і суміжних прав "Оберіг", Всеукраїнської громадської організації", Всеукраїнського агентства з авторських та суміжних прав" до Міністерства освіти і науки України про визнання нечинним наказу Міністерства освіти і науки України від 22 грудня 2008 року N 1175 "Про затвердження Порядку визначення уповноважених організацій колективного управління, які здійснюватимуть збирання і розподіл винагороди (роялті) за використання опублікованих з комерційною метою фонограм і відеограм, і Змін до Порядку обліку організацій колективного управління та здійснення нагляду за їх діяльністю" колегія суддів Вищого адміністративного суду України зазначила наступне:

"Законодавством не передбачено права Міністерства освіти і науки України визнавати свідоцтва про визначення уповноважених організацій колективного управління такими, що втратили чинність. Крім того, згідно з положенням статті 4 Закону України "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності" виключно який регулює відносини, пов'язані з одержанням документів дозвільного характеру, встановлюється вичерпний перелік підстав для відмови у видачі, переоформлення, видачі дублікатів, анулювання документу дозвільного характеру".

Відповідно до статті 4 Закону України "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності" (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) виключно законами, які регулюють відносини, пов'язані з одержанням документів дозвільного характеру, встановлюються: необхідність одержання документів дозвільного характеру та їх види; дозвільний орган, уповноважений видавати документ дозвільного характеру; платність або безоплатність видачі (переоформлення, видачі дубліката, анулювання) документа дозвільного характеру; строк видачі або надання письмового повідомлення про відмову у видачі документа дозвільного характеру; вичерпний перелік підстав для відмови у видачі, переоформлення, видачі дубліката, анулювання документа дозвільного характеру; строк дії документа дозвільного характеру або необмеженість строку дії такого документа; перелік документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності.

Колегія суддів Окружного адміністративного суду міста Києва зазначає, що ані Законом України "Про авторське право та суміжні права", ані іншими законами України не встановлено необхідність одержання документу дозвільного характеру при здійсненні реалізації управління особистими правами суб'єктів авторського права у сфері авторських та суміжних прав організаціями колективного управління.

При цьому, наділення, пунктом 2 спірного Порядку повноваженнями щодо визначення уповноважених організацій Державної служби інтелектуальної власності України також не узгоджується із приписами Закону України "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності" оскільки:

- по-перше, виключно законами, регулюються відносини, пов'язані з одержанням документів дозвільного характеру;

- по-друге, Державна служба інтелектуальної власності України, згідно Положення про Державну службу інтелектуальної власності України, затверджене Указом Президента України від 8 квітня 2011 року N 436/2011, як центральний орган виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра економічного розвитку і торгівлі України, не наділена повноваженнями щодо видачі документів дозвільного характеру у сфері авторського права та суміжних прав.

Разом з тим, статтею 4-1 Закону України "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності" встановлено, що порядок видачі документів дозвільного характеру або відмови в їх видачі, переоформлення, видачі дублікатів, анулювання центральними органами виконавчої влади, їх територіальними (регіональними, місцевими) органами встановлюється Кабінетом Міністрів України за поданням відповідного дозвільного органу, погодженим з уповноваженим органом, якщо інше не передбачено міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Суд наголошує, що спірний наказ, який встановлює порядок видачі документів дозвільного характеру та відмови в їх видачі, переоформлення, видачі дублікатів, анулювання, прийнятий Міністерством освіти і науки України, а не Кабінетом Міністрів України.

В свою чергу, аналіз повноважень Міністерства освіти і науки України, визначених у Положенні про Міністерство освіти і науки України, затвердженому Указом Президента України від 25 квітня 2013 року N 240/2013, свідчить про не наділення Міністерства освіти і науки України повноваженнями щодо врегулювання правовідносин у сфері визначення уповноважених організацій, які здійснюватимуть збирання і розподіл винагороди (роялті) виробникам фонограм, виробникам відеограм і виконавцям за комерційне використання без їх згоди опублікованих з комерційною метою фонограм, відеограм та їх примірників, а також зафіксованих у них виконань, контроль за правомірним використанням таких фонограм, відеограм, тобто правовідносин у галузі інтелектуальної власності.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів зазначає, що за загальним правилом поняття підзаконний нормативно-правовий акт - нормативний акт, виданий на основі закону, відповідно до закону і спрямований на його виконання шляхом конкретизації законодавчих приписів або встановлення первинних норм.

Тобто, підзаконний нормативно-правовий акт повинен узгоджуватись із Законами України, та конкретизувати встановлені законами приписи не змінюючи при цьому їх змісту.

Натомість, як встановлено судом, спірний наказ Міністерства освіти і науки України N 1249 від 30 серпня 2013 року "Про затвердження Порядку визначення уповноважених організацій колективного управління, які здійснюватимуть збирання і розподіл винагороди (роялті) за використання опублікованих з комерційною метою фонограм і відеограм" не узгоджується із положеннями Закону України "Про авторське право та суміжні права" та Закону України "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності" та визначає від'ємний від зазначених законів порядок визначення уповноважених організацій колективного управління, які здійснюватимуть збирання і розподіл винагороди (роялті) за використання опублікованих з комерційною метою фонограм і відеограм із одночасним введенням документів дозвільного характеру.

За таких обставин, враховуючи прийняття наказу Міністерства освіти і науки України N 1249 від 30 серпня 2013 року "Про затвердження Порядку визначення уповноважених організацій колективного управління, які здійснюватимуть збирання і розподіл винагороди (роялті) за використання опублікованих з комерційною метою фонограм і відеограм" із перевищенням наданих відповідачу повноважень, спірний наказ є незаконним.

Відтак, позовна вимога про визнання нечинним спірного наказу підлягає задоволенню в повному обсязі.

Щодо вимоги про скасування наказу Міністерства освіти і науки України N 1249 від 30 серпня 2013 року "Про затвердження Порядку визначення уповноважених організацій колективного управління, які здійснюватимуть збирання і розподіл винагороди (роялті) за використання опублікованих з комерційною метою фонограм і відеограм" слід зазначити наступне.

Особливості провадження у справах щодо оскарження нормативно-правових актів органів виконавчої влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування та інших суб'єктів владних повноважень визначені статтею 171 Кодексу законів про працю, якою встановлено, що суд може визнати нормативно-правовий акт незаконним чи таким, що не відповідає правовому акту вищої юридичної сили, повністю або в окремій його частині.

З огляду на викладене, позовна вимога про скасування спірного наказу не може бути задоволена оскільки не узгоджується із засадами здійснення адміністративного судочинства. До того ж, враховуючи особливості провадження у справах щодо оскарження нормативно-правових актів, визнання нечинним нормативно-правового акту є достатнім способом захисту порушеного права позивачів.

Також, колегія суддів вважає доцільним відмовити позивам у задоволенні вимоги про зобов'язання Міністерства освіти і науки України здійснити дії щодо державної реєстрації втрати чинності наказу Міністерством освіти і науки України N 1249 від 30 серпня 2013 року "Про затвердження Порядку визначення уповноважених організацій колективного управління, які здійснюватимуть збирання і розподіл винагороди (роялті) за використання опублікованих з комерційною метою фонограм і відеограм", який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05 вересня 2013 року за N 1528/24060, оскільки така вимога є передчасною та визначає спосіб виконання рішення суду, яке, в разі набрання законної сили, є обов'язковим на всі території України.

При цьому, Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств, інших органів виконавчої влади, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 28 грудня 1992 р. N 731, визначає, що державна реєстрація нормативно-правових актів міністерств, інших органів виконавчої влади, які виступають суб'єктами нормотворення, здійснюється відповідно до Указу Президента України від 3 жовтня 1992 р. "Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади" та цього Положення. В свою чергу, судом не встановлено доказів порушеного права позивачів в цій частині позовних вимог.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно із частиною першою статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За таких обставин, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, Окружний адміністративний суд міста Києва, з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, виходячи з аналізу положень чинного законодавства та доказів, наявних у матеріалах справи, вважає адміністративний позов Всеукраїнської громадської організації "Всеукраїнське агентство авторських прав" та Всеукраїнської громадської організації "Всеукраїнське агентство з авторських та суміжних прав" таким, що підлягає частковому задоволенню.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 171, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд встановив:

1. Адміністративний позов Всеукраїнської громадської організації "Всеукраїнське агентство авторських прав" та Всеукраїнської громадської організації "Всеукраїнське агентство з авторських та суміжних прав" задовольнити частково.

2. Визнати незаконним та нечинним наказ Міністерства освіти і науки України N 1249 від 30 серпня 2013 року "Про затвердження Порядку визначення уповноважених організацій колективного управління, які здійснюватимуть збирання і розподіл винагороди (роялті) за використання опублікованих з комерційною метою фонограм і відеограм", який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05 вересня 2013 року за N 1528/24060.

3. В решті вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили в строки та порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185 - 187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя К. Ю. Гарник

Судді:

В. А. Донець

О. В. Пісоцька

Документи що посилаються на цей