ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
УХВАЛА
19.03.2014 р. N К/800/11013/14
Про визнання незаконними рішення
У грудні 2010 року ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом, відповідно до якого просив визнати незаконними рішення комісії в/ч А 0515 за N 31 від 23.09.2010 року та наказ командира цієї частини від 02.03.2009 року N 041 в частині визначення розміру виплати одноразової грошової допомоги, пов'язаної з настанням інвалідності під час проходження служби.
Посилався на те, що розмір зазначеної допомоги повинен розраховуватися за правилами, передбаченими Законом України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", а не постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року N 499.
Постановою Подільського районного суду м. Києва від 10 березня 2011 року позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з в/ч А0515 на користь ОСОБА_2 204997,50 грн. недоплачений розмір одноразової грошової допомоги у зв'язку з інвалідністю, пов'язаною з проходження військової служби.
Київський апеляційний адміністративний суд рішенням від 13 грудня 2011 року постанову районного суду скасував і ухвалив нову постанову про відмову в задоволенні позову.
У касаційній скарзі позивач, з посиланням на порушення норм матеріального та процесуального права, допущені судом апеляційної інстанції, просить постанову апеляційного суду скасувати з залишенням в силі рішення суду першої інстанції. Вказує на незаконність при визначенні розміру грошової допомоги посилання на постанову Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року N 499, якою затверджено Порядок та умови призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб", так як нею звужується поняття грошового забезпечення, визначеного частиною другою статті 9 Закону N 2011-XII.
З'ясувавши обставини справи в межах, передбачених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), колегія суддів приходить до висновку про задоволення касаційної скарги з урахуванням наступного.
Як установлено судами попередніх інстанцій, рішенням медико-соціальної експертизи від 19 лютого 2009 року ОСОБА_2 встановлена друга група інвалідності, пов'язана з травмою, отриманою при виконанні обов'язків військової служби. 23 лютого 2009 року він звернувся до командира в/ч А0515 з вимогою про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з каліцтвом. Рішенням комісії в/ч А0515 від 23.09.2010 року та наказом командира зазначеної військової частини від 02.03.2009 року N 041, які є предметом оскарження, йому призначено до виплати 102937,70 грн. одноразової грошової допомоги. З визначеним розміром позивач не погодився і оскаржив його в судовому порядку.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що розмір одноразової грошової допомоги, визначений позивачу, не відповідає вимогам Закону України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".
Апеляційний суд прийшов до висновку, що виплата одноразової допомоги ОСОБА_2 визначена правомірно, оскільки положення Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року N 499, не суперечать вимогам Закону України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".
Висновок апеляційного суду не відповідає нормам матеріального права.
Відповідно до статті 1 Закону України від 20 грудня 1991 року N 2011-XII "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (далі - Закон N 2011-XII) соціальний захист військовослужбовців - це діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
За змістом частини другої статті 16 зазначеного Закону у разі інвалідності, що настала в період проходження військової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження військової служби, залежно від ступеня втрати працездатності військовослужбовцю виплачується одноразова грошова допомога в розмірі до п'ятирічного грошового забезпечення за останньою посадою в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України.
На виконання вищезгаданої статті Закону Кабінет Міністрів України постановою від 28 травня 2008 року N 499 затвердив Порядок та умови призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб" (далі - Порядок), згідно з підпунктом 2 пункту 2 якого одноразова грошова допомога виплачується військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової служби), зокрема інвалідам II групи, у разі настання інвалідності внаслідок виконання обов'язків військової служби у розмірі 54-місячного грошового забезпечення.
Абзацом п'ятим підпункту 4 пункту 2 Порядку передбачено, що для військовослужбовців, які перебувають на кадровій військовій службі або проходять військову службу за контрактом, грошове забезпечення визначається за останньою посадою, яку вони займали на день втрати працездатності, а звільнених із служби - на день звільнення виходячи з таких складових: посадовий оклад, оклад за військовим званням, відсоткова надбавка за вислугу років.
Водночас частина друга статті 9 Закону N 2011-XII елементи грошового забезпечення визначає по-іншому: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Виходячи із визначених у частині четвертій статті 9 КАС України загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами, для визначення складових грошового забезпечення щодо виплати одноразової грошової допомоги слід застосовувати не Порядок, а Закон N 2011-XII, який має вищу юридичну силу.
Саме до такого висновку зводиться правова позиція, висловлена Верховним Судом України у постанові від 11 лютого 2014 року (справа N 21-495а13), яка згідно зі статтею 244-2 КАС України є обов'язковою для суддів при прийнятті рішень в подібних справах.
З урахуванням наведеного, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог в частині до стягнення грошової допомоги на користь позивача, тому рішення апеляційного суду підлягає скасуванню, а постанова районного суду залишенню без змін.
Керуючись статтями 220, 222, 226, 230, 231, 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів ухвалила:
Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.
Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 13 грудня 2011 року скасувати, а постанову Подільського районного суду м. Києва від 10 березня 2011 року залишити в силі.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, оскарженню не підлягає, проте може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, встановленими статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.
Судді:
М. М. Олексієнко
В. І. Ємельянова
Ю. Й. Рецебуринський