ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
УХВАЛА
27.03.2014 р. N К/9991/4833/12
Про стягнення незаконно отриманої допомоги по безробіттю
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі суддів - Чалого С. Я., Гончар Л. Я., Конюшка К. В., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за касаційною скаргою Тернопільського міськрайонного центру зайнятості на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 14 грудня 2011 року у справі за позовом Тернопільського міськрайонного центру зайнятості до ОСОБА_5 про стягнення незаконно отриманої допомоги по безробіттю, встановила:
В червні 2011 року Тернопільський міськрайонний центр зайнятості - робочий орган виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття звернувся до суду з адміністративним позовом до ОСОБА_5 про повернення незаконно отриманої допомоги по безробіттю.
Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 21 червня 2011 року позовні вимоги задоволено. Стягнуто з ОСОБА_5 на користь Тернопільського міськрайонного центру зайнятості 6448 (шість тисяч чотириста сорок вісім) гривень 62 коп. незаконно отриманої допомоги по безробіттю.
Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 14 грудня 2011 року рішення суду першої інстанції скасовано та прийнято нове, яким відмовлено в задоволенні позову.
Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, Тернопільський міськрайонний центр зайнятості звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України в якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів прийшла до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, ОСОБА_5 звертався до Тернопільського міськрайонного центру зайнятості з заявою від 11.06.2009 року про працевлаштування та надання йому статусу безробітного з виплатою допомоги по безробіттю, відповідно до Закону України "Про зайнятість населення" і Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття".
У вказаній заяві зазначив, що він не зареєстрований як суб'єкт підприємницької діяльності, трудовою діяльністю не займається та пенсії не отримує. А тому був зареєстрований, як безробітній в установленому законом порядку.
Тернопільським міськрайонним центром зайнятості проведено перевірку додержання вимог чинного законодавства про використання коштів Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття.
Результатами вказаної перевірки встановлено, що ОСОБА_5 був зареєстрований як безробітний з 11.06.2009 року по 05.06.2010 рік. За вказаний період отримав допомогу по безробіттю в сумі 6448, 62 грн. За даними державного реєстратора ОСОБА_5 на момент надання йому статусу безробітного був зареєстрований, як фізична особа - підприємець, а саме: з 14.11.96 року.
Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_5 прийшов до висновку, що кошти по безробіттю, виплачені відповідачу Тернопільським міськрайонним центром зайнятості, отримані ним протиправно, на підставі недостовірних відомостей, а тому підлягають стягненню на користь позивача.
Натомість, суд апеляційної інстанції, скасовуючи попереднє рішення та відмовляючи в задоволенні позову вказав, що ОСОБА_5 припинив підприємницьку діяльність, згідно рішення Господарського суду Тернопільської області від 19.06.2007 року, а тому безпідставним є твердження, що станом на 11.06.2009 року останній мав статус фізичної особи - підприємця.
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України не погоджується з таким висновком суду апеляційної інстанції та вважає його передчасним з огляду на наступне.
Відповідно до пп. "б" п. 3 ст. 1 Закону України "Про зайнятість населення" в Україні до зайнятого населення належать громадяни, що проживають на території держави на законних підставах, зокрема, громадяни, які самостійно забезпечують себе роботою, включаючи підприємців, осіб, зайнятих індивідуальною трудовою діяльністю, творчою діяльністю, члени кооперативів, фермери та члени їх сімей, що беруть участь у виробництві, а також члени особистих селянських господарств, діяльність яких здійснюється відповідно до Закону України "Про особисте селянське господарство".
Відповідно до ст. 2 Закону України "Про зайнятість населення" безробітними визнаються працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи.
Законом України "Про зайнятість населення" критеріями, за якими особу можна віднести до безробітного визначено відсутність заробітку або інших передбачених законодавством доходів через відсутність роботи.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" державна реєстрація фізичних осіб - підприємців - це засвідчення факту створення або припинення юридичної особи, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, а також вчинення інших реєстраційних дій, які передбаченні цим Законом, шляхом внесення відповідних записів до Єдиного державного реєстру.
Згідно із ч. 1 ст. 51 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" державний реєстратор у день державної реєстрації припинення фізичної особи-підприємця у порядку, визначеному ст. ст. 47 - 50 цього Закону, зобов'язаний надіслати відповідним органам статистики, Державної податкової служби, Пенсійного фонду повідомлення про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичною особою-підприємцем та відомості реєстраційної картки про проведення державної реєстрації припинення фізичної особи - підприємця.
Як вбачається з витягу Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців серії АЕ N 642887 ОСОБА_5 зареєстрований як фізична особа - підприємець з 14.11.96 року. На час звернення до позивача перебував у стані припинення підприємницької діяльності. Відомості в ЄДР щодо припинення такої діяльності не включені.
Відповідно до п. 15 ст. 47 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" дата внесення до Єдиного державного реєстру запису про проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичною особою-підприємцем є датою державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичною особою-підприємцем.
Таким чином, на час звернення до центру зайнятості щодо отримання статусу безробітного та перебування на обліку як безробітного, відповідач належав до зайнятого населення та не мав права на отримання допомоги як безробітний, оскільки в установленому законодавством порядку суб'єкта підприємницької діяльності - фізичну особу ОСОБА_5 не було припинено.
Згідно статті 36 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку, як безробітні, зобов'язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг. Сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.
Пунктом 6.14 Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 20.11.2000 N 307, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14.12.2000 N 915/5136, визначено, що якщо під час одержання допомоги по безробіттю безробітний своєчасно не подав відомості про обставини, що впливають на умови її виплати, у тому числі встановлені під час розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення, з безробітного стягується сума виплаченої допомоги по безробіттю з моменту виникнення цих обставин. Якщо безробітний відмовився добровільно повернути зазначені кошти, то питання щодо їх повернення вирішується у судовому порядку.
Як вірно встановлено судами, для одержання статусу безробітного, ОСОБА_5 особисто подав у день, що настає після закінчення встановленого строку пошуку підходящої роботи, до центру зайнятості відповідну заяву та письмову інформацію про відсутність у нього реєстрації підприємницької діяльності, заробітку або інших передбачених законодавством доходів. Надана інформація мотивована рішенням господарського суду Тернопільської області від 19 червня 2007 року про припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця.
Відповідно до ч. 3 ст. 46 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" фізична особа позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця.
З огляду на викладене, судова колегія приходить до висновку, що рішення господарського суду Тернопільської області від 19 червня 2007 року не могло бути підставою для надання ОСОБА_5 інформації про відсутність у нього реєстрації фізичної особи-підприємця, оскільки Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" чітко передбачено порядок державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичною особою-підприємцем.
З урахуванням викладеного судом першої інстанції винесено законне і обґрунтоване рішення, постановлене з дотриманням норм матеріального і процесуального права, яке скасоване помилково.
Згідно ст. 226 КАС України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.
Керуючись статтями 220, 222, 223, 226, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України ухвалила:
Касаційну скаргу Тернопільського міськрайонного центру зайнятості задовольнити.
Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 14 грудня 2011 скасувати, а постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 21 червня 2011 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення копії особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута в порядку ст. ст. 235 - 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.
Судді: