ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
УХВАЛА
24.04.2014 р. N К/800/34239/13
(Ухвалу скасовано на підставі Постанови
Верховного Суду України
07.10.2014)
Про визнання нечинною постанови
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі суддів - Васильченко Н. В., Леонтович К. Г., Цуркана М. І., розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ПАТ "Миколаївобленерго" на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 13 листопада 2012 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 18 квітня 2013 року у справі N 2а-1790/12/1470 за позовом ПАТ "Миколаївобленерго" до Державної інспекції з енергозбереження Державного комітету з енергозбереження про визнання нечинною постанови, встановила:
ПАТ "Миколаївобленерго" звернулось до суду першої інстанції з позовом, в якому просило визнати нечинною постанову територіального управління Державної інспекції з енергозбереження по Миколаївській області N 18-14/03.100.23-119 П/1 від 31.05.2007 року.
Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 13 листопада 2012 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 18 квітня 2013 року, у задоволенні позову відмовлено в повному обсязі.
Не погоджуючись з вказаними рішеннями судів, позивач звернувся до суду з касаційною скаргою, у якій просить їх скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції. Касаційна скарга обґрунтована неправильним застосуванням судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.
Заслухавши доповідача, перевіривши в межах доводів касаційної скарги матеріали справи на предмет повноти та всебічності дослідження їх судами та обґрунтованості застосування норм матеріального права до спірних правовідносин, вивчивши доводи касаційної скарги, колегія суддів не вбачає підстав до її задоволення, з огляду на наступне.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, за результатами перевірки Відкритого акціонерного товариства енергопостачальна компанія "Миколаївобленерго" (реорганізовано в ПАТ "Миколаївобленерго") встановлені факти нераціонального (неефективного) використання паливно-енергетичних ресурсів, що зафіксовані в акті комплексної перевірки використання паливно-енергетичних ресурсів, за результатами якої складено акт N 18-14/03.100.23-119 від 29.05.2007 року.
31.05.2007 р. відповідачем прийнято постанову про застосування підвищеної плати за нераціональне використання газу та інших паливо - енергетичних ресурсів N 18-14/03.100.23-119П/1, якою до позивача застосовано подвійну плату в сумі 2500,77 грн. за перевитрату природного газу в кількості 1,5 тис. куб. м.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позивач мав перевитрати газу порівняно з нормативними витратами, тому підвищена плата, застосована постановою N 18-14/03.100.23-119П/1 від 31,05.2007 року за перевитрату 1,5 тис. куб. м в сумі 2500,77 грн. нарахована на законних підставах.
Колегія суддів погоджується з таким висновком судів.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про енергозбереження" метою законодавства про енергозбереження є регулювання відносин між господарськими суб'єктами, а також між державою і юридичними та фізичними особами у сфері енергозбереження, пов'язаної з видобуванням, переробкою, транспортуванням, зберіганням, виробленням та використанням паливно-енергетичних ресурсів, забезпечення заінтересованості підприємств, організацій та громадян в енергозбереженні, впровадженні енергозберігаючих технологій, розробці і виробництві менш енергоємних машин та технологічного обладнання, закріплення відповідальності юридичні і фізичних осіб у сфері енергозбереження.
Згідно з пп. "е" ч. 1 ст. 11 Закону економічні заходи для забезпечення енергозбереження передбачають введення плати за нераціональне використання паливно-енергетичних ресурсів у вигляді надбавок до діючих цін та тарифів залежно від перевитрат паливно-енергетичних ресурсів щодо витрат, встановлених стандартами.
Відповідно до абзацу 2 розділу II додатка до постанови Кабінету Міністрів України від 2 вересня 1993 року N 699 "Про заходи щодо ефективного використання газу та інших паливно-енергетичних ресурсів в народному господарстві", якщо перевитрати газу та інших паливно-енергетичних ресурсів викликані недодержанням технологічної дисципліни (незадовільний стан устаткування, відсутність або недотримання роботи устаткування за режимними або технологічними картами, відсутність теплоутилізаційного устаткування, систем автоматики), споживач сплачує за річний обсяг перевитрат газу та інших паливно-енергетичних ресурсів у двократному розмірі встановленої на них ціни. Плата вноситься одразу після обстеження підприємства Державною інспекцією з енергозбереження.
Порядок проведення перевірок ефективності використання паливно-енергетичних ресурсів на підприємствах, в установах та організаціях, усунення фактів їх неефективного використання, затверджено наказом Держкоменергозбереження від 04 серпня 2000 року N 64.
Згідно з п. 8 цього Порядку за результатами перевірки визначаються обсяги нераціонального використання енергоресурсів, до яких належать: прямі втрати ПЕР, спричинені безгосподарною діяльністю працівників; марнотратне споживання ПЕР, викликане їх перевитратами внаслідок недотримання вимог до діючих технологій та обладнання, систем енерго- та теплопостачання, а також огороджувальних конструкцій споруд в опалювальний сезон, визначених режимними та технологічними картами, проектною документацією, паспортами на діюче обладнання, у тому числі систематичне використання на холостому ходу силових трансформаторів, електродвигунів, електропечей та іншого обладнання, що працює з використанням енергоресурсів; споживання ПЕР понад показники питомих витрат, визначених системою державних стандартів, а до введення їх у дію - міжгалузевими, галузевими, регіональними та загальнозаводськими нормами питомих витрат енергоресурсів.
Пунктами 12, 15, 18 Порядку встановлено, що за результатами перевірки інспектор складає акт.
Рішення про сплату підвищеної плати за неефективне використання енергоресурсів приймається відповідно до законодавства України на підставі акта перевірки підприємства, складеного інспектором, і оформлюється постановою про сплату підвищеної плати.
Враховуючи положення наведеного порядку, судами попередніх інстанцій сформовано вірний висновок про те, що дії відповідача по проведенню перевірки позивача узгоджуються з нормативними вимогами.
Частиною 1 Порядку нормування питомих витрат паливно-енергетичних ресурсів у суспільному виробництві, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 15 липня 1997 року N 786, встановлено, що нормування питомих витрат паливно-енергетичних ресурсів у суспільному виробництві України здійснюється з метою раціонального використання та економії паливно-енергетичних ресурсів і є основою для застосування економічних санкцій за їх нераціональне використання та запровадження економічних механізмів стимулювання енергозбереження.
Нормування питомих витрат паливно-енергетичних ресурсів не передбачає втручання держави у господарську діяльність підприємств, пов'язану з обмеженням обсягів споживання паливно-енергетичних ресурсів або обсягів виробленої продукції. Воно є інструментом усунення нераціонального використання паливно-енергетичних ресурсів, викликаного безгосподарністю та застосуванням застарілих технологій. Основними важелями цього механізму є матеріальне заохочення економії паливно-енергетичних ресурсів та фінансова відповідальність за їх нераціональне використання.
Як вірно встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, в основу прийняття відповідачем оскаржуваної постанови покладено величину питомих витрат природного газу 151,9 кг, при цьому відповідач посилається на паспортний ККД водогрійних котлів "BUDERUS" G434. Розрахунок витрат природного газу здійснено відповідно до Методики визначення нераціонального (неефективного) використання паливно-енергетичних ресурсів, затвердженої наказом Національного агентства України з питань забезпечення ефективного використання енергетичних ресурсів від 13.12.2006 року N 89.
Так, паспортний ККД водогрійних котлів "BUDERUS" G434 становить 94,0 %, тобто питома витрата умовного палива на виробництво 1 Гкал теплової енергії становитиме 151,9 кг. Фактична витрата умовного палива на виробництво 1 Гкал теплової енергії, згідно форми звітності 11-МТП становить 153,4 кг. Перевищення витрат умовного палива на виробництво 1 Гкал теплової енергії на 1,5 кг, внаслідок недодержання технологічної дисципліни, спричиненої недотриманням роботи устаткування за режимними картками, викликаної їх відсутністю, призвело до перевитрати енергокомпанією природного газу.
Оскільки факт нераціонального використання позивачем паливно-енергетичних ресурсів підтверджується наведеними обставинами, доказів на спростування яких підприємством під час судового розгляду надано не було, колегія суддів підтримує позицію судів попередніх інстанцій щодо наявності правових підстав для застосування до позивача подвійної плати за перевитрати природного газу.
Отже, суди попередніх інстанцій в повному обсязі встановили обставини справи, що мають значення для її вирішення, відповідно визначили правове регулювання спірних правовідносин, постановили правосудні судові рішення.
Доводи касаційної скарги зазначених висновків судів не спростовують і не дають підстав для висновку, що судами при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
Відповідно до статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 220, 222, 224, 230, 231 КАС України, колегія суддів ухвалила:
Касаційну скаргу ПАТ "Миколаївобленерго" залишити без задоволення.
Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 13 листопада 2012 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 18 квітня 2013 року у справі N 2а-1790/12/1470 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, і оскарженню не підлягає, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, в порядку та у строки, визначені ст. ст. 236 - 238, 239-1 КАС України.
Судді: