ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА
ПОСТАНОВА
04.02.2015 р. N 826/19570/14
Про визнання протиправною та скасування постанови
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії суддів: головуючого - судді Аблова Є. В., суддів - Амельохіна В. В., Шулежка В. П., при секретарі судового засідання - Мальчик І. Ю. (за участю сторін: представника позивача - ОСОБА_1, представника відповідача - Ш. Є. Л.), розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до Національного банку України про визнання протиправною та скасування постанови, встановив:
З позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва звернулась ОСОБА_3 до Національного банку України про визнання протиправною та скасування постанови Правління Національного банку України "Про врегулювання ситуації на грошово-кредитному та валютному ринках України" від 01.12.2014 року N 758, мотивуючи позовні вимоги тим, що оскаржувана постанова суперечить вимогам чинного законодавства України щодо способу та підстав прийняття нормативно-правових актів у сфері державної регуляторної діяльності, а відтак підлягає скасуванню.
В позовній заяві позивач просить суд визнати протиправною постанову Правління Національного банку України "Про врегулювання ситуації на грошово-кредитному та валютному ринках України" від 01.12.2014 року N 758; скасувати постанову Правління Національного банку України "Про врегулювання ситуації на грошово-кредитному та валютному ринках України" від 01.12.2014 року N 758; судові витрати покласти на відповідача.
Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги в повному обсязі.
Представник відповідача заперечував щодо задоволення позовних вимог з підстав правомірності прийняття оскаржуваної постанови та відсутності підстав для її скасування.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, суд встановив наступне.
06.03.2014 року між ОСОБА_3 та АТ "СБЕРБАНК РОСІЇ" укладено договір N 2620/29/586704 про відкриття вкладного рахунку (вклад "Ощадний") в рамках договору щодо банківського обслуговування, згідно умов якого клієнт перераховує з поточного (мультивалютного) рахунку НОМЕР_1 у доларах США, відкритого в рамках Договору щодо банківського обслуговування, а банк приймає на вкладний рахунок кошти на умовах та в порядку, передбаченому цим договором та умовами банківського обслуговування фізичних осіб в АТ "СБЕРБАНК РОСІЇ", затвердженими Наказом Голови Правління Банку N 37 від 16.01.2012 р. або Умовами, що затверджені на зміну вищезазначеним.
Відповідно до договору N 2620/29/586704 позивачем було здійснено вклад в іноземній валюті у сумі 900000,00 грн. зі сплатою відсоткової ставки на умовах, передбачених п. п. 2.3 п. 2 Договору.
Між ОСОБА_3 та АТ "СБЕРБАНК РОСІЇ" 06.03.2014 року укладено договір N 2620/29/586706 про відкриття вкладного рахунку (вклад "Ощадний") в рамках договору щодо банківського обслуговування.
Згідно умов даного договору позивачем здійснено вклад в іноземній валюті у сумі 163785,13 доларів США зі сплатою відсоткової ставки на умовах, передбачених п. п. 2.3 п. 2 Договору.
Крім того, між ОСОБА_3 та АТ "СБЕРБАНК РОСІЇ" 10.04.2014 року укладено договір N 2620/29/598731 про відкриття вкладного рахунку (вклад "Ощадний") в рамках договору щодо банківського обслуговування.
Відповідно до умов зазначеного договору позивачем здійснено вклад в іноземній валюті у сумі 308190,00 доларів США зі сплатою відсоткової ставки на умовах, передбачених пп. 2, 3 п. 2 договору.
15.04.2014 року позивач звернулась до ПАТ "СБЕРБАНК РОСІЇ" "Дочірній Банк Сбербанку Росії" з листами щодо повернення вкладів (депозитів), внесених на рахунки із нарахованими відсотками за користувачами коштами шляхом перерахування їх із Вкладного рахунку на Поточний рахунок з подальшою видачею даних грошових коштів через касу ПАТ "Сбербанк Росії".
У відповідь на дане звернення позивачу повідомлено, що на даний момент видача коштів з поточного рахунку в іноземній валюті здійснюється з врахуванням обмежень, встановлених постановою Національного банку України N 172 від 28.03.2014 року "Про врегулювання діяльності фінансових установ та проведення валютних операцій" в межах до 15000,00 грн. за один операційний день на одного клієнта (по усім рахункам) в еквіваленті за офіційним курсом Національного банку України.
Позивачу також повідомлено, що за заявою може бути здійснено продаж іноземної валюти на міжбанківському валютному ринку України і зараховано гривневий еквівалент від продажу на поточний рахунок в національній валюті. Обмежень щодо видачі національної валюти не встановлено.
Судом встановлено, що 01.12.2014 року Правлінням Національного банку України прийнято постанову N 758 "Про врегулювання ситуації на грошово-кредитному та валютному ринках України" (далі - Постанова N 758).
Позивач, вважаючи дану постанову незаконною та такою, що суперечить законам України, порушує її права та законні інтереси, звернулась до суду за їх захистом з даним адміністративним позовом, при вирішенні якого суд виходить з наступного.
Як зазначає позивач, відповідно до пп. 5 п. 6 Постанови N 758 банки зобов'язані обмежити видачу готівкових коштів у національній валюті через каси та банкомати в межах до 150000 гривень на добу на одного клієнта.
Вимоги цього підпункту не поширюються на видачу готівкових коштів: на виплату заробітної плати, витрат на відрядження (у межах норм, установлених законодавством), пенсій, стипендій, інших соціальних та прирівняних до них виплат (крім матеріальної допомоги); на виплати гарантованих сум відшкодування вкладникам за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
Згідно пп. 7 п. 6 Постанови N 758 уповноважені банки мають право достроково повертати вклади, залучені в іноземній валюті за всіма типами договорів, крім вкладів, залучених з видачею іменних ощадних (депозитних) сертифікатів зі строком їх обігу не менше шести місяців, у національній валюті за курсом купівлі іноземної валюти уповноваженого банку на день проведення операції.
Пп. 9 п. 6 Постанови N 758 уповноважені банки зобов'язані обмежити видачу (отримання) готівкових коштів в іноземній валюті або банківських металів з поточних та депозитних рахунків клієнтів через каси та банкомати в межах до 15000 гривень на добу на одного клієнта в еквіваленті за офіційним курсом Національного банку України.
Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 2 ст. 171 КАС України правила цієї статті поширюються на розгляд адміністративних справ щодо: законності та відповідності правовим актам вищої юридичної сили нормативно-правових актів міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування, інших суб'єктів владних повноважень.
При цьому перевірка законності цих актів полягає у з'ясуванні їх відповідності законам України.
Підставами для прийняття судом рішення щодо незаконності правових актів повністю чи в їх окремих частинах є: невідповідність правовим актам вищої юридичної сили; порушення встановленої законом процедури їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності; перевищення повноважень при їх прийнятті.
Суд зазначає, що повноваження в сфері валютного регулювання та контролю визначені статтею 44 Закону України "Про Національний банк України" N 679-XIV від 20.05.99 р. (далі - Закон N 679-XIV).
Національний банк діє як уповноважена державна установа при застосуванні законодавства України про валютне регулювання і валютний контроль.
До компетенції Національного банку у сфері валютного регулювання та контролю належать, зокрема, видання нормативно-правових актів щодо ведення валютних операцій.
Відповідно до п. 1 ст. 11 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" N 15-93 від 19.02.93 р. Національний банк України у сфері валютного регулювання: видає у межах, передбачених цим Декретом, обов'язкові для виконання нормативні акти щодо здійснення операцій на валютному ринку України.
Згідно ст. 59 Закону N 679-XIV Національний банк видає нормативно-правові акти з питань, віднесених до його повноважень, які є обов'язковими для органів державної влади і органів місцевого самоврядування, банків, підприємств, організацій та установ незалежно від форм власності, а також для фізичних осіб.
Нормативно-правові акти Національного банку видаються у формі постанов Правління Національного банку, а також інструкцій, положень, правил, що затверджуються постановами Правління Національного банку. Вони не можуть суперечити законам України та іншим законодавчим актам України і не мають зворотної сили, крім випадків, коли вони згідно з законом пом'якшують або скасовують відповідальність.
Як вбачається з оскаржуваної постанови, остання прийнята з урахуванням суспільного політичного напруження, невизначеності щодо подальшого розвитку ситуації, економічних проблем, пов'язаних з проведенням антитерористичної операції на території України, з метою врегулювання ситуації на грошово-кредитному та валютному ринках України та недопущення використання фінансової системи України для відмивання грошей і фінансування тероризму, керуючись статтею 387 Господарського кодексу України, статтями 6, 7, 15, 25, 33, 44, 45, 55, 56 та розділами IV, V, VIII Закону України "Про Національний банк України", статтями 66, 67 та главою 11 Закону України "Про банки і банківську діяльність", статтями 1 та 2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті", законом України "Про благодійну діяльність та благодійні організації", розділами II та III Декрету Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року N 15-93 "Про систему валютного регулювання і валютного контролю".
Статтею 7 Закону N 679-XIV визначено, що Національний банк виконує такі функції, зокрема, монопольно здійснює емісію національної валюти України та організує готівковий грошовий обіг; встановлює для банків правила проведення банківських операцій, бухгалтерського обліку і звітності, захисту інформації, коштів та майна.
Частиною 1 ст. 33 Закону N 679-XIV визначено, що для забезпечення організації готівкового грошового обігу Національний банк здійснює визначення порядку ведення касових операцій для банків.
Конституційні основи правопорядку у сфері господарювання визначає стаття 5 Господарського кодексу України, згідно якої правовий господарський порядок в Україні формується на основі оптимального поєднання ринкового саморегулювання економічних відносин суб'єктів господарювання та державного регулювання макроекономічних процесів, виходячи з конституційної вимоги відповідальності держави перед людиною за свою діяльність та визначення України як суверенної і незалежної, демократичної, соціальної, правової держави.
Відповідно до ст. 387 Господарського кодексу України суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності після сплати передбачених законом податків та зборів (обов'язкових платежів) самостійно розпоряджаються валютною виручкою від проведених ними операцій, крім випадків запровадження Національним банком України вимоги щодо обов'язкового продажу частини надходжень в іноземній валюті.
В той же час згідно ст. 5 Закону N 679-XIV відповідно до Конституції України основною функцією Національного банку є забезпечення стабільності грошової одиниці України.
При цьому, при виконанні своєї основної функції Національний банк має виходити із пріоритетності досягнення та підтримки цінової стабільності в державі.
Як вбачається з матеріалів справи, прийняття Національним банком України оскаржуваної постанови має на меті забезпечення стабільності грошової одиниці України для досягнення та підтримки цінової стабільності в державі та сприянню стабільності банківської системи, що свідчить про прийняття її з метою виконання основної функції Національного банку України та є тимчасовим обмеженням з урахуванням існуючого суспільно-політичного напруження та невизначеності щодо подальшого розвитку ситуації.
Крім того, відповідач зазначає, що оскаржувана постанова прийнята з метою недопущення використання фінансової системи України для відмивання грошей і фінансування тероризму, а також врегулювання ситуації на грошово-кредитному та валютному ринках України.
При цьому банківське регулювання - одна із функцій Національного банку України, яка полягає у створенні системи норм, що регулюють діяльність банків, визначають загальні принципи банківської діяльності, порядок здійснення банківського нагляду, відповідальність за порушення банківського законодавства.
В матеріалах справи наявна пояснювальна записка до проекту Правління Національного банку України "Про врегулювання ситуації на грошово-кредитному та валютному ринках України", з якого вбачається, що метою проекту є запровадження обов'язкового продажу надходжень в іноземній валюті строком на три місяці та зміна строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів.
Крім того, матеріали справи містять довідку про відповідність законодавству Європейського союзу (acquis communautaire), згідно якого прийняття проекту дозволить зняти напругу на грошово-кредитному та валютному ринках України, позитивно вплине на стабільність грошової одиниці України, сприятиме досягненню та підтримці цінової стабільності в державі, а також запобігатиме непродуктивному відтоку капіталу за межі України.
Згідно висновку Юридичного департаменту про проведення антидискримінаційної експертизи проекту постанови Правління Національного банку України "Про врегулювання ситуації на грошово-кредитному та валютному ринках України", у останньому відсутні положення, які містять ознаки дискримінації.
Оскільки підставою для визнання нормативно-правового акта незаконним та його скасування є його невідповідність правовим актам вищої юридичної сили, яка судом не встановлена, враховуючи, що суд прийшов до висновку, що відповідач при прийнятті оскаржуваної постанови діяв на підставі та у межах наданих чинним законодавством повноважень, судом не вбачається підстав для задоволення позовних вимог.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції України та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.
За таких обставин, Окружний адміністративний суд міста Києва, за правилами, встановленими ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, перевіривши наявні у справі докази, вважає заявлені позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Частиною 1 ст. 94 КАС України визначено, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
Зважаючи, що суд прийшов до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог повністю, підстави для присудження на користь позивача здійснених судових витрат, з урахуванням вимог ст. 94 КАС України, відсутні.
Враховуючи вищенаведене, керуючись ст. ст. 69 - 71, 158 - 163 КАС України, Окружний адміністративний суд міста Києва постановив:
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 відмовити повністю.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі в Окружний адміністративний суд міста Києва апеляційної скарги на постанову протягом десяти днів з дня її проголошення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до Київського апеляційного адміністративного суду.
Якщо апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст. 186 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.
Повний текст постанови складений та підписаний колегією суддів 10.02.2015 р.
Головуючий, суддя: Є. В. Аблов
Суддя: В. В. Амельохін
Суддя: В. П. Шулежко