ЄВРОПЕЙСЬКИЙ СУД З ПРАВ ЛЮДИНИ
РІШЕННЯ
23.06.2016
Справа "Трутень проти України"
Заява N 18041/08
Стислий виклад
У невизначену дату між 4 та 8 липня 2006 року працівники Новосанжарського районного відділу міліції (далі - райвідділ міліції) допитали заявника як свідка у зв'язку із зникненням дівчини К.
08 липня 2006 року заявника було притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення "дрібного хуліганства" та поміщено до камери райвідділу міліції. Під час тримання заявника у камері, 08 та 09 липня, працівники міліції за відсутності захисника допитали його.
10 липня 2016 року заявник за відсутності захисника написав явку з повинною, в якій зізнався у вчиненні вбивства, згвалтування та пограбування К. Того ж дня за відсутності захисника було проведено відтворення обстановки і обставин події та допит заявника як підозрюваного, під час якого він підтвердив свої попередні показання. Прокуратура Новосанжарського району порушила щодо заявника кримінальну справу.
Наступного дня заявнику було обрано захисника, а також проведено ще одне відтворення обстановки та обставин події за участі заявника та його захисника, під час якого заявник підтвердив свої попередні показання. Пізніше заявнику було пред’явлено обвинувачення та обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Згодом, під час допиту у присутності його захисника, заявник визнав свою вину лише частково. Також він повідомив, що явку з повинною та всі показання надав добровільно, без застосування до нього фізичного насильства та психологічного тиску працівників міліції.
Під час розгляду справи в апеляційному суді Полтавської області (далі - апеляційний суд) заявник відмовився від наданих раніше показань та поскаржився на жорстоке поводження працівників міліції під час тримання його у камері райвідділу міліції з метою отримання зізнання у вчиненні злочину, однак прокуратурою Новосанжарського району було відмовлено у порушені кримінальної справи у зв’язку з його скаргами. Заявник також подав клопотання про направлення справи на додаткове розслідування у зв’язку з порушенням його права на захист під час проведення допиту за відсутності його захисника, яке апеляційним судом було відхилено.
Вироком апеляційного суду заявника було визнано винним у вчиненні інкримінованих йому злочинів та призначено покарання у виді позбавлення волі строком на чотирнадцять з половиною років. Заявник оскаржив вирок до Верховного Суду України, зазначивши, що його засудження грунтувалося на його зізнанні, отриманому під примусом та без участі захисника. Однак касаційну скаргу заявника було залишено без задоволення, а вирок апеляційного суду без змін.
До Європейського суду з прав людини (далі - Європейський суд) заявник скаржився за статтею 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) на неналежні умови тримання у Полтавському СІЗО. Зокрема, він стверджував, що його тримали у камері розміром 15 кв. м разом із трьома іншими співкамерниками; вікно не можливо було відчинити, у зв’язку із чим у камері не вистачало свіжого повітря, а температура повітря іноді сягала 45 градусів. Він також скаржився, що йому не дозволяли залишати камеру, та на неналежну якість їжі. Крім цього, він скаржився за пунктом 1 і підпунктом "с" пункту 3 статті 6 Конвенції, що під час тримання у райвідділі міліції його було допитано працівниками міліції без участі захисника, а показання, отримані під час цих допитів, були використані для його засудження.
Розглянувши скаргу заявника за статтею 3 Конвенції, особливу увагу Європейський суд звернув на рівень доступності та тривалість прогулянок на свіжому повітрі та умови, які надаються для цього ув’язненим, а також на те, що під час його тримання у СІЗО йому бракувало особистого простору. Дослідивши матеріали справи Європейський суд вказав, що заявнику не було забезпечено свободу пересування і що він увесь час тримався у камері. Беручи до уваги свою попередню практику у справах проти України, Європейський суд дійшов висновку, що умови тримання заявника в СІЗО становили поводження, що принижує гідність та констатував порушення статті 3 Конвенції.
Розглянувши скарги заявника за статтею 6 Конвенції, Європейський суд зазначив, що у зв’язку з ненаданням захисника під час його допитів у липні 2006 року, його право на захист було порушено. У своїх висновках Європейський суд вказав, що у цій справі зізнавальні показання заявника, надані ним за відсутності захисника 10 липня 2006 року, вплинули на всі його подальші показання. Крім цього, Європейський суд зауважив, що у своєму вироку суд першої інстанції посилався на докази, отримані в результаті відтворення обстановки та обставин події, яке було проведено з порушенням права заявника на захист. З огляду на зазначене вище, Європейський суд дійшов висновку, що порушення права заявника на захист підірвало справедливість провадження в цілому та констатував порушення пункту 1 та підпункту "с" пункту 3 статті 6 Конвенції.
За цих підстав Суд одноголосно
"1. Оголошує скаргу за статтею 3 Конвенції щодо умов тримання в СІЗО та скаргу за пунктом 1 і підпунктом "с" пункту 3 статті 6 Конвенції у зв’язку з допитом заявника без участі захисника 8, 9 та 10 липня 2006 року прийнятними, а решту скарг у заяві - неприйнятними;
2. Постановляє, що було порушення статті 3 Конвенції;
3. Постановляє, що було порушення пункту 1 та підпункту "с" пункту 3 статті 6 Конвенції у зв’язку з проведенням допитів заявника за відсутності захисника до 11 липня 2006 року;
4. Постановляє, що:
(a) упродовж трьох місяців з дати, коли це рішення набуде статусу остаточного відповідно до пункту 2 статті 44 Конвенції, держава-відповідач повинна сплатити заявникові 5 000 (п'ять тисяч) євро відшкодування моральної шкоди, та додатково суму будь-яких податків, що можуть нараховуватись; ця сума має бути конвертована в національну валюту держави-відповідача за курсом на день здійснення платежу;
(b) із закінченням зазначеного тримісячного строку до остаточного розрахунку на вищезазначені суми нараховуватиметься простий відсоток (simple interest) у розмірі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, яка діятиме в період несплати, до якої має бути додано три відсоткові пункти."