Службове житло: як його отримати?

ПИТАННЯ: 1.Що таке службове житло?

2.Яким вимогам має відповідати працівник, що бажає отримати службове житло?

3.Куди слід звертатись із заявою про надання службового житла?Які документи додаються до заяви?

4.Як оформляється отримання службового житла?

5.Які особливості користування службовим житлом?

6.Як вирішуються спори,пов'язані з наданням і користуванням службовим житлом?

ВІДПОВІДЬ: 1.Відповідно до ст.118 Житлового кодексу службові жилі приміщення (квартири, окремі будинки) призначаються для заселення громадянами, які у зв'язку з характером своїх трудових відносин повинні проживати за місцем роботи або поблизу від нього. Саме тому зазначені приміщення повинні знаходитись у безпосередній близькості від робочих місць громадян.

Під службові жилі приміщення виділяються, як правило, окремі квартири, розташовані переважно на першому поверсі.

Перелік посад, що дають право на службове житло, визначено постановою Ради Міністрів УРСР від 4.02.1988 р. N 37 (з наступними змінами та доповненнями).

2.Ці вимоги встановлені Положенням про порядок надання службових жилих приміщень і користування ними, затвердженим постановою Ради Міністрів УРСР від 4.02.1988 р. N 37 (з наступними змінами та доповненнями, далі Положення).

Згідно з п. 8 Положення службове житло може бути надане особам, які постійно проживають а також прописані в населеному пункті за місцем знаходження своєї роботи. З дозволу місцевих органів влади (районних, міських, районних в місті) подібне можливе і по відношенню до осіб, що проживають в іншому населеному пункті.

Службове житло надається незалежно від того, чи перебуває працівник на квартирному обліку (черга на житло), та без додержання черговості й пільг, встановлених для забезпечення громадян житлом (право на додаткову житлову площу, на окрему кімнату тощо). Якщо відповідні працівники забезпечені житлом, але живуть на такій відстані від місця своєї роботи, що виключає можливість виконання ними трудових обов'язків, то і в цьому випадку їм може бути надане службове житло (з дозволу районі міської, районної в місті державної адміністрації). За нестачі службових жилих приміщень вони надаются, виходячи з інтересів забезпечення нормальної діяльності установи.

3.Відповідно до п. 9 Положення заяву з проханням про надання службового житла слід подавати керівництву своєї установи. До заяви додається довідка з місця проживання про склад сім'ї та прописку. Члени сім'ї заявника, які бажають оселитися у службовому жилому приміщенні, дають письмову згоду на проживання.

Адміністрація установи, де працюють особи, що потребують службове жиле приміщення і мають право на нього, повинна своєчасно подбати про те, щоб таке житло мати. Для цього слід звернутись відповідної районної, міської, районної у місті державної адміністрації з клопотанням про надання необхідної кількості службових квартир (будинків).

Інший шлях створення фонду службового житла - надання статусу службового окремим жилим приміщенням у відомчому житловому фонді. Це можливо також лише за рішенням місцевих органів влади, куди і слід подати відповідне клопотання. Сама установа не може надавати житлу статус службового.

4.Згідно зі ст. 121 Житлового кодексу службові жилі приміщення надаються за рішенням адміністрації установи, де працює працівник. У рішенні зазначається його посада, що дає право на службове житло, склад сім'ї, розмір самого житла, кількість кімнат та адреса (п.16 Положення). Потім, відповідно до ст.122 Житлового кодексу, районна, міська чи районна в місті державна адміністрація мають видати спеціальний ордер, який є єдиною підставою для вселення в службову квартиру.

5.Особи, вказані в рішенні про надання службового житла, дають письмове зобов'язання про звільнення (з випискою) своєї квартири у державному фонді або у кооперативі. Ця вимога не стосується тих, хто вже має житло на праві приватної власності (приватизація, купівля, повна сплата пайового внеску в житлово-будівельному кооперативі тощо).

Службове житло надається у межах 13,65 кв. м жилої площі на одну особу (максимальний розмір), але не менше рівня середньої забезпеченості жилою площею у даному населеному пункті (встановлюється органами місцевої влади). Якщо службова квартира складається з однієї кімнати, то в такому випадку жила площа може бути і більше ніж 13,65 кв. м на одну особу. Не дозволяється поселення в одну кімнату осіб різної статі старше 9 років (крім подружжя), а також хворих на деякі захворювання (вони потребують окремої кімнати).

Користування службовим житлом здійснюється за договором житлового найму. Оплата такого житла проводиться на загальних підставах.

При отриманні службового житла слід мати на увазі, що воно не підлягає приватизації, його не можна продавати, обмінювати, ділити тощо (п.2 ст.2 Закону від 19.06.1992 р. "Про приватизацію державного житлового фонду" в редакції від 22.02.1994 р.; ст.123 Житлового кодексу України).

Поселитися у надане службове житло може як сам працівник, так і члени його сім'ї, які до того мешкали (були прописані) разом з ним. Службове приміщення надається на усіх членів сім'ї і в тому випадку, коли дружина (чоловік) та неповнолітні діти проживали до того окремо.

Як уже зазначалося вище, службове житло надається лише у зв'язку з виконанням певних трудових обов'язків і, відповідно, лише на час такого виконання. Згідно зі ст.124 Житлового кодексу у разі звільнення працівника з посади, яка дає право на службове житло, він підлягає виселенню (разом з усією родиною) без надання іншого житла. Але з цього загального правила існують винятки. Відповідно до ст.125 Житлового кодексу без надання іншого житла не можна виселяти: * осіб, які пропрацювали в установі, яка надала їм службове жиле приміщення, не менш як 10 років; * осіб, що звільнені з посади, у зв'язку з якою їм було надано службове житло, але продовжують працювати у цій самій установі на іншій посаді; * осіб, звільнених у зв'язку з ліквідацією установи, де вони працювали, або у зв'язку із скороченням чисельності чи штату працівників; * одиноких осіб з неповнолітніми дітьми, які проживають разом з ними; * інші категорії осіб, відповідно до переліку ст.125 Житлового кодексу України.

6.Спори розглядаються у судовому порядку шляхом подання відповідних скарг або позовів до суду. Можливий і адміністративний порядок оскарження, тобто шляхом подання скарг до вищестоящих органів.