Рентні та ресурсні платежі в бюджет

У загальному розрахунковому показнику доходів консолідованого бюджету України (державного і місцевих бюджетів) на 1996 рік рентні і ресурсні платежі становлять 4,1 млрд.грн, або біля 12 відсотків. Власне й питома вага не така значна, як інших обов'язкових платежів, але відомо, що навіть у краплині води віддзеркалюється значне...

Отже, надходження рентних і ресурсних платежів за одинадцять місяців цього року становить 2,8 млрд.грн, або 67,3 відсотки річних розрахункових показників. Якщо брати до уваги загальновизначену методику середньозважених місячних надходжень, то вказаний бюджет вже недоотримав понад 1 млрд.грн, За цією ж методикою в грудні мало б надійти ще 344,3 млн.грн., а в цілому до кінця року (з урахуванням ряду інших факторів) слід забезпечити надходження до бюджету майже 1,5 млрд.грн., що становить 36,6 відсотка до річної прогнозної суми, Отже, за один (останній) місяць року повинно надійти більше ніж за будь-який його квартал.

Звичайно - це не реально, та власне і не можливо, на заваді стає чимало причин і обставин. Зокрема, негативно впливає на стан розрахунків з бюджетом (стосовно його прогнозних показників) непередбачений спад виробництва (видобутку корисних копалин), суттєве зростання заборгованості в розрахунках за продукцію і сировину, відсутність попиту (затоварення на складах), збільшення обсягів товарообмінних (бартерних) операцій і ряд інших факторів, що обумовлюють значне погіршення фінансового стану підприємств, їх платіжну спроможність. З іншого боку маємо суттєві прорахунки в оптимальності обчислення контингентів відповідних платежів при формуванні показників доходів бюджету.

Якщо розглядати питання: по яких платежах найбільші недонадходження, то перш за все слід сказати, що це відноситься до рентних платежів (рентна, плата за нафту і природний газ, що видобуваються в Україні; різниця в цінах на газ природний власного видобутку та відрахування від плати за транзит газу через територію України). За 11 місяців ц.р. їх недопоступило 601,6 млн.грн. (22,8 відсотка), а до річних призначень до 1 січня мало б надійти всього 820,9 млн.грн, або 31,1 відсотка. Між іншим, вказані рентні платежі за загальним обсягом прогнозних надходжень серед податків і зборів, інших обов'язкових платежів до бюджету і відрахувань до державних цільових фондів (за вийнятком відрахувань до державного Пенсійного фонду) поступаються лише податку на добавлену вартість і податку на прибуток. Та мова, звісно, не про це: важливі платежі є і будуть такими, а ось як вони надходять - питання основних питань.

Володимир Лановий (Газета, "Финансовая Украина" від 23 липня 1996 року) стверджував, "що надії на отримання платежів від ренти, від різниці в ціні на газ абсолютно економічно не обгрунтовані - такі суми зібрати не можна, їх немає в поточних розрахунках і не існує механізму їх вилучення". Отже, що нині (в межах майже піврічного періоду) підтверджує цей висновок, чи спростовує?

Надходження рентних платежів за 11 місяців цього року становить 1,8 млрд.грн, або 68,8 відсотка річного прогнозу, для виконання якого слід ще у грудні місяці мати надходження в сумі 1,3 млрд.грн. (співставлення: одинадцять місяців і один місяць); механізм обчислення і сплати рентних платежів нині вже існує (досконалий) чи ні - то інше питання). Проте, як визначені суми надходжень, хто про це знає (відомства, безпосередні платники, контролюючі органи) як вирішувати проблему? - це перелік питань на які слід давати відповідь...

Візьмемо такий окремий епізод. На підставі розрахунків прогнозні показники надходжень по рентній платі за нафту і природний газ на 1996 рік визначені в сумі 698,4 млн.грн. Надходження цієї плати передбачалось по 21 підприємству - платнику, в тому числі по 17 підприємствах системи Держнафтогазпрому України, фактичні надходження за 11 місяців склали лише 231,1 млн.грн, або 33 відсотка замість 92 до річного прогнозу (майже втричі менше). При цьому слід зауважити, що податкові органи України правильність обчислення рентної плати за нафту і природний газ перевірили в усіх (21 ) платників і лише на одному підприємстві "Богородчанинафтогаз" (яке до речі не підпорядковане Держнафтогазпрому України) донарахували (аж!) 13 тис.грн. платежів. До того ж, на 1 грудня цього року загальна недоїмка по вказаних платниках складає тільки 34,4 млн.грн., або 4,8 відсотка до річних розрахункових показників находжень до бюджету. З названої суми недоїмки 16,5 млн.грн. - це недоїмка підприємств "Укргазпрому" України. Навіть цей, окремо взятий приклад стверджує, що недонадходження цих платежів в даному випадку складає більше 400 млн.грн. (якщо враховувати повноту погашення допущеної недоїмки).

Напрошується висновок, що у формуванні зобов'язань, перед бюджетом не всі міністерства і відомства беруть належну участь, не розраховують скільки кожне зокрема підприємство має сплатити платежів залежно від спрогнозованого видобутку відповідних корисних копалин. Адже, якщо не буде належного видобутку виникне і заборгованість перед державою. Немає орієнтовних показників і по групі підприємств тієї чи іншої області, а це значить, що і обласні державні адміністрації теж не спроможні (навіть при бажанні) впливати на поліпшення стану справ на цій ділянці. Разом з тим, доцільно передбачити й матеріальну зацікавленість; зверхбюджетні надходження залишати в області, дозволити часткове відрахування до місцевих бюджетів із тих сум, які не надійшли в попередніх періодах, але нарощування виробництва, впорядкування розрахунків і т.п. забезпечено в послідуючих періодах перекриття недовиконання тощо.

Певно, повинна зростати як роль, так і відповідальність міністерств і відомств за ліквідацію заборгованості перед бюджетом підпорядкованими підприємствами. Нажаль існує хибна думка, що за це повинні відповідати податкові органи. Але ж на останні, згідно з чинним законодавством, покладені лише функції контролю за дотриманням податкового законодавства щодо правильності обчислення, своєчасності і повноти перерахування обов'язкових платежів до бюджету, і це вірно, бо вникати їм у виробництво, технологію, прогнозування розвитку галузі не тільки недоцільно, але і не оправдано з різних причин.

Стосовно ресурсних платежів бажано зосередити увагу на двох платежах: платі за землю і відрахуваннях на геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету, оскільки лише по них до бюджету не надійшло за 11 місяців понад 375,7 млн.грн. Багато це, чи мало - не основне питання. Важливо з'ясувати в чому суть заборгованості.

Отже плата за землю.

Її надходження за 11 місяців цього року становить 70,2 відсотка річного прогнозу замість 91,6, недонадходження визначається в розмірі 209,4 млн.грн. При цьому маємо недоїмку в розмірі 167,4 млн.грн. та 82,3 млн.грн. переплат. За умови повного повернення переплат (або зарахування їх в рахунок недоплат по інших податках і зборах) та повного погашення недоїмки завищення бюджетних призначень складуть понад 350 млн.грн. Проте, це поверховий і невсебічно виважений висновок. Справа в тому, що Законом України (стаття 16) "Про Державний бюджет на 1996 рік" передбачені пільги значній кількості підприємств, організацій і установ але їх списки поки що не затверджені Кабінетом Міністрів України. Рік завершується і будемо сподіватися, що підготовлені відповідними міністерствами і відомствами списки все-таки будуть затверджені.

Поки що вказані суб'єкти не сплачують названу плату, а податкові органи нараховують певні платежі, визначають суми недоїмки, нараховують пеню, подають в установи банків доручення на списання сум заборгованості (чим блокуються відповідні рахунки платників), списується дебіторська заборгованість з інших госпорганів і здійснюються інші заходи. За умови затвердження списків вся ця робота звичайно втрачає сенс.

Доки що можна лише констатувати, що за відповідними платниками рахуються значні суми недоїмки. По підприємствах гірничо-металургійної промисловості Дніпропетровської області, наприклад, більше 20 млн.грн., по підприємствах суднобудівної промисловості Миколаївської області - 3 млн.грн, тощо.

Дещо простіше з переплатами. Власне їх не повинно бути, але як вище вказувалось, вони можуть і повертатись (що в умовах дефіциту бюджету обтяжлива справа) і зараховуватись в рахунок сплати інших обов'язкових платежів (що більш реально і доцільніше).

є ще проблема щодо плати за землю. Відомо, що плата (земельний податок і орендна плата) зараховується на спеціальні бюджетні рахунки сільських, селищних і міських рад і що 70 відсотків вказаних коштів щомісячно, не пізніше 25 числа, повинні зараховуватися до державного бюджету України на розділ 37. Разом з тим, місцеві ради базового рівня нерідко порушують цей порядок і належні вказаному бюджету кошти перераховують несвоєчасно і не повною мірою або ж зараховують не за призначенням, в зв'язку з чим бюджет втрачає значні суми платежів. Враховуючи, що такі випадки непоодинокі нині, податкові органи здійснюють перевірку повноти і правильності зарахування цієї плати до відповідних бюджетів.

Разом з тим, Законом України від 19 вересня 1996 року N 378/96 "Про внесення змін і доповнень до Закону України "Про плату за землю", який вводиться в дію з 1 січня 1997 року, плата за землю буде здіснюватися за ставками по відношенню до грошової оцінки земель з відповідною індексацією. Це новий порядок обчислення і сплати, його слід опанувати всіма платниками. Отже попереду ще чимало копіткої роботи на цій ділянці.

Понад 160 млн.грн. непоступило в бюджет по відрахуваннях на геолого-розвідувальні роботи, які виконані за рахунок державного бюджету, що обумовлює значні ускладнення з фінансуванням геолого-розвідувальних робіт. Такий стан склався з ряду причин і, зокрема, в зв'язку із спадом видобутку корисних копалин, завищенням контингентів надходжень при формуванні бюджету тощо.

Візьмемо лище два приклади. По гірничовидобувних підприємствах маємо спад видобутку корисних копалин. Так тільки по шахтах Луганської області фактичний видобуток вугілля за 9 місяців цього року склав лише 62,5 відсотка до запланованого, а спад видобутку вугілля за вказаний період у порівнянні з аналогічним періодом минулого року сягає 30,6 відсотка. По м. Києву встановлені бюджетні призначення на рік в сумі 10,2 млн.грн. (де власне одне, гірничовидобувне підприємство), а тому фактичне надходження вказаних відрахувань до бюджету за 11 місяців цього року склало лише 170 тис.грн, або 1,7 відсотка (в основному за забір підземних прісних вод). Отже лише по м. Києву завищено розмір плати майже на 10 млн.грн., а всього по Україні це завищення визначається в межах 200 млн.гривень.

Наведені аргументи і факти стверджують необхідність зваженого підходу не тільки до планування але і посилення контролю за обчислення і своєчасність сплати рентних і ресурсних платежів адже це загальнодержавна справа.

О.В. Чуприна