КОМІСІЯ ВЕРХОВНОЇ РАДИ УКРАЇНИ З ПИТАНЬ
СОЦІАЛЬНОЇ ПОЛІТИКИ I ПРАЦІ
ЛИСТ
від 15 березня 1995 р. N 06-3/8-425
Про встановлення нормативу робочих місць
для інвалідів
Указом Президента України під 28.12.94 N 812 "Про заходи щодо підтримки підприємств, установ, організацій в умовах лібералізації цін" передбачено встановлення нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі 2-х відсотків від загальної чисельності працюючих.
Оскільки останній абзац пункту 2 згаданого Указу є не тільки дискримінаційним щодо життєво важливих інтересів інвалідів, а й суперечить пункту 7-4 статті 114-5 Конституції України, постійна Комісія Верховної Ради України з питань соціальної політики та праці звернулася до Президента України з поданням під 05.01.95 N 06-3/6-6 про зупинення дії зазначеного пункту Указу.
Президент України Указом від 17.01.95 N 54 зупинив дію абзацу 3 статті 2 попереднього Указу від 28.12.94 N 812.
Але, як видно з повідомлень Фонду України серіального захисту інвалідів, його обласних відділень, а також численних листів, що надходять до Комісії від підприємств, - завдяки такій "війні законів" між законодавчою та виконавчою владами, на місцях при встановленні нормативів робочих місць для інвалідів виникають непорозуміння і навіть спори аж до звернення в арбітражні суди, оскільки деякі місцеві Ради народних депутатів на підставі Указу Президента України від 28.12.94 вже встигли встановити нормативи робочих місць для інвалідів у розмірі 2-х відсотків, а деякі взагалі відмовляються встановлювати нормативи робочих місць, займаючи позицію вичікування, не поодинокі випадки, коли районні Ради народних депутатів не виконують рішення обласних Рад щодо встановлення нормативів, хоча нині чинним Законом України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" передбачено норматив у розмірі не менше 4-х відсотків.
Такі суперечки між відділеннями фонду, місцевими Радами народник депутатів та підприємствами не тільки гальмують процес працевлаштування інвалідів, але фактично зводять нанівець вирішення проблеми зайнятості інвалідів на загальнодержавному рівні.
Фінансування заходів щодо працевлаштування, соціально-трудової та професійної реабілітації з державного бюджету взагалі не передбачено.
Крім цього, при розгляді спорів арбітражними судами теж виникає багато непорозумінь в частині застосування законодавства.
З огляду на викладені обставини, керуючись ст.ст.109, 110 Конституції України, ст.ст.8.1.1, 8.1.3 Регламенту Верховної Ради України, з метою здійснення своїх контрольних функцій за впровадження законів у життя, Комісія вважає за необхідне дати наступні рекомендації.
Згідно зі статтею 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" (у редакції від 14.10.94) з 1 грудня 1994 року нормативи робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів визначаються для всіх підприємств (об'єднань), установ і організацій (незалежно від форм власності та господарювання) у розмірі не менше чотирьох відсотків від загальної чисельності працюючих: якщо працює від 15 до 25 чоловік - встановлюється норматив у кількості одного робочого місця.
З огляду на численні запити підприємств вважаємо також за доцільне дати додаткове роз'яснення до попередніх рекомендацій Комісії від 29.11.94 N 06-3/10-868 щодо порядку відрахування коштів за нестворені робочі місця за 1994 рік.
Згідно спільної Інструкції Фонду соціального захисту інвалідів, Мінсоцзахисту, Мінфіну і Національного банку України від 27.12.91 N 53-I "Про порядок надходження, обліку і витрачання коштів Фонду України соціального захисту інвалідів" нормативи робочих місць для працевлаштування інвалідів на 1994 р. були встановлені у 1993 р" а відрахування коштів за нестворені робочі місця здійснюється з 1 січня року, який слідує за звітним (1994 р.) тобто з 01.01.95.
Отже, з урахуванням викладеного - Закон України "Про внесення змін до Закону Української РСР "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Українській РСР" від 14.10.94 не має зворотньої сили тільки в частині встановлених нормативів робочих місць на 1994 рік.
Що ж до відрахувань коштів за нестворені робочі місця, то з огляду на вкрай важке фінансове та економічне становище підприємств (особливо фондомістких, які не в змозі відраховувати до відділень Фонду середньостатистичну вартість робочого місця), то з 01.01.95 відрахування здійснюються за повний минулий рік у розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві (об'єднанні), в установі і організації за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом.
Одночасно нагадуємо, що вимоги постійних Комісій Верховної Ради України та їх рекомендації підлягають обов'язковому розглядові і виконанню.
Голова Комісії Ю.БУЗДУГАН