Особливості нарахування внесків до Пенсійного фонду підприємцями - фізичними особами
Відповідно до Закону України "Про збір на обов'язкове пенсійне страхування" підприємці - фізичні особи поділяються на платників збору:
1) які використовують працю найманих працівників (ст.1. п.1 закону);
2) які не використовують працю найманих працівників, тобто діяльність яких заснована виключно на власній праці (ст.1. п.3).
Залежно від форми діяльності підприємця визначається об'єкт оподаткування, з якого нараховуються внески до Пенсійного фонду:
1) для підприємців, що використовують працю найманих працівників,- це витрати на оплату праці таких працівників (ст.2.п.1)
2) для підприємців, що не використовують працю найманих працівників,а проводять діяльність виключно на власній праці, об'єктом оподаткування є сума оподатковуваного доходу, яка обчислюється відповідно до законодавства України (ст.2.п.2).
Ставки збору на обов'язкове державне пенсійне страхування встановлюються:
1) для підприємців, що використовують працю найманих працівників - 32 відсотки фактичних витрат на оплату праці таких працівників;
2) для підприємців, що не використовують працю найманих працівників, а проводять діяльність виключно на власній праці - 32 відсотки суми оподаткованого доходу./
Об'єкт оподаткування, з якого нараховуються внески до ПФ,
залежить від форми діяльності підприємця
Платники збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, об'єкти оподаткування, ставки податку та порядок реєстрації визначаються Законом України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" від 26.06.97 р. N 400/97-ВР, який введений в дію з 22.07.97 р. та Інструкцією про порядок обчислення і сплати підприємствами, установами, організаціями та громадянами збору на обов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, а також обліку надходження і витрачання його коштів, затвердженою постановою правління Пенсійного фонду України від 06.09.96 р. N 11-1, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 24.09.96 р. N 550/1576 із змінами та доповненнями, затвердженими постановою правління Пенсійного фонду України від 29.07.97 р. N 5-4 і зареєстрованими в Міністерстві юстиції 18.08.97 р. N 321/2125.
Ставки збору на пенсійне страхування встановлені в розмірі 32% від об'єкта оподаткування, тобто від витрат на оплату праці найманих працівників або від оподатковуваного доходу якщо наймана праця не використовується.
У підприємців - фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників, збір нараховується тільки з сум витрат на оплату праці таких працівників. Нарахування пенсійного збору додатково на дохід підприємця не передбачено, незалежно від того, яку частку від загального доходу становлять витрати на оплату праці найманих працівників (звичайно, з цим твердженням працівники Пенсійного фонду не погоджуються і навіть дають своє роз'яснення; див. стор. 157).
Крім цього, із сукупного оподатковуваного доходу заробітної плати кожного найманого працівника підприємцем утримується 1% внеску в Пенсійний фонд відповідно до ст.4 п.4 закону.
Для реєстрації в Пенсійному фонді потрібні копії установчих документів
Для реєстрації в органах Пенсійного фонду підприємці-фізичні особи як ті, що використовують найману працю, так і ті, що працюють самостійно, подають завірені копії таких документів:
1) заяви;
2) свідоцтва про державну реєстрацію;
3) дозволу для здійснення підприємницької діяльності (при необхідності);
4) угоди (угод) про наймання на роботу фізичної особи (для тих, хто використовує найману працю).
Оскільки інструкцією не передбачено, хто повинен завіряти названі документи, їх можна завірити підписом підприємця (і печаткою, якщо така є). Вимога завіряти названі документи у нотаріуса - безпідставна .
Після реєстрації органом Пенсійного фонду платникові збору видається відповідне повідомлення, в якому вказується назва суб'єкта підприємницької діяльності, його адреса, реєстраційний номер, розмір у відсотках із вказанням рахунків, на які треба перераховувати кошти, та терміни подачі звітності.
Підприємці - фізичні особи звітність у ПФ подають раз на квартал
Підприємці, які використовують працю найманих працівників, щокварталу складають у двох примірниках звіт про нарахування збору, інших надходжень та про витрачання коштів Пенсійного фонду відповідно до ст.16.10 інструкції.
Термін подачі звіту встановлений:
до 8 квітня; до 8 липня; до 8 жовтня; до 15 січня (ст.16.11).
Другий примірник звіту залишається у підприємця-фізичної особи.
Сплата збору на обов'язкове державне пенсійне страхування проводиться відповідно до ст.5.5 інструкції одночасно з одержанням коштів в установах банків на оплату праці найманих працівників. У разі проведення оплати праці з виручки від реалізації продукції чи надання послуг, а також натуроплатою, сплата збору у Пенсійний фонд проводиться наступного дня після кожної зазначеної виплати. Особи, які користуються найманою працею і не мають рахунків в установах банків, сплачують збір поштовим переказом або через установи банків.
Підприємці-фізичні особи, які не використовують працю найманих працівників, відповідно до ст.7.1 інструкції подають органам Пенсійного фонду витяги з податкових декларацій про суми чистого доходу, який підлягає оподаткуванню, або ж копії податкових декларацій. Вказаною інструкцією передбачено, що такі витяги повинні бути завірені - податковими адміністраціями. Проте законодавчими документами, якими керуються податкові адміністрації, завірення витягів з податкових декларацій для Пенсійного фонду не передбачено. Якщо податкова адміністрація відмовилася завірити таку декларацію (витяг з декларації), у Пенсійний фонд подається незавірена ДПА декларація.
Термін подачі такої декларації не пізніше 15 днів після закінчення кварталу:
15 квітня; 15 липня; 15 жовтня; 15 січня.
Сплата збору такими підприємцями-фізичними особами проводиться не пізніше 20 квітня; 20 липня; 20 жовтня та 1 лютого наступного року відповідно до ст.7.2 інструкції.
Згідно з ст.7.3 інструкції у разі зайняття підприємницькою діяльністю після придбання патенту, тобто за фіксованими розмірами сплати прибуткового податку, збір до Пенсійного фонду треба нараховувати з тієї суми доходу, з якої встановлюється розмір прибуткового податку,тобто плата за патент. Проте органам Пенсійного фонду відповідно до ст.7.4 щокварталу треба проводити перерахунок збору з фактично одержаного доходу. Результат такого перерахунку, як правило, це зменшення суми внесків до Пенсійного фонду, тому що плата за патент досить висока.
Враховуючи те, що проведення щоквартальних перерахунків завантажує додатковою роботою органи Пенсійного фонду, а результат перерахунку на зменшення суми внесків оцінюється як незадовільна робота з залучення додаткових коштів до Пенсійного фонду, від підприємців - фізичних осіб ніхто не вимагає проводити сплату збору виходячи із суми доходу, з якої визначена плата за патент. Тому переважна більшість підприємців сплачує збір у Пенсійний фонд виходячи з фактично одержаного доходу.
Віднесення на витрати сплачених внесків до Пенсійного фонду
перебуває під сумнівом
Щодо віднесення сплачених до Пенсійного фонду внесків на обов'язкове пенсійне страхування до витрат підприємця - це питання законодавством до кінця не врегульовано.
Якщо витрати підприємця формуються на підставі підтверджених документів, то суми сплачених внесків до Пенсійного фонду на пенсійне страхування без сумніву відносяться на витрати, що передбачено п.17 додатка 7 до Інструкції "Про прибутковий податок з громадян".
Якщо ж підтверджувальних документів немає і витрати визначаються за встановленими нормами, віднесення сплачених внесків до Пенсійного фонду додатково до норм витрат перебуває під сумнівом, на який не дають офіційної відповіді і державні податкові адміністрації.
Сьогодні державні податкові адміністрації не заперечують проти включення таких витрат додатково до норм витрат. Проте, аналізуючи додаток 7 до Інструкції "Про прибутковий податок з громадян", бачимо, що витрати на державне соціальне страхування, в тому числі і пенсійне страхування, віднесені до складу витрат на рівні з матеріальними та іншими витратами.
Оскільки ст.13 цієї інструкції передбачає враховувати витрати за нормами у разі відсутності документів, отже, внески до Пенсійного фонду мають ввійти в цю норму.
По-іншому розглядається питання щодо таких податків і зборів, як акцизний збір, податок на додану вартість, податок на нерухоме майно, податок на землю та інші, які відповідно до п.19 додатка 7 названої інструкції не входять у склад витрат, а виключаються з валового доходу, тому і є ніби додатковими витратами до норм витрат.
Невизначеність цього питання та мовчазне погодження державних податкових адміністрацій (без письмового повідомлення) на включення сплачених внесків до Пенсійного фонду додатково до норм витрат може повернутись в будь-який час для підприємців досить спірним питанням. Зокрема так сталося в 1996-97 рр. при віднесенні додатково до норм витрат сум плати за ліцензії на право здійснення роздрібної торгівлі горілчаними та тютюновими виробами і плати за оренду приміщень. Такі витрати в свій час також з мовчазної згоди податкових адміністрацій додатково враховувалися до норм витрат при поданні декларацій. А згодом при документальних перевірках підприємцям приписували заниження оподатковуваного доходу.