Про санкції за порушення порядку ведення бухгалтерської звітності
З прийняттям нової редакції Закону "Про державну податкову службу в Україні" багато питань відповідальності платників податків і повноважень податківців потребують роз'яснень.
Призупинення операцій на банківських рахунках
Право органів ДПАУ зупиняти операції платників податків на рахунках в установах банків та інших фінансових кредитних установах є - по своїй суті і можливим наслідкам - адміністративною санкцією до порушників податкового законодавства та заходом припинення порушень податкового законодавства. Це слід відрізняти від власне фінансових санкцій, передбачених у інших пунктах ст. 11 Закону "Про державну податкову службу в Україні" (далі - Закон).
Перелік підстав для застосування таких заходів також міститься у п. 5 ст. 11 Закону. Цей перелік добре відомий і тому не наводимо його повністю. Достатньо нагадати, що до нього входять такі підстави, як недопущення представників податкової служби у приміщення, яке використовується для отримання доходів, ненадання податковим органам бухгалтерських звітів, балансів, інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків тощо. Зупинення операцій по рахунках з інших причин є суттєвим порушенням чинного законодавства і законних інтересів платника податків, що може призвести до великих матеріальних збитків.
Призупинення операцій на рахунку іноді помилково називається "арештом рахунку" або "закриттям рахунку". Однак Інструкція про відкриття банками рахунків у національній та іноземній валюті (в редакції постанови Правління Нацбанку України від 17.11.1997 р.) чітко вирізняє такі поняття як "закриття рахунку" (п. 8.4) і "тимчасове призупинення" операцій на рахунках (п. 8.9). Останній захід, як видно із самої назви, носить тимчасовий характер і припиняється з усуненням порушень, що були підставою для його застосування.
Що ж до накладення арешту на рахунок платника податків, то подібне можливе по відношенню до грошових коштів на цьому рахунку у зв'язку з порушенням конкретної кримінальної справи. Виходячи з цього, можна дійти висновку, що накладати арешти на грошові кошти на рахунку може слідчий податкової міліції або інші особи, що провадять слідство чи дізнання (п. 2 ст. 21 Закону). Подібний захід також можливий за ухвалою загального чи арбітражного суду для забезпечення позову чи виконання судового рішення. Юридичні підставі для цього містять статті 29, 126 Кримінально-процесуального кодексу України, 149 та 152 Цивільного процесуального кодексу тощо.
Відповідно до ч. 2 п. 16 ст. 11 Закону "Про державну податкову службу в Україні" приймати рішення про призупинення операцій на банківському рахунку може лише голова або начальник відповідного податкового органу (чи їхні заступники) після розгляду матеріалів самої перевірки або матеріалів, що свідчать про наявність інших підстав для припинення операцій на рахунку, передбачених у п. 5 ст. 11 Закону.
За наявності вищезазначених підстав вони видають розпорядження за спеціальною формою. Розпорядження оформляється у 3 примірниках: 1 примірник передається до банку (іншої кредитно-фінансової установи), 2 - самому порушнику, а третій примірник залишається у справах податкової адміністрації. У розпорядженні зазначається призупинення операцій щодо витрати коштів як тих, що є на рахунку на день видачі розпорядження, так і тих, які надійдуть у майбутньому в період дії розпорядження. При цьому може бути обумовлений обов'язок банку направляти кошти, що надходять, на сплату заборгованості за податками. Коли порушення, що стали підставою для подібних заходів, усунуті, податкова служба зобов'язана терміново скасувати своє розпорядження і поінформувати про це банк. Необхідно обов'язково зазначити дату, з якої розпорядження скасоване ("Вісник податкової служби України" N 9-96).
На практиці іноді місцеві податкові адміністрації пов'язують відміну своєї заборони на операції за рахунком з будь-якими діями порушника, які не мають прямого відношення до накладення такої заборони. Наприклад, із сплатою адміністративного штрафу директором чи головним бухгалтером. При подібній ситуації необхідно уважно вивчити розпорядження про призупинення операцій за рахунком, конкретніше - підстави видання такого розпорядження. Ці підстави мають точно відповідати переліку п. 5 ст. 11 Закону. Зрозуміло, що несплата адміністративного штрафу директором чи головним бухгалтером такою підставою бути не може.
Зупинення операцій на рахунках платника податків може мати таку підставу як відсутність обліку об'єктів оподаткування (ч. 5 п. 5 ст. 11 Закону). Чинним законодавством України нині передбачене ведення як бухгалтерського, так і спеціального податкового обліку (затверджене постановою КМУ від 03.04.1993 р. N 250 Положення про організацію бухгалтерського обліку і звітності в Україні, ст. 11 Закону "Про оподаткування прибутку підприємств" в редакції від 22.05.1997 р. з наступними змінами та доповненнями). Ведення бухгалтерського обліку і регулярна звітність перед податковими службами обов'язок усіх підприємств, установ і організацій.
Досить часто ця вимога, порушується через те, що вищезазначені юридичні особи не ведуть ніякої господарської діяльності, не проводять ніяких розрахунків, не виплачують зарплату своїм працівникам. До речі, за певних умов подібне може стати підставою для застосування ст. 148 Кримінального кодексу України, де мова йде про фіктивне підприємництво (створення підприємства без мети здійснення господарської діяльності). Однак для застосування цієї статті перш за все необхідно довести умисел засновників такого підприємства не займатися статутною діяльністю. У наших складних економічних умовах агонізуючої економіки багато підприємств при всьому бажанні не можуть налагодити свою роботу і знайти платоспроможних партнерів. Немає замовлень, а там, де вони є - нічим платити і тому подібне.
Інша справа, що звітність має вестися незалежно від наявності або відсутності статутної діяльності. Це передбачено у ст. 29 Закону "Про підприємства в Україні", ст. 24 Закону "Про об'єднання громадян" (громадські організації, фонди, партії і т. ін.) та інших нормативних актах. А втім, для вищезазначених об'єднань громадян є певні особливості. Якщо будь-яка громадська організація не збирається взагалі займатися господарською діяльністю (відсутність розрахункового рахунку в банку, ніяких грошових надходжень тощо) і не має платних працівників, то вона має право легалізуватися на підставі ст. 14 Закону "Про об'єднання громадян". Тут встановлено, що замість реєстрації така організація може просто повідомити відповідні органи юстиції і місцевої влади про своє створення (заснування) і далі виконувати свої політичні, просвітницькі та інші функції. У цьому випадку вона не набуває прав юридичної особи і відповідно не веде ніякої звітності та бухгалтерського обліку. Подібна структура юридично не може мати ніякого майна (можливе використання майна її членів, спонсорів і т. ін.), не може сама одержувати ніякої фінансової допомоги (немає рахунку в банку), плюс інші негативні моменти.
Необхідно враховувати, що відповідно до ст. 4 Закону "Про систему оподаткування" незалежно від наявності господарської діяльності будьяке підприємство є потенційним платником будь-якого податку, і якщо даний податок не сплачується, то підприємство має порозумітися з цього приводу з податковими службами (здати відповідну документацію). Так, наприклад, перелік потенційних платників податку на прибуток можна знайти у ст. 2 Закону "Про оподаткування прибутку підприємств". Незалежно від наявності чи відсутності прибутку вони мають вести бухгалтерський, податковий облік і звітність за установленими формами, наприклад, декларацію про прибуток підприємства відповідно до п. 1.6 Порядку складання декларації про прибуток підприємства; затверда наказом ДПАУ від 21.01.98 р. N 37.
Звітувати неправильно чи не звітувати зовсім
Окремо у п. 11. ст. 11 Закону передбачена адміністративна відповідальність для керівників та інших посадових осіб (бухгалтерів) за надання звітності "за неусталеною формою" - від 5 до 10 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; при повторності протягом року, якщо вже застосовувалась адміністративна відповідальність - від 10 до 15 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. У цьому зв'язку великі проблеми для платників податків викликають постійні зміни форм звітності, які вводяться іноді "заднім числом" або ж в останній момент. Подібне можна кваліфікувати як підставу для звільнення від адміністративної відповідальності: відсутність вини у діях (бездіяльності) директора або бухгалтера (юридичної особи - платника податку). На підставі ст. 9 Кодексу України про адміністративні правопорушення вина (умисел чи необережність) є необхідною умовою накладання адміністративного штрафу. Якщо всупереч такому підходу податківці все ж накладають штраф, то можливе оскарження їх рішення у судовому порядку.
Слід відзначити, що негативні наслідки для підприємства за повної відсутності звітності більш значні, ніж при веденні і наданні її за неусталеними формами. Так, передбачені у п. 7 ст. 11 Закону додаткові фінансові санкції (10 відсотків сум, які підлягають сплаті) не застосовуються за "неусталену форму" звітності. Подібним чином це питання вирішується, наприклад, і у ст. 20 Закону "Про оподаткування прибутку підприємств" - карається повна відсутність декларацій та іншої звітності. Невідповідність форм тут взагалі не згадується.