КОНСУЛЬТУЄ ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА АДМІНІСТРАЦІЯ УКРАЇНИ
Оподаткування прибутку
Платників податку на прибуток продовжує хвилювати питання, як не помилитися при заповненні декларації, щоб уникнути фінансових санкцій та адміністративних штрафів при поданні звітності та перерахуванні податку до бюджету.
Деякі роз'яснення, що допоможуть у цьому підприємствам - платникам податку, дають начальники відділів Державної податкової адміністрації України Л. Ярош і Т. Савченко за погодженням з Головним управлінням прямих податків.
ПИТАННЯ: 1.Останнім часом у пресі з'явилися консультації, що по-різному тлумачать питання включення до складу валових витрат орендаря витрат, понесених ним у зв'язку з ремонтом орендованих основних фондів (зокрема приміщення). Прошу остаточно пояснити, як застосовувати положення пп.8.7.1 чи пп.8.8.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"?
2.Виробниче підприємство отримало гуманітарну допомогу з-за кордону у вигляді грошових коштів. Ця допомога використана на друкування і розпродаж літератури. Чи справляється податок на прибуток з одержаних коштів? Чи оподатковується випущена на них продукція?
3.З якого часу слід застосовувати положення щодо максимальної величини витрат на оплату праці, з якої справляються збори (внески) до соціальних фондів?
4.Підприємство надіслало до податкової інспекції декларацію про прибуток поштою з повідомленням про вручення, маючи поштову квитанцію про своєчасне відправлення.
Не отримавши з вини пошти декларацію ДПІ, яка контролює підприємство, зупинила операції по його розрахунковому рахунку, що призвело до збитків.
Чи повинна ДПІ покрити збитки підприємства, понесені у зв'язку з такими діями? Як поновити операції по розрахунковому рахунку в наведеній ситуації?
5.Чи повинні робити відрахування до фонду Чорнобиля з фонду оплати праці голови та бухгалтера житлово-будівельних кооперативів?
6.Працівники підприємства по нагляду за роботою котельних мають роз'їзний характер робіт. У зв'язку з цим адміністрація підприємства забезпечила їх проїзними квитками, витрати на закупівлю яких віднесено до валових витрат. Чи не суперечить це чинному законодавству з питань оподаткування прибутку підприємств?
ВІДПОВІДЬ: 1.При вирішенні цього питання доцільно керуватися листом Комітету Верховної Ради України з питань фінансів і банківської діяльності від 11.05.98 р. N 06-10/309, що тлумачить окремі питаня застосування податкового законодавства.
Враховуючи положення пп.8.7.1 та пп.8.8.1 ст.8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (у редакції від 22.05.97 р. N 283/97-ВР з урахуванням змін і доповнень), платник податку (орендар) у разі, якщо згідно з договором оперативного лізингу (оренди) ним здійснено поліпшення об'єкта оперативного лізингу (оренди), має право протягом звітного (податкового) року віднести до валових витрат будь-які витрати, пов'язані з поліпшенням основних фондів, у сумі, що не перевищує 5 відсотків сукупної балансової вартості груп основних фондів на початок звітного року; витрати, що перевищують зазначену суму, відносяться на збільшення балансової вартості груп 2 і 3 (балансової вартості окремого об'єкта основних фондів групи 1) та підлягають амортизації за нормами, передбаченими для відповідних основних фондів.
2.Пунктом 1 Указу Президента України "Про гуманітарну допомогу, що надходить в Україну" від 04.07.98 р. визначено, що гуманітарна допомога, яка надходить в Україну, є однією з форм благодійництва, що здійснюється у напрямах, визначених ст.4 Закону України "Про благодійництво і благодійні організації" від 16.09.97 р. N 531/97-ВР, а також визначено коло підприємств, установ та організацій, яким така допомога може надаватися.
Кошти, перераховані виробничому підприємству, не є гуманітарною допомогою, а підпадають під визначення "безповоротна фінансова допомога", яке зазначене у п.1.22 ст.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (у редакції від 22.05.97 р. N 283/97-ВР, далі - Закон), тобто є коштами, переданими платнику податку згідно з договорами, які не передбачають відповідної компенсації чи повернення, або без укладання таких договорів.
Відповідно до ст.3 зазначеного Закону об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду на суму валових витрат та амортизаційних відрахувань. При цьому до складу валового доходу включаються доходи з інших джерел та від позареалізаційних операцій, у тому числі у вигляді сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді вартості товарів (робіт, послуг), безоплатно наданих платнику податку в звітному періоді, за винятком випадків, коли така безповоротна фінансова допомога та безоплатні товари (роботи, послуги) отримуються неприбутковими організаціями у порядку, визначеному п.7.11 ст. 7 цього Закону, або такі операції здійснюються між платником та його відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи (пп.4.1.6 п.4.1 ст.4 Закону).
Виходячи з вищезазначеного, кошти, отримані виробничим підприємством із-за кордону у наведеному випадку враховуються при визначенні об'єкта оподаткування.
Що стосується прибутку, одержаного від випуску та реалізації літератури, що організовані на перераховані з-за кордону кошти, то він оподатковується у загальновстановленому порядку.
3. На виконання п.1 Указу Президента України від 25.05.98 р. N 506/98 "Про обмеження максимальної величини фактичних витрат суб'єктів господарювання на оплату праці працівників, суми оподатковуваного доходу (прибутку), сукупного оподатковуваного доходу, з яких справляються збори (внески) до соціальних фондів" Кабінетом Міністрів України 13.07.98 р. прийнято постанову N 1064 "Про встановлення максимальної величини фактичних витрат суб'єктів господарювання на оплату праці працівників, суми оподатковуваного доходу (прибутку), сукупного оподатковуваного доходу, з яких справляються збори (внески) до соціальних фондів".
В пункті 1 зазначеної постанови (з урахуванням змін, внесених постановою Кабінету Міністрів України від 21.09.98 р. N 1478) зазначається, що така максимальна величина дорівнює 1000 гривень на місяць у розрахунку на кожного працюючого виходячи з якої відповідно до законів України справляються збори (внески) до Фонду соціального страхування, Державного фонду сприяння зайнятості населення, Пенсійного фонду і Фонду для здійснення заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення.
Оскільки вищезазначена постанова не передбачає конкретної дати введення цього положення в дію, вона набирає чинності з моменту прийняття, тобто з 13 липня 1998 року.
4.Пункт 16.6 ст.16 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (у редакції від 22.05.97 р. N 283/97-ВР) дозволяє платнику податку не пізніше ніж за 10 днів до закінчення строку подання документів (у даному випадку декларації про прибуток підприємства) надіслати їх податковим органам поштою з повідомленням про вручення. При цьому суперечка, яка може виникнути між платником податку і поштою з приводу несвоєчасності надіслання такого рекомендованого листа до податкового органу, вирішується у судовому порядку.
Постановою Кабінету Міністрів України від 28.07.97 р. N 799 затверджено порядок оформлення поштових відправлень з вкладенням матеріалів звітності, розрахункових документів і декларацій.
Пункт 12 зазначеного документа встановлює порядок подання претензії про розшук поштових відправлень, а п.13 визначає, що підприємства поштового зв'язку несуть майнову відповідальність за невиконання або неналежне виконання послуг відповідно до законодавства, тобто понесені підприємством збитки повинні компенсуватись підприємством поштового зв'язку.
Що стосується зупинення операцій по розрахунковому рахунку підприємства, то дії податкового органу повністю відповідають п.11.5 ст.11 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" від 24.12.93 р. N 3813-XII (в редакції від 05.02.98 р.), яким передбачено застосування зазначеної міри до підприємства за неподання органам державної податкової служби та їх посадовим особам поряд з іншими документами податкових декларацій (розрахунків).
Для поновлення операцій по розрахунковому рахунку підприємству слід терміново подати до податкової інспекції декларацію про прибуток за відповідний звітний період. Крім того, якщо підприємство в цій ситуації ще й не розрахувалося у встановлений Законом термін з бюджетом, слід негайно подати до банківської установи платіжне доручення на перерахування визначеного за декларацією податку на прибуток.
5.Пунктом 1 пп.1.3 Положення про порядок надходження і використання коштів Фонду для здійснення заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення, затвердженого наказом Міністерства України у справах захисту населення від наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та Міністерства фінансів України від 02.12.94 р. N 184/121 (з урахуванням змін і доповнень), визначено перелік платників, які звільняються від сплати внесків до зазначеного Фонду.
Оскільки житлово-будівельні кооперативи не входять до цього переліку, вони мають сплачувати внески до Фонду на загальних підставах.
6.Відповідно до пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (у редакції від 22.05.97 р. N 283/97-ВР з урахуванням внесених змін) до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, з урахуванням обмежень, установлених п.п.5.3-5.8 статті 5 Закону.
Таким чином, оскільки роз'їзди працівників підприємства по нагляду за роботою котельних пов'язані з виконанням виробничих завдань і при цьому підтверджуються відповідними документами (наприклад, графіками обслуговування об'єктів, а також наказами, якими визначаються обов'язки працівника по виконанню роботи), витрати на придбання проїзних квитків для цього не забороняється включати до складу валових витрат.
7.Чи можуть органи державної податкової служби на місцях з метою оподаткування самостійно встановлювати звичайні ціни на продукцію?
7.Законом України від 22 травня 1997 року N 283/97-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" (зі змінами та доповненнями, п.1.20 ст. 1) встановлено, що "звичайна ціна" - це ціна продажу товарів (робіт, послуг) продавцем, включаючи суму нарахованих (сплачених) процентів, вартість іноземної валюти, яка може бути отримана у разі їх продажу особам, які не пов'язані з продавцем за звичайних умов ведення господарської діяльності.
У разі, коли ціни підлягають державному регулюванню згідно із законодавством, "звичайною" вважається ціна, встановлена згідно з принципами такого регулювання.
Відповідно до пункту 13 Указу Президента України від 23 липня 1998 року N 817/98 "Про деякі заходи з дерегулювання підприємницької діяльності" індикативні або звичайні ціни на товари (роботи, послуги) для застосування їх у податкових або митних цілях установлюються на підставі статистичної оцінки рівня цін реалізації таких товарів (робіт, послуг) на внутрішньому ринку України, яка проводиться уповноваженим державним органом у визначеному ним порядку. Індикативні або звичайні ціни не можуть встановлюватися органами виконавчої влади, які використовують їх для нарахування та стягнення податків і зборів (обов'язкових платежів) та неподаткових платежів, крім випадків відсутності статистичних даних про рівень цін на окремі види товарів (робіт, послуг).
Інститут індикативних цін, введений Указом Президента України від 10.02.96 р. N 124/96 "Про заходи щодо вдосконалення кон'юнктурно-цінової політики у сфері зовнішньоекономічної діяльності, передбачає щомісячну публікацію в газеті "Урядовий кур'єр" переліку індикативних цін на певні товари, що експортуються, тобто звичайні ціни з метою оподаткування застосовуються на рівні індикативних цін на такі товари. У разі відхилення контрактної ціни (при зовнішньоекономічних контрактах) у бік зменшення по відношенню до індикативної такий контракт може бути зареєстрований у МВЕЗ тільки після узгодження ціни за кожною специфікацією.
Що стосується звичайних цін на товари, експорт яких не підлягає під інститут індикативних цін, то необхідно користуватися довідковими цінами, які публікуються в "Огляді цін українського і світового товарних ринків" (видається Аналітичним центром МЗЕС України).
З метою оподаткування звичайних цін при здійсненні операцій на внутрішньому ринку на всій території України слід керуватися статистичними даними, які періодично публікуються Державним комітетом статистики України у збірнику "Середні ціни та їх індекси", а за операціями, що провадяться в межах окремих областей - статистичною інформацію щодо цін на товари в регіонах, що є в розпорядженні обласних управлінь статистики.
Враховуючи викладене, органи державної податкової служби на місцях з метою оподаткування можуть самостійно застосовувати звичайні ціни на продукцію тільки у випадку відсутності статистичних даних.
Допомога по тимчасовій непрацездатності
Державна податкова служба повідомила у консультації, надрукованій у "Віснику податкової служби України" N 10/98, що суми допомоги по тимчасовій непрацездатності включаються до об'єкта оподаткування збором на обов'язкове соціальне страхування. Проте ця допомога не пов'язана з оплатою праці, тому в нас існують сумніви щодо справедливості такого роз'яснення.
Державна податкова адміністрація України у своєму листі від 07.09.98 р. N 192/07/15-1110 підтвердила відповідність цього роз'яснення чинному законодавству України, а саме - його наступним положенням.
Законом України від 26.06.97 N 402/97-ВР "Про збір на обов'язкове соціальне страхування" визначено, що для платників збору, визначених пунктами 1 та 2 статті 1 цього Закону, об'єктом оподаткування є фактичні витрати на оплату праці працівників, які включають витрати на виплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат виходячи із тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, у тому числі в натуральній формі, які підлягають обкладанню податком на доходи фізичних осіб (прибутковим податком з громадян). До цих витрат не належать витрати на оплату виконаних робіт (послуг) згідно із цивільно-правовими договорами, виплату доходів у вигляді дивідендів, процентів тощо, а також інші витрати, які не враховуються при обчисленні середньомісячної заробітної плати для призначення пенсій, перелік яких затверджується Кабінетом Міністрів України.
Зазначений перелік було затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 18.05.98 р. N 697.
Пунктом 21 цього переліку передбачено, що не враховуються при обчисленні середньомісячної заробітної плати для призначення пенсій різні види допомоги по соціальному страхуванню, що виплачуються за рахунок коштів Фонду соціального страхування України (крім допомоги по тимчасовій непрацездатності).
Враховуючи, що допомога по тимчасовій непрацездатності не увійшла до вищевказаного переліку в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 18.05.98 р. N 697, суми такої допомоги включаються об'єкт оподаткування збором на обов'язкове соціальне страхування з дати набрання чинності цією постановою.