Укладання зовнішньоекономічного контракту
Можна без перебільшення сказати, що розробка та укладання цивільно-правового договору (контракту) є творчим процесом. Але деякі підприємці припускаються значної помилки, вкрай захоплюючись власною творчістю і не помічаючи законодавця, що владно регулює цей процес. Нині подібна проблема виявляється ще гострішою, якщо, наприклад, необхідно придбати валюту під виконання такого договору (див. "Порядок купівлі іноземної валюти на УМВБ та КМВБ, а також оплати платіжних документів у вільно конвертованій валюті на виконання зобов'язань перед нерезидентами як за рахунок власних коштів, так і куплених на УМВБ та КМВБ", надісланий листом НБУ від 8.09.1998 р. N 13-211/2144).
Зовнішньоекономічний договір (контракт) укладається відповідно до законів "Про зовнішньоекономічну діяльність", "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті", Положення про форму зовнішньоекономічних договорів (контрактів), затвердженого наказом МЗЕЗторгу N 75 від 05.10.1995 р. в редакції від 10.09.1998 р. (далі - Положення), а також спільної постанови Кабінету Міністрів та Національного банку віл 21.06.1995 р. N 444 "Про типові платіжні умови зовнішньоекономічних договорів (контрактів) і типові форми захисних застережень до зовнішньоекономічних договорів (контрактів), які передбачають розрахунки в іноземній валюті".
Суб'єкти підприємницької діяльності при складанні тексту договору (контракту) мають право використовувати відомі міжнародні звичаї, рекомендації міжнародних органів та організацій, якщо це прямо не заборонено законами. Що ж стосується умов поставки товарів (прийому-здачі виконаних робіт або послуг), то вони, згідно із п. 1 Указу Президента "Про застосування Міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів" від 4.10.1994 р. N 567/94, в обов'язковому порядку формулюються у відповідності з "Міжнародними правилами інтерпретації комерційних термінів" у редакції 1990 р, ("ІНКОТЕРМС").
Згідно з Положенням до умов, які повинні бути передбачені в договорі (контракті), якщо сторони такого договору (контракту) не погодились про інше щодо викладення умов договору, і така домовленість не позбавляє договір предмета, об'єкта, мети та інших істотних умов, без погодження яких сторойами договір може вважатися таким, що неукладений, або його може бути визнано недійсним в силу недодержання форми згідно з чинним законодавством України, відносяться:
1. Назва, номер договору (контракту), дата та місце його укладення.
2. Преамбула.
У преамбулі визначається повне найменування сторін - учасників зовнішньоекономічної операції, під якими вони офіційно зареєстровані, із зазначенням країни, скорочене визначення сторін як контрагентів ("Продавець", "Покупець", "Замовник", "Постачальник") та найменування документів, якими керуються контрагенти при укладенні договору (статут підприємства, установчий договір тощо).
3. Предмет договору (контракту).
У цьому розділі визначається, який товар (роботи, послуги) один з контрагентів зобов'язаний поставити (здійснити) іншому, із зазначенням точного найменування, марки, сорту або кінцевого результату роботи, що виконується.
У випадку бартерного (товарообмінного) договору або контракту на переробку давальницької сировини визначається також точне найменування (марка, сорт) зустрічних поставок (або назва товару, що є кінцевою метою переробки давальницької сировини).
Якщо товар (робота, послуга) потребує більш детальної характеристики або номенклатура товарів (робіт, послуг) досить велика, то все це вказується у додатку (специфікації), який має бути невід'ємною частиною договору, про що робиться відповідне зазначення у тексті договору.
Для бартерного (товарообмінного) договору згаданий додаток (специфікація) балансується ще й по загальній вартості експорту та імпорту товарів (робіт, послуг).
У додатку до договору на переробку давальницької сировини вказується відповідна технологічна схема такої переробки.
Технологічна схема переробки давальницької сировини повинна відображати:
- усі основні етапи переробки сировини та процес перетворення сировини у готову продукцію;
- кількісні показники сировини на кожному етапі переробки з обгрунтуванням технологічних втрат сировини;
- витрати виконавця переробки на кожному етапі переробки.
4. Кількість та якість товару (обсяги виконання робіт, надання послуг).
У цьому розділі визначається (у залежності від номенклатури) одиниця виміру товару, прийнята для товарів такого виду (у тоннах, кілограмах, штуках тощо), його загальна кількість та якісні характеристики.
У тексті договору на виконання робіт (надання послуг) визначаються конкретні обсяги робіт (послуг) та термін їх виконання.
5. Базисні умови поставки товарів (прийому-здачі виконаних робіт або послуг).
У цьому розділі вказується вид транспорту та базисні умови поставки (згідно з "ІНКОТЕРМС"), які визначають обов'язки контрагентів щодо поставки товару і встановлюють момент переходу ризиків від однієї сторони до іншої, а також конкретний строк поставки товару (окремих партій товару).
У випадку укладення договору на виконання робіт (надання послуг), в цьому розділі визначаються умови та строки виконаних робіт (послуг).
6. Ціна та загальна вартість договору (контракту).
У цьому розділі визначається ціна одиниці виміру товару та загальна вартість товарів або вартість виконаних робіт (наданих послуг), що поставляються згідно з договором (крім випадків, коли ціна товару розраховується за формулою), та валюта платежів. Якщо згідно з договором поставляються товари різної якості та асортименту, ціна встановлюється окремо за одиницю товару кожного сорту, марки, а окремим пунктом договору вказується його загальна вартість. У цьому випадку цінові показники можуть бути вказані у додатках (специфікаціях), на які робиться посилання у тексті договору.
У договорі на переробку давальницької сировини, крім того, зазначається її заставна вартість.
У бартерному (товарообмінному) договорі загальна вартість товарів, що експортуються, та загальна вартість товарів, що імпортуються за цим договором, що виражена в іноземній валюті, крім того, зазначається в доларах США.
7. Умови платежів.
Цей розділ визначає спосіб, порядок та строки фінансових розрахунків та гарантії виконання сторонами взаємних платіжних зобов'язань. Залежно від обраних сторонами умов платежу в тексті договору вказуються:
- умови банківського переказу (авансового платежу) до та/або після відвантаження товару, або умови документарного акредитиву або інкасо (з гарантією), визначені у відповідності з вищевказаною спільною постановою Кабінету Міністрів України і Національного банку України від 21.06.1995 р. N 444;
- умови по гарантії, якщо вона є або коли вона необхідна (вид гарантії, умови та термін її дії, можливість зміни умов договору без зміни гарантій).
8. Умови здачі (приймання) товару (робіт, послуг).
У цьому розділі визначаються строки та місце фактичної передачі товару, перелік товаросупровідних документів.
9. Упаковка та маркування.
Цей розділ містить відомості про упаковку товару (ящики, мішки, контейнери тощо), нанесене на ній відповідне маркування (найменування продавця та покупця, номер договору, місце призначення, габарити, спеціальні умови складування і транспортування та інше), а при необхідності також умови її повернення.
10. Форс-мажорні обставини.
Цей розділ містить відомості про те, за яких випадків умови договору можуть бути невиконані сторонами (стихійні лиха, військові дії, ембарго, втручання з боку влади та інше). При цьому сторони звільняються від відповідальності на строк дії цих обставин, або можуть відмовитись від виконання договору частково або в цілому без додаткової фінансової відповідальності. Строк дії форс-мажорних обставин підтверджується торгово-промисловою палатою відповідної країни.
11. Санкції та рекламації.
Цей розділ встановлює порядок застосування штрафних санкцій, відшкодування збитків та пред'явлення рекламацій у зв'язку з невиконанням або неналежним виконанням одним із контрагентів своїх зобов'язань.
При цьому мають бути чітко визначені розміри штрафних санкцій (у відсотках від вартості недопоставленого товару або суми неоплачених коштів, строки сплати штрафів), строки, протягом яких рекламації можуть бути заявлені, права та обов'язки сторін договору з цього приводу, способи врегулювання рекламацій.
12. Арбітраж.
У цьому розділі визначаються умови та порядок арбітражного вирішення спорів щодо тлумачення, невиконання та/або неналежного виконання договору (контракту) з визначенням назви арбітражного суду або чітких критеріїв визначення арбітражного суду будь-якою із сторін у залежності від предмета та характеру спору, а також погоджений сторонами вибір матеріального і процесуального права, яке буде застосовуватись цим судом, та правил процедури арбітражу.
13. Юридичні адреси, поштові платіжні реквізити сторін.
Особливу увагу зверніть на порядок підписання зовнішньоекономічною договору (контракту), що передбачений Законом України "Про зовнішньоекономічну діяльність". У разі, якщо зовнішньоекономічний договір (контракт) підписується фізичною особою, потрібен тільки підпис цієї особи. Від імені інших суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності зовнішньоекономічний договір (контракт) підписують дві особи: особа, яка має таке право згідно з посадою відповідно до установчих документів, та особа, яку уповноважено довіреністю, виданою за підписом керівника суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності одноособове, якщо установчі документи не передбачають інше. Якщо підприємство постійно займається зовнішньоекономічною діяльністю, звичайно, доцільно одразу внести відповідні зміни до установчих документів із зазначенням положення про те, що керівник підприємства має право одноособово підписувати такі договори.
Досить цікавим з точки зору законності є п.23 Положення про організацію бухгалтерського обліку і звітності в Україні, затвердженого постановою Кабінету Міністрів від 3.04.1993 р. N 250, згідно із яким головний бухгалтер підприємства повинен підписувати разом з керівником документи, що є підставою для приймання і видачі товарно-матеріальних цінностей та коштів, розрахункові, кредитні та фінансові зобов'язання, а також візувати господарські договори. Вказані документи без підпису головного бухгалтера вважаються недійсними і до виконання не приймаються. З цього приводу можна згадати норми Цивільного кодексу, у відповідності із якими договір визнається недійсним лише у судовому порядку. У будь-якому випадку, з огляду на прискіпливість наших податківців, краще одразу завізувати такий договір у бухгалтерії. Але звертаю вашу увагу на те, що головний бухгалтер, на відміну від керівника або особи, повноваження якої визначаються дорученням, саме візує, а не підписує договір з боку підприємства.