Про гербовий збір
Гербовий збір це не новий вид податку. Тобто це податок, але не новий: Україна лише намагається дотримуватися практики цивілізованих держав, таких як Великобританія, в якій ще з 1891 р. законом передбачено справляння гербового збору з цивільно-правових угод: як Італія, де він сплачується при отриманні будь-яких документів, реєстрів і нотаріальних операцій, як Китай, де гербовий збір стягується при реєстрації або видачі документів. Особливо переконливе посилання на таку цивілізовану державу, як колишній СРСР, де теж існував гербовий збір.
Збір чи мито?
Чому особливо переконливе? Тому що в колишньому СРСР не було гербового збору - були "марки для оплати державного мита. I це дійсно було цивілізовано: є Указ Президії Верховної Ради "Про державне мито" і є гербові марки, за допомогою яких сплачується державне мито. Ото б і нам таке ж цивілізоване: Президент або виконавча влада вважають за необхідне ввести державне мито з цивільно-правових угод, при отриманні документів і реєстрації документів, нотаріальних операцій, крім зазначених в Декреті, вони мали б внести відповідні зміни до Декрету КМУ і запровадити сплату державного мита гербовими марками.
Автор статті окреслює "правове поле", яким регулюється сплата гербового збору: Указ Президента України; правила, затверджені цим Указом; постанова КМУ (N 1976 від 14.12.98 р.); наказ ДПА України N 636 від 17 грудня 1998 р. та спільний наказ Міністерства фінансів, Ощадбанку та ДПА України N 261/637/62 від 18 грудня 1998 р. Декрет КМУ "Про державне мито" залишається поза цим "правовим полем", і це має підкреслити, що гербовий збір не є державним митом, а марки гербового збору не є засобом сплати державного мита.
Без права на помилку?
У статті міститься "законодавча новела": автор стверджує, що фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності "взагалі не є платниками гербового збору". Це нове - в абзаці другому пункту третього положення, затвердженого указом Президента, записано, що гербовий збір не справляється з договорів, хоча б однією із сторін яких є фізична особа, яка не є суб'єктом підприємницької діяльності. Якщо автор не помилився, то маємо дуже приємну новину. А якщо помилився, то можна віднести до помилкових і деякі інші його твердження.
Лише письмові, чи усні також?
Автор статті, викладаючи зміст постанови КМУ, якою "доповнено" Указ Президента, зауважує, що (цитуємо): "у випадку виконання (?!) договорів у письмовій формі... шляхом обміну листами, телеграмами та іншими документами, підписаними сторонами, які їх надсилають, маркування здійснюється шляхом наклеювання марок гербового збору на вказані документи". Крім слова "виконання", замість слова "укладення", зміст підпункту першого п.2 постанови КМУ викладено точно і ясно: це все стосується письмових договорів (ст. 44 ЦК). Про те, що в Указі Президента України і у затвердженому ним положенні йдеться саме про письмові договори, свідчать: п.5 положення "маркуванню відповідно до цього Положення підлягають всі примірники оригіналів договорів"; п. 6 положення "маркування договорів здійснюється сторонами за письмовою угодою між ними", "маркуванню підлягають примірники оригіналів договорів, що належать резидентам України"; п. 19 положення "маркування документів здійснюється шляхом наклеювання марок гербового збору на: першу сторінку договору в день його підписання (!)". В Указі Президента України і в положенні немає ані згадки, ані навіть натяку на усні договори. Але як бути з письмовими документами, які супроводжують виконання усних договорів (не укладення, а виконання: В.Лопата не обмовився, коли "помилково" написав "виконання" замість "укладення", тому що гербовий збір справляється саме при укладанні договорів та із договірних документів, а не із документів, що супроводжують виконання).
Укладення чи виконання?
Відповідно до вимог частини другої ст. 43 ЦК України (усні угоди) "у випадках, коли угоди між організаціями або між організацією і громадянином укладаються в усній формі, організація, яка оплатила товари або послуги, повинна одержати від другої сторони письмовий документ, що підтверджує одержання грошей і підстави їх одержання". Важко з достатньою ймовірністю перелічити назви і зміст "документів, що стверджують одержання грошей і підстави їх одержання". Це можуть бути рахунки, рахунки-фактури, накладні, акти приймання тощо. Це, звичайно, можуть бути і товарні чеки і касові чеки. Але не це головне. Головне, чи підлягають ці документи маркуванню так само, як і договірні документи? Виходячи із тексту Указу Президента і затвердженого ним положення однозначно - ні. Чиновники безпідставно розширюють зміст Указу. Але, як зауважив ще у минулому сторіччі німецький юрист Рудольф фон Ієрінг (Ihering), право це не те, що творить парламент, а те, що творить поліцейський комісар.
Тільки рахунки, чи касові чеки також?
Нещодавно відбулася пресконференція, учасник якої заступник голови ДПА України В. Лопата зазначив, що рахунки-фактури теж є документами, що підлягають маркуванню, оскільки вони є свідоцтвом укладання усного договору. Те саме можна було б сказати і про товарні чеки, і про касові чеки, і про акредитиви, і про інші платіжні документи. Але ж в нормативних актах ці документи не згадуються.
Вексель це теж платіжний документ - цінний папір, який засвідчує безумовне грошове зобов'язання боржника (векселедавця) сплатити після настання строку визначену суму грошей власнику векселя (векселедержателю). Видача векселя так само, як і його переказ, і його акцепт - це одностороння угода (правочин), а не договір (двох або багатостороння угода). Маркування векселів, тобто сплата гербового збору з векселів, здійснюється не тому, що векселі є свідченням (підтвердженням) існуючих договірних відносин, а тому, що так записано в Указі Президента і в затвердженому ним положенні. Отже, і рахунки-фактури (платіжні доручення та інші односторонні угоди (правочини) мали б маркування, якщо б вони були зазначені в Указі і в положенні як документи, які підлягають маркуванню марками гербового збору. Але їх там немає. Чи легше від цього платникам гербового збору? Легше тому, що вони можуть звернутися в суд загальний, у суд арбітражний, і навіть у суд Європейський.
Штрафувати, може, й спробують, але не за рахунки
Викликає занепокоєння ще і те, що п. В.Лопата пообіцяв фінансові санкції за несплату чергового збору та адмінштрафи від 5 до 10 неоподатковуваних мінімумів (85-170 грн.) і не уточнив, з кого саме вони будуть стягуватися і за якими конкретно статями Закону України "Про державну податкову службу в Україні". Однак йдеться про порушення правил, встановлених положенням. Маркування "листів, телеграм та інших документів", а тим більше рахунків-фактур, аналогічних документів, що супроводжують виконання угод (договорів), "цим положенням" не передбачено.
На початку переповідався зміст статті п.Василя Лопати в "Урядовому кур'єрі", в якій введення гербового збору обумовлювалося намаганням України "дотримуватись практики цивілізованих держав".
Судячи із усього, що буде практикуватися в Україні, про цивілізовану практику не може бути і мови: дав би Бог, щоб не виходили за рамки правового поля, створеного Указом Президента України і затвердженого ним положення про гербовий збір, і не намагалися гребти гербовий збір лопатою.