Оподаткування та облік виставкової діяльності
Виставка як один з найпотужніших маркетингових інструментів знаходить щоразу більше прихильників. Недарма кожного року в світі проводяться тисячі виставок, на які учасники та організатори витрачають шалені гроші. Якщо Ви вирішили взяти участь у виставці або самостійно організувати виставку завчасу вирішіть усі фінансові питання та не помиліться, бо виставка справа не дешева.
Оподаткування та облік організатора виставки
Користуючись недосконалим законодавством та відсутністю чіткого трактування виставки як реклами в Законі України "Про рекламу", працівники ДПА не завжди хочуті визнавати, що виставка є рекламним заходом. Після "розмитих" пояснень податківці намагаються оштрафувати підприємців за нібито неправомірне віднесення до валових витрат витрати за участь у виставці.
Проте відповідно до Тимчасового порядку проведення виставок та ярмарків в Україні N 1, затвердженого 19.01.98 р. рішенням Ради з питань виставкової діяльності в Україні, виставка - це захід, обмежений та обумовлений назвою, тематикою та терміном, під час якого учасники (експоненти) демонструютьтовари, технології, послуги та інше з метою реклами, розширення ринку збуту вивчення попиту та збільшення асортименту.
З точки зору законодавства, виставка розглядається як рекламний захід. За визначенням, реклама - це спеціальна інформація про осіб чи продукцію, яка розповсюджтеться в будь-якій формі та в будь-який спосіб з метою прямого або опосередкованого отримання прибутку. А виставки проводяться з метою поширення інформації про продукцію та її виробників, таким чином, проведення виставки кваліфікується як реклама. За поширення реклами стягується податок.
Податок з реклами - місцевий податок Відповідно до ЗУ "Про систему оподаткування" механізм оподаткування і порядок його сплати встановлюються сільськими, селищними та міськими радами народних депутатів у межах граничних ставок, визначених Декретом КМУ "Про місцеві податки і збори" від 20.03.93 N 56-93. Органи місцевого самоврядування самостійно встановлюють порядок сплати податку, причому граничний розмір податку з реклами не повинен перевищувати 0,1% вартості послуг за розміщення одноразової реклами та 0.5% - за розміщення речами на тривалий час. Відповідно до вимог декрету оподаткуванню підлягає вартість рекламних послут. Платниками податку з реклами є фізичні і юридичні особи - рекламодавці. I організатор виставки (виробник реклами) зобов'язаний нараховувати податок з речами, отримувати його з рекламодавців, у цьому випадку - часників виставки, та перераховувати до бюджету у строки, встановлені місцевою радою. При цьому іноземні фізичні та юридичні особи сплачують податок з реклами на рівних умовах з українськими. У зв'язку з цим організатору виставки варто в угоді про участь у виставці розшифрувати, які саме послуги надаються учаснику виставки. Якщо під платою за участь у виставці розуміються витрати на оренду виставкових площ та обладнання, охорону експонатів тощо, то власне це її підлягає обкладанню податком на рекламу. Додаткові послуги, а саме: бронювання місць у готелі, оплата проживання і харчування, забезпечення транспортом, організація екскурсій для учасників виставки тощо, не включаються до вартості саме рекламних послут і не обкладаються податком на рекламу. Наступним важливим моментом в оподаткуванні є правильне визначення величини податку на рекламу та ПДВ. Законом України "Про ПДВ" (п. 4.1) передбачено, що базою оподаткування ПДВ є договірна вартість товарів (робіт, послуг), що включає також акциз, мито та інші податки та збори (обов'язкові платежі). Відповідно до цього означення на вартість послуг при участі у виставці спочатку нараховується податок на рекламу, а потім на загальну суму нараховується ПДВ. Тобто при вартості послуг у 100 грн необхідно нарахувати податок за одноразову рекламу (до 0,1%), що становить 100 х 0,1/100 = 0,1 грн, а потім нарахувати ПДВ:(100+0,1)х20/100=20,02 грн. Таким чином, вартість послуг, які сплачує учасник виставки, становить 100 + 0,1 + 20,02 = 120,12 грн.
Однак слід зауважити, що існує роз'яснення ДПАУ (лист N 1873/10/16-1101 від 23.02.98 р., не зареєстрований в Мін'юсті), що кошти, які акумулюються на банківському рахунку платника податків у вигляді місцевих податків і зборів, які підлягають обов'язковому перерахуванню до бюджету у повному обсязі, не обкладаються податком на додану вартість. При такому підході при вартості послугу 100 грн податок на рекламу становить 0,1 грн, а ПДВ - 20 грн, отже, загальна вартість послуг, які сплачує учасник виставки, становить 120,1 грн.
Таким чином, з дозволу ДПАУ податок на рекламу можна не включати до бази оподаткування ПДВ. Проте певність у вирішенні даного питання може дати лише внесення відповідних змін до законодавства.
У випадку якщо організатор виставки запрошує закордонних учасників, на нього покладається обов'язок приймання й митного оформлення експонатів. Особливістю проведення виставок на території України за участю закордонних учасників (експонентів) є те, що надані іноземцю послуги не кваліфікуються як експорт. Відповідно до п. 6.2.2 Закону України "Про податок на додану вартість" за нульовою ставкою обчислюються операції з продажу робіт (послуг), призначених для використання та споживання за межами митної території України, і проведення виставок на території України у перелік таких робіт та послуг не входить.
Таким чином, організатору виставки доведеться нараховувати та сплачувати податок на додану вартість на вартість послуг, наданих як резидентам, так і нерезидентам. У випадку несвоєчасної оплати іноземною фірмою отриманих послут (із затримкою понад 90 днів) організатор виставки не буде платити пеню відповідно до Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" за несвоєчасне надходження валютних цінностей.
Відносини між організатором і учасником виставки мають бути оформлені документально: тільки документи дають підстави для відображення господарських операцій в бухгалтерському обліку та визначення фінансових результатів і нарахування податків.
Доходи від проведення виставок з метою обкладання податком на прибуток і ПДВ визначаються за першою подією: або за датою підписання акта виконаних робіт з учасником виставки, або за датою отримання від нього грошей, незалежно від того, є учасник резидентом чи ні.
Для організатора виставки можна запропонувати бухгалтерські проводки, наведені в таблиці:
+------------------------------------------------------+
¦ N ¦ ¦ ¦ ¦
¦ з/п ¦ Зміст операції ¦ Д-т ¦ К-т ¦
+-----+--------------------------------+-------+-------¦
¦ 1. ¦ Отримано оплату за участь у ¦ 51 ¦ 62 ¦
¦ ¦ виставці ¦ ¦ ¦
¦ 2. ¦ Нараховано податкове зобов'я- ¦ 67/1 ¦ 68 ¦
¦ ¦ зання з ПДВ ¦ ¦ ¦
¦ 3. ¦ Підписано акт виконання робіт ¦ 62 ¦ 46 ¦
¦ 4. ¦ Списано фактичні витрати ¦ 46 ¦ 20 ¦
¦ 5. ¦ Нараховано ПДВ ¦ 46 ¦ 67/1 ¦
¦ 6. ¦ Нарахований податок на рекламу¦ 46 ¦ 68 ¦
¦ 7. ¦ Визначено фінансовий результат¦ 46 ¦ 80 ¦
¦ ¦ (прибуток) ¦ ¦ ¦
+------------------------------------------------------+
Особливості оподаткування та обліку учасника виставки
Для учасника виставки важливими питаннями є віднесення до валових витрат витрат, понесених при участі у виставці. Відповідно до п.7.4.1 ЗУ "Про ПДВ" до складу податкового кредиту відносяться суми податків, сплачених (нарахованих) у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат.
Витрати, понесені при участі у виставці, можна розподілити на такі групи: оплата внесена (нарахована) організатору виставки за участь у виставці, вартість безоплатно розданих товарів (робіт, послуг) відвідувачам виставки, витрати на відрядження працівників фірми, які брали участь у виставці.
Якщо участь у виставці пов'язана з діяльністю фірми, тобто метою участі у виставці є поширення інформації про товари (роботи, послуги), які пропонує для продажу фірма, а також відомостей про саму фірму, то такі витрати можна кваліфікувати як витрати на рекламу згідно з наведеним вище визначенням реклами. Відповідно до п. 5.4.4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" понесені (нараховані) витрати на проведення рекламних заходів стосовно товарів (робіт, послуг), що продаються платником податку, відносяться до складу валових витрат. Варто звернути увагу, що йдеться про рекламу саме товарів (робіт, послуг), тобто, беручи участь у виставці, недостатньо рекламувати тільки ім'я фірми, необхідно поширювати інформацію про її продукцію, що практично кожного разу і відбувається. Будь-яких обмежень щодо віднесення до валових витрат участі у виставках у тексті закону немає. Сплачений (нарахований) податок з реклами, що обов'язково має бути виділений окремим рядком у документах, відноситься до складу валових витрат рекламодавця - учасника виставки на підставі п. 5.2.3 ЗУ "Про оподаткування прибутку підприємств"
Проте витрати на безоплатну роздачу зразків товарів або безоплатне надання послуг (виконання робіт) з рекламними цілями відносяться до складу валових витрат у межах до двох відсотків від оподатковуваного прибутку платника податку за попередній звітний податковий період (квартал (п. 5.4.4 закону).
Враховуючи, що вартість придбаних товарів була віднесена до складу валових витрат у момент придбання, то, очевидно, не можна повторно їх включити в межах 2% до складу валових витрат, адже це призведе до завищення останніх. У законі прямо не сказано, що робити у цьому випадку. Можна припустити, що при заповненні декларації вартість тих товарів, що були роздані, не включається до складу валових витрат як витрати на придбання товарів (що відображаються в додатку "Ж" до декларації), а вносяться до декларації до графи "Проведення рекламних заходів".
Виникає запитання: куди ж віднести решту вартості розданих товарів (робіт, послуг)? Відповідно до п. 1.31 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" безоплатна передача товарів (робіт, послуг) характеризується як продаж. Аналогічно безоплатна передача характеризується і в ЗУ "Про ПДВ". Різниця міждвома законами полягає у визначенні ціни такого "продажу". З метою обкладання ПДВ база оподаткування визначається виходячи з фактичної ціни операції (тобто собівартості товару або послуги), але не нижчої за звичайні ціни (п.4.2 ЗУ "Про ПДВ"). А в ЗУ "Про оподаткування прибутку підприємств" поняття звичайної ціни застосовується лише для бартерних операцій та продажу товарів (робіт, послут) пов'язаним особам *. Отже, з метою обкладання податком на прибуток ціну безоплатного продажу можна прийняти такою, що дорівнює нулю, якщо отримувач подарунка не є пов'язаною особою.
Що стосується віднесення до валових витрат безоплатно розданих товарів (робіт, послуг), то у зв'язку з тим, що це охарактеризовано як продаж, відповідно до п. 5.2.1 цього ж закону, "суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку' з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.8 цієї статті", виносяться до валових витрат. У пактах 5.3-5.8 обмежень щодо безоплатної роздачі товарів (робіт, послуг) немає. Не підлягає сторнуванню і ПДВ, віднесене до податкового кредити у зв'язку з виготовленням (придбанням для продажу) таких товарів (робіт, послуг). Вони абсолютно законно віднесені до складу валових витрат.
Автор застерігає: його висновки зроблені на основі вимог законів України "Про оподаткування прибутку підприємств" та "Про ПДВ". Ті з платників податків, хто хоче перестрахуватися, можуть сплачувати податок на прибуток при безоплатній передачі товарів виходячи зі звичайної ціни.
Витрати на відрядження включаються до складу валових витрат, тому що до них відносяться витрати на проведення виставки, якщо така виставка пов'язана з діяльністю фірми. Повний перелік витрат, що вважаються витратами на відрядження, наведено в п. 5.4.8 ЗУ "Про оподаткування прибутку підприємств". Порядок відряджень регламентовано Інструкцією про службові відрядження в межах України та за кордон, затвердженою наказом Мінфіну N 59 від 13.03.98 р., а величина добових на території України та поза її межами для державних і недержавних підприємств, регламентована Постановою КМУ від 05.01.98р. N 10 "Про норми відшкодування витрат на відрядження в межах України та за кордон".
Як оподатковується участь вітчизняної фірми у виставці за кордоном
Щодо участі українських фірм у закордонних виставках, то нещодавно в роботі аудиторської фірми виник з цього приводу прецедент. Податкова інспекція, перевіряючи фірму, записала в акті перевірки недоплату в бюджет з податку на репатріацію доходів нерезидента - 15% від суми, проплаченої нерезиденту за рекламні послуги (участь у виставці).
Для того щоб застрахувати себе від такого "довільного" трактування доходів нерезидента податківцями, необхідно знати ось що. Пунктом 13.2 статті ІЗ Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 22.05.97 р. N 283/97-ВР встановлено , що резидент або постійне представництво нерезидента, що здійснюють на користь нерезидента будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом від проведення господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в гривнях), зобов'язані утримувати під час виплати такого доходу та додатково сплачувати податок на репатріацію доходів у розмірі 15 відсотків суми доходу за рахунок такої виплати, якщо інше не передбачене нормами міжнародних угод, які набрали чинності.
У той же час пунктом 13.1 статті визначено, що доходами, отриманими нерезидентом із джерелом їх походження з України, слід вважати:
а) проценти, що сплачуються на користь нерезидента, у тому числі проценти за борговими зобов'язаннями. випущеними (виданими) резидентом;
б) дивіденди, які сплачуються (нараховуються) резидентом;
в) роялті, послуги типу "інжиніринг", а також доходи від фрахту (підпункт "в" пункту 13.1 статті 13 у редакції закону N 793/97-ВР від 30.12.97 р.);
г) лізингова (орендна) плата, що сплачується (нараховується) резидентами або постійними представництвами на користь не резидента-лізингодавця (орендодавця);
д) доходи від продажу нерухомого майна, розташованого на території України, яке належить нерезиденту, у тому числі майна постійного представництва нерезидента;
е) прибуток від здійснення операцій з торгівлі цінними паперами або іншими корпоративними правами, визначений відповідно до норм цього Закону;
є) доходи, отримані від здійснення спільної діяльності на території України, доходи від здійснення довгострокових контрактів на території України;
ж) винагорода за здійснення культурної, освітньої, релігійної, спортивної, розважальної діяльності нерезидентів (або уповноважених ними осіб) на території України;
з) брокерська, комісійна або агентська винагорода, отримана від резидентів або постійних представництв інших нерезидентів щодо брокерських, комісійних або агентських послуг, наданих нерезидентом або його постійним представництвом на території України на користь резидентів;
и) внески та премії на страхування або перестрахування ризиків в Україні (включаючи страхування ризиків життя) або страхування резидентів від ризиків за межами України;
і) доходи у вигляді виграшів (призів) у лотерею (крім державної) від казино, інших гральних місць (домів), розташованих на території України, доходи від організації та проведення грального бізнесу, лотерей (крім державних);
ї) доходи у вигляді благодійних внесків та пожертв на користь нерезидентів;
й) інші доходи від здійснення нерезидентом (постійним представництвом цього або іншого нерезидента) господарської діяльності на території України, за винятком доходів у вигляді вироки або інших видів компенсації вартості товарів (робіт, послуг), переданих (виконаних, наданих) резиденту від такого нерезидента (постійного представництва), у тому числі вартості послуг з міжнародного зв'язку чи міжнародного інформаційного забезпечення.
Таким чином, доходи іноземної компанії від надання підприємству рекламних послуг з метою оподаткування податком на репатріацію не розглядаються як доходи, отримані нерезидентом із джерелом їх походження з України, а отже, щодо таких доходів не застосовується норма, встановлена пунктом 13.2 статті 13 Закону "Про оподаткування прибутку підприємств".
* Відповідно до ЗУ "Про оподаткування прибутку підприємств" пов'язана особа - особа, що відповідає будь-якій з наведете нижче ознак:
- юридична особа, яка здійснює контроль над платником податку, або контролюється таким платником податку, або перебуває під спільним контролем з таким платником податку;
- фізична особа або члени сім'ї фізичної особи, які здійснюють контроль над платником податку. Членами сім'ї фізичної особи ввижаються її чоловік або дружина, прямі родичі (діти або батьки) як фізичної особи, так і її чаловіка або дружини, а також чоловік або дружина будь-якого прямого родича фізичної особи або її чоловіка (дружини);
- посадова особа платника податку, уповноважена здійснювати від імені платника податку юридичні дії, спрямовані на встановлення, зміну або зупинення правових відносин, а також члени її сім'ї.
Під здійсненням контролю слід розуміти володіння безпосередньо або через більшу кількість пов'язаних фізичних чи юридичніх осіб найбільшою часткою (паєм, пакетом акцій) статутного фонду платника податку, або управління найбільшою кількістю голосів у керівному органі такого платника податку, або валодіння часткою (паєм, пакетом акцій), не меншою 20 відсотків від статутного фонду платника податку. Для фізичної особи загальна сума володіння часткою статутного фонду платника податку (голосів у керівному органі) визначається як загальна сума корпоративних прав, що належить такій фізичній особі, членам сім'ї такої фізичної особи та юридичнім особам, які контролюються такою фізичною особою або членами її сім'ї.