Скарга як щит від дій податківців
Судова влада ближча за податкову
Право платників податків на оскарження рішень органів державної податкової служби (ДПС) передбачено ст. 14 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" N 509-12 від 04.12.90 р. (у редакції закону України N 3813-12 від 24.12.93 р., з наступними змінами і доповненнями) (далі - Закон). У ній зазначено, що рішення, дії або бездіяльність органів ДПС та їх посадових осіб можуть бути оскаржені у встановленому законом порядку.
Порядок оскарження встановлений Положенням про порядок розгляду скарг платників податків органами державної податкової служби, затвердженим наказом Державної податкової адміністрації України від 3 березня 1998 р. N 93 (далі - Положення).
Згідно з пунктом 1 Положення, кожна особа (очевидно, маються на увазі платники податків) має право оскаржити рішення органів ДПС, якщо вони обмежують її права, встановлені чинним законодавством, у вищому органі ДПС або в судовому порядку. Отже, платник податку, згідно з чинним законодавством, може оскаржити рішення податкової двома шляхами: або в адміністративному порядку (в порядку підлеглості), або в судовому. До речі, адміністративний порядок оскарження рішень органів ДПС не застосовується до рішень податкової міліції. Рішення або дії податкової міліції, її посадових осіб, згідно з частиною 5 ст. 25 Закону, можуть бути оскаржені у встановленому законом порядку в суді чи прокуратурі. Як свідчить практика, судовий порядок оскарження рішень органів ДПС - значно ефективніший, ніж адміністративний.
Оскаржити можна...
Згідно з пунктом 2 Положення, платники податків в адміністративному порядку можуть оскаржити рішення державних податкових адміністрацій (інспекцій) (далі - ДПА(I) про:
1) зупинення операцій за рахунками, відкритими для платників податків у банках та інших кредитних установах;
2) примусове стягнення не внесених у строк податків та інших платежів до бюджету;
3) застосування фінансових санкцій;
4) накладення адміністративних стягнень.
Важливо, що, відповідно до частини 2 ст. 11 Закону, ці рішення мають право приймати тільки голови ДПА і начальники ДПІ та їх заступники. Право на прийняття цих рішень іншими посадовими особами органів ДПС чинним законодавством не передбачено.
...Але при цьому дещо врахуйте
Зазначені рішення (крім рішення про накладення адмінстягнень) приймають переважно на підставі актів перевірок фінансово-господарської діяльності суб'єктів підприємницької діяльності. У разі зупинення операцій за рахунками, відкритими для платників податків у банках та інших кредитних установах, такі рішення можуть прийматися на підставі службової записки. Зокрема, якщо підприємство чи особа-підприє- мець порушили встановлений порядок реєстрації в податковому органі як платника податків або якщо є реальна загроза втрати коштів, відчуження майна, вилучення яких - єдиний спосіб відшкодувати збитки, завдані державі у зв'язку з неплатоспроможністю підприємства (підприємця), уповноважений орган ДПС може винести розпорядження зупинити операції за розрахунковими та іншими рахунками, відкритими для названих осіб у банках та інших кредитних установах, за результатами розгляду службової записки. Такий порядок передбачено "Положенням про зупинення операцій платників податків на рахунках в установах банків, інших фінансово-кредитних установах", затвердженим наказом ДПА України N 191 від 23 квітня 1998 року (зареєстрований у Міністерстві юстиції України 23 вересня 1998 р. за N 593/3033).
Рішення (постанову) про накладення адміністративних стягнень приймають на підставі протоколу про адміністративне правопорушення відповідно до Кодексу про адміністративні правопорушення.
Як правильно оформити скаргу
Скарги на рішення, передбачені пунктом 2 Положення, подають у письмовій формі на ім'я керівника ДПА(I), яка прийняла оскаржуване рішення, або безпосередньо вищої інстанції ДПА(I), а саме:
1) на рішення ДПІ в районі, міжрайонної або об'єднаної ДПІ - до ДПА в Автономній Республіці Крим, областях, Києві та Севастополі;
2) на рішення ДПІ в районі міста з районним поділом (крім Києва та Севастополя) - до ДПІ в місті;
3) на рішення ДПА в Автономній Республіці Крим, областях, Києві та Севастополі-до ДПА України.
Скарги, що їх безпосередньо подають до вищої інстанції ДПА(I), відповідно до пункту 3 Положення, розглядають уповноважені податкові органи на підставі доданих до них документів, а також рішень, які приймалися за скаргою раніше, та інших документів, необхідних для розгляду скарги. При потребі орган ДПС, уповноважений розглядати скаргу, може вимагати від особи, яка оскаржує рішення, додаткові документи.
Скарги, подані до ДПА(I). яка прийняла оскаржуване рішення, повинні бути зареєстровані таким податковим органом і протягом трьох діб надіслані до вищої інстанції ДПА(I) разом з документами, необхідними для їх розгляду. Згідно з абзацом 3 пункту 3 Положення до таких документів належать:
1) акт перевірки, за наслідками якої прийнято рішення;
2) рішення про застосування фінансових санкцій;
3) розпорядження про зупинення операцій на розрахунковому та інших рахунках, відкритих для платника податків у банку або іншій кредитній установі;
4) інкасове доручення (розпорядження) про безспірне стягнення коштів з рахунків платника податків або його дебіторів;
5) протокол про адміністративне правопорушення - порушення податкового законодавства;
6) постанова у справі про адміністративне правопорушення - порушення податкового законодавства;
7) зауваження та пояснення, якщо особа подала їх під час перевірки і розгляду матеріалів перевірки та прийняття рішення чи винесення постанови, а також висновки ДПА(I) щодо поданих зауважень і пояснень;
8) інші наявні у платника податків або ДПА(I) документи і дані, що засвідчують обставини справи.
Зазначені документи, за винятком висновків, подаються в копіях.
Скаргу підприємця розглядають не довше 45 днів
Відповідно до пункту 4 Положення, розгляд скарг і прийняття рішень (крім скарг на постанови про накладення адміністративних стягнень) здійснюються у місячний термін з дня надходження скарг. Якщо в цей термін вирішити порушені у скарзі питання неможливо, голова (заступник голови) ДПА(I) має право встановлювати необхідний для розгляду скарги термін (при цьому загальний термін вирішення порушених у скарзі питань не може перевищувати сорока п'яти днів). Про встановлення іншого (ніж місячний) терміну розгляду скарги повідомляють особу, яка подала скаргу.
Скарги на постанову у справі про накладення адміністративного стягнення податкові органи розглядають у десятиденний термін з дня їх надходження. Продовження цього терміну чинне законодавство не передбачає.
Прийняте рішення за наслідками розгляду скарги надсилають особі, яка її подала, і ДПА(I), рішення якої оскаржувалося.
Якщо платник податку не згоден з рішенням податкового органу, що розглядав скаргу, то може оскаржити таке рішення в судовому порядку.
Як встановила ДПА України за матеріалами перевірок роботи державних податкових адміністрацій деяких областей України і наслідками розгляду скарг (апеляцій), поданих платниками податків до Головного управління (лист N 8472/ 10/25-0017 від 15.07.98 р.), серед основних причин подання скарг (апеляцій), за результатами розгляду яких рішення ДПА(I) скасували:
по-перше, низька якість перевірок суб'єктів підприємницької діяльності;
по-друге, недотримання вимог законодавчих та інших нормативних актів при прийнятті рішень керівниками державних податкових адміністрацій (інспекцій);
по-третє, поверховий розгляд скарг платників податків вищими податковими органами.
Оскарження можливе на два фронти
Невдале оскарження рішень (постанов, розпоряджень) в адміністративному порядку не позбавляє платника податків можливості подати позов до суду чи арбітражного суду.
Більшість скасованих рішень грунтувалися на неправильно
оформлених документах
Більшість скасованих рішень були прийняті за матеріалами перевірок, у яких нечітко викладено зміст правопорушень, не вказано норм законодавчих актів, яких не дотримано, конкретних пунктів та статей. Перевіряючі та керівники деяких державних податкових адміністрацій (інспекцій) неправильно тлумачили норми чинного законодавства з питань оподаткування, застосування електронних контрольно-касових апаратів і товарнокасових книг при розрахунках зі споживачами, патентування підприємницької діяльності тощо. Ці особи не повною мірою виконують вимоги чинного законодавства щодо провадження справ про адміністративні правопорушення, не приділяють необхідної уваги оформленню і розгляду матеріалів перевірок, внаслідок чого допускаються неправочинні застосування фінансових (штрафних) санкцій і адміністративних штрафів.