Про збір за забруднення навколишнього середовища
Коментуємо постанову КМУ N 303 про збір за забруднення навколишнього середовища.
Легітимність.
Зазначений збір за забруднення навколишнього природного середовища цілком легітимний, оскільки передбачений законом про систему оподаткування в Україні (ст. 14, п.14). Однак ситуація з його сплатою буде нагадувати стягнення внесків до інноваційного фонду: спочатку визначать граничні ставки, а потім під них будуть писати інструкції та підтасовувати платників. ДПАУ разом з Мінфіном та Мінекономіки доручило до 1 червня розробити відповідну інструкцію про порядок обчислення та сплати цього збору. Постановою КМУ N 303 (від 1 березня 1999 року) передбачено, що вона набирає чинності на 2 місяці скоріше - з 1 січня 1999 року. Це неправомірно, оскільки постанови КМУ набирають чинності не раніше як з дня їх прийняття.
Платники.
Платників постанова КМУ N 303, на жаль, чітко не визначила і віддала це на відкуп Мінекобезпеки разом з місцевими держадміністраціями або радами, Податківцям вже й без цього зрозуміло, хто буде сплачувати цей податок. У коментарі до цієї постанови вони безапеляційно заявляють: "До цього переліку (платників) включаються суб'єкти підприємницької діяльності, бюджетні організації, фізичні особи та інші підприємства й установи, які забруднюють довкілля".
Звітність та сплата.
Всіляких дат щодо звітності та сплати збору в постанові більш ніж достатньо. Очевидно, що сплата збору буде поквартальна.
Щорічний розрахунок збору на наступний рік потрібно подати до ДПІ до 1 липня поточного року.
Квартальний розрахунок слід подавати до 15 числа (тобто останній день 14 - го) місяця, наступного за збітним кварталом.
Остаточний розрахунок збору слід подавати до ДПІ в 10-денний термін після подання річної статистичної звітності.
Збір сплачується до 20 (тобто останній день 19-го) числа місяця, наступного за звітним кварталом.
Остаточний розрахунок за звітний рік і його сплата для тих, хто не подає статистичної звітності, - до 15 січня.
Віднесення на витрати.
В межах установленого ліміту збір відноситься на валові витрати. Понадлімітне забруднення - за рахунок прибутку, що залишається у розпорядженні підприємства. Причому за понадлімітне забруднення збір обчислюється у 5- кратному розмірі. Якщо ж у вас немає встановленого ліміту, який повинен бути, то збір відразу обчислюватиметься у 5-кратному розмірі (так принаймні можна зрозуміти п. 8 постанови).
Відмінності від попередніх нормативів (постанови КМУ N 18 від 13.01.92 р. зі змінами, внесеними постановами КМУ N 373 від 07.07.92 р., N 298 від 06.03.96 р., N283 від 07.03.98 р. та N 634 від 07.05.98 р.).
1. Фізичні особи ніколи не були платниками вищезазначеного збору - тепер будуть.
2. Обласні держадміністрації раніше, до постанови N 303, мали право звільняти підприємства від платежів за викиди і скиди забруднюючих речовин, що проводяться у межах допустимих викидів і скидів. Тепер цього права вони позбавлені.
3. За понадлімітні викиди й скиди до постанови КМУ N 303 встановлювався підвищений розмір плати на підставі базових нормативів плати і коефіцієнтів кратності плати (від 1 до 5). Тепер у такій ситуації застосовується 5-кратний розмір плати.
4. Якщо раніше при донарахуванні цього збору за результатами перевірки була встановлена санкція у п'ятикратному розмірі, то тепер застосовуватимуться фінансові санкції в розмірі донарахованої суми (при повторному порушенні протягом року - подвійної суми).
5. Раніше пеня стягувалася у розмірі 0,1% від суми недоїмки за кожен день прострочення. Тепер пеня становить 120% річних ставки НБУ.
Що стосується власників авто.
Звичайно, найцікавішим місцем у цій постанові є збір за викиди "пересувними джерелами забруднення" - читай власниками авто (табл. 1.4; 2.1; 2.2, постанова КМУ N 303 від 01.03.99 р.).
Відразу виникає бажання оголосити конкурс щодо того, як податківці додумаються обчислювати цей збір фізичним особам - власникам авто (вони ж їх уже зарахували до платників цього податку). Можливі варіанти:
1. Опломбувати всім у машинах лічильники спеціальними пломбами (на зразок пломб в ЕККА) (найбільш ймовірний захід у дусі ДПАУ).
Маневр. На будь-якій станції ТО лічильник "відкрутять" назад.
2. Стягнення збору доручити заправкам.
Маневр. Пальне заливати в каністри. Збір же береться за викиди в атмосферу авто, а не, припустімо, за зберігання бензину в каністрі. До того ж це буде суперечити п.4 постанови, згідно з яким суми збору "обчислюються платниками збору самостійно на підставі... фактично використаного пального".
Цікаво, чи потраплять до платників цього року власники бензопил, газонокосилок та запальничок ZIPPO?
Для юридичних осіб - платників податків більш-менш зрозуміло. Однак пальне легкового автотранспорту на витрати не відноситься. А збір на викиди цього пального відповідно до цієї постанови повикен входити до валових витрат.
Порахуймо на конкретному прикладі. Фірма у Львові використовує 300 л на місяць бензину (буває, етилованого, буває, неетилованого). За рік буде 3600 л. Тепер літри слід перевести в тонни. Згадаймо шкільну формулу:
m = р х V, де m - маса, р - щільність, V - об'єм;
р бензину = 0,7 кг/куб, м; m = 0,7 х 3600 = 2520 (кг).
Тобто за рік фірма використала 2,52 т бензину. З таблиці 1.4 беремо норматив збору для бензину (4). Множимо на коригуючий коефіцієнт 1,55 з табл. 2.1 (оскільки у Львові проживає близько 800 тис. населення) та множимо на коефіцієнт 1,25 з табл. 2.2 (Львів - обласний центр) і отримуємо загальну величину збору:
2,52 х 4 х 1,55 х 1,25 = 19,53 грн.
Збір не є великим, однак у бухгалтерії виникне багато нових проблем.
Через незначність такого збору взагалі недоцільно його встановлювати для фізичних осіб, оскільки в іншому випадку він нагадуватиме ситуацію зі збором із власників собак. Збір є, але збирати його ніхто не буде.