Умови праці й додаткові відпустки
ЗАПИТАННЯ: 1.До 1 січня 1998 р. мені, працівникові з ненормованим робочим днем, надавали додаткову відпустку тривалістю 14 календарних днів, а загальна тривалість відпустки становила 28 календарних днів. Чи може бути скорочено тривалість додаткової відпустки, якщо підприємство з 1 січнів 1998 р. працювало за скороченим (семигодинним) робочим днем? Якої конкретно тривалості може бути надано додаткову відпустку за особливий характер праці? Від чого це залежить?
2.Чи може бути збережено загальну тривалість відпустки окремим працівникам після набрання чинності Законом України в повному обсязі, якщо її зменшення сталося через зміну законодавства?
3.Чи справді для того, щоб оформити пенсію для осіб, котрі працюють в умовах іонізуючого випромінювання, потрібно провадити атестацію робочих місць?
4.Чи мають право водії автотранспортної дільниці промислового підприємства на додаткову відпустку за особливий характер праці тривалістю чотири чи сім календарних днів?
5.Чи має право адміністрація урановидобувного підприємства не зараховувати до стажу роботи, що дає право на додаткові відпустки за умови праці, періоди, коли працівник хворів, у тому числі через виробничу травму?
ВІДПОВІДЬ: 1.Умови та порядок надання щорічних додаткових відпусток за особливий характер праці врегульовано ст. 8 Закону України "Про відпустки" та нормативними актами, які за дорученням Кабінету Міністрів України було розроблено Міністерством праці та соціальної політики України для реалізації цієї статті.
Згідно з п.1 зазначеної статті окремим категоріям працівників, робота яких пов'язана з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням або виконується в особливих природних географічних і геологічних умовах та умовах підвищеного ризику для здоров'я, надають щорічну додаткову відпустку за особливий характер праці за Списком виробництв, робіт, професій і посад, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.11.97 р. N 1290.
Порядок застосування цього Списку затверджено наказом Мінпраці України від 30.01.98 р. N 16 (зареєстровано в Мінюсті України 30.01.98 р. за N 58/2498).
Відповідно до п.2 цієї статті щорічну відпустку за особливий характер праці надають також працівникам з ненормованим робочим днем згідно із списками посад, робіт та професій, визначених колективним договором, угодою.
Конкретну тривалість щорічної додаткової відпустки за ненормований робочий день встановлюють за колективним чи трудовим договором залежно від часу зайнятості працівника в цих умовах. Адміністрації підприємства не надано право самостійно вирішувати зазначені питання, вона бере участь у цьому як одна із сторін колективного договору.
Отже, питання надання таких відпусток є виключною прерогативою колективного договору на підприємстві. Як уже неодноразово роз'яснювалося, в кожному конкретному випадку з урахуванням конкретних обставин певного виробництва безпосередньо на підприємстві, в організації визначається право працівника на додаткову відпустку за ненормований характер праці.
Водночас варто враховувати, що Рекомендаціями щодо порядку надання працівникам з ненормованим робочим днем щорічної додаткової відпустки за особливий характер праці, затвердженими наказом Мінпраці та соціальної політики України від 10.10.97 р. N 7, погодженими з Міністерством економіки і Міністерством юстиції України, для працівників з неповним робочим днем ненормований робочий день не застосовується.
2.Електрослюсарю з обслуговування автоматики і засобів вимірювання електростанцій у турбінних цехах та машиністу-обхіднику з турбінного устаткування згідно з частиною "Виробництво електроенергії тепловими електростанціями та гідроелектростанціями" підрозділу "Виробництво та розподілення електроенергії" розділу 5 "Виробництво електроенергії, газу та води" додатка 2 до постанови Кабінету Міністрів України від 17.11.97 р. N 1290 "Про затвердження Списків виробництв, робіт, цехів, професій і посад, зайнятість працівників в яких дає право на щорічні додаткові відпустки за роботу із шкідливими і важкими умовами праці та за особливий характер праці", надають щорічну додаткову відпустку за ообливий характер праці тривалістю до чотирьох календарних днів.
Згідно з п.2 Постанови Верховної Ради України "Про порядок введення в дію Закону України "Про відпустки" відпустки раніше встановленої тривалості зберігались за працівниками, зайнятими на роботах у шкідливих і важких умовах праці лише до 1 січня 1998 р.
Починаючи з 1 січня 1998 р. тривалість і порядок надання цих щорічних додаткових відпусток змінилися. Тепер додаткові відпустки за роботу в шкідливих і важких умовах праці надають за Списком виробництв, робіт, цехів і посад, затвердженим, як це і передбачено Законом України "Про відпустки", зазначеною вище постановою Кабінету Міністрів України. Конкретну тривалість такої відпустки встановлюють колективним чи трудовим договором залежно від результатів атестації робочих місць за умовами праці та часу зайнятості працівника в цих умовах.
Якщо тривалість додаткової відпустки за роботу в шкідливих і важких умовах праці, яка визначена відповідно до результатів атестації конкретного робочого місця за умовами праці та часу зайнятості працівника в цих умовах, буде меншою ніж максимальна, що встановлена зазначеним Списком, то цю відпустку надають саме цієї тривалості. Не має значення, якої тривалості надавали раніше додаткову відпустку за роботу в шкідливих і важких умовах праці.
Але коли загальна тривалість основної і додаткових відпусток, які надають згідно із Законом України "Про відпустки", буде меншою ніж була раніше, а працівник працює на тому самому підприємстві і не змінював професію (посаду), яка давала йому право на цю відпустку, потрібно зберегти попередню загальну тривалість відпустки на підставі п.2 Постанови Верховної Ради України "Про порядок введення в дію Закону України "Про відпустки" від 15.11.96р.N 505/96-ВР
Це не стосується знову прийнятих працівників, у яких право на відпустки настало вперше після 1 січня 1998 р., коли Закон України "Про відпустки" набрав чинності в повному обсязі.
Аналогічно вирішується питання щодо збереження загальної тривалості щорічної відпустки працівникам, зайнятим ремонтом і налагодженням технологічного устаткування, до яких належить і слюсар з ремонту реакторно-турбінного устаткування.
Згідно з Інструкцією зі статистики чисельності працівників, зайнятих в народному господарстві України, затвердженою наказом Міністерства статистики України від 07.07.95 р. N 171, до промислово-виробничого персоналу належать працівники основних і допоміжних цехів, включаючи працівників силових, інструментальних, компресорних, цехів пароводопостачання тощо, у тому числі і фрезерувальник. Тому щорічну основну відпустку йому надають відповідно до ст.6 Закону України "Про відпустки" тривалістю до 28 календарних днів залежно від стажу роботи в галузі.
3.Відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення" (ст. 13) пенсії за віком на пільгових умовах призначають за Списками виробництв, робіт, професій, посад і показників із шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на таку пенсію, і за результатами атестації робочих місць за умовами праці. Цим Законом та відповідними чинними нормативними актами, які було розроблено в розвиток та для реалізації цієї норми Закону, не передбачено будь-яких винятків щодо атестації робочих місць за умовами праці.
Отже, атестація робочих місць за умовами праці є обов'язковою для визначення права на пенсію на пільгових умовах. Однак, під час її проведення в окремих випадках, зокрема, на робочих місцях, зазначених в Інструкції Мінпраці та МОЗ України від 30.11.92 р. N 06-41-48 щодо заповнення Карт умов праці, у тому числі і на робочих місцях, пов'язаних із виконанням робіт з джерелами іонізуючих випромінювань, атестація робочих місць обмежується визначенням (підтвердженням) прав працівників на пільгове пенсійне забезпечення, щорічні додаткові відпустки та інші пільги і компенсації за роботу в шкідливих і важких умовах праці, встановлені чинним законодавством, і складанням відповідного переліку робочих місць на підставі показників, установлених у Списках N 1 і 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, та в інших відповідних нормативних актах.
Отже, право працівника, зайнятого роботою з джерелами іонізуючих випромінювань, на пільгове пенсійне забезпечення та включення його до відповідного переліку робочих місць визначає (підтверджує) атестаційна комісія підприємства відповідно до вимог Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.92 р. N 442, і методичними рекомендаціями з цього питання, затвердженими постановою Міністра праці та Головного державного санітарного лікаря України від 01.09.92 р. N 41, на підставі відповідних облікових документів, які підтверджують тривалість зайнятості працівника зазначеною роботою. При цьому не вимагається проведення санітарно-гігієнічних досліджень та заповнення Карти умов праці.
4.Згідно з частиною "функціонування автомобільного транспорту" підрозділу "Функціонування наземної транспортної інфраструктури" розділу 15 "Транспортні послуги" додатка 2 до постанови Кабінету Міністрів від 17.11.97 р. N 1290 "Про затвердження Списків виробництв, робіт, цехів, професій і посад, зайнятість працівників в яких дає право на щорічні додаткові відпустки за роботу із шкідливими і важкими умовами праці та за особливий характер праці" водію автомобіля вантажністю від 1,5 до 3 т надають щорічну додаткову відпустку за особливий характер праці тривалістю до чотирьох календарних днів, а вантажністю від 3 т і вище - сім календарних днів.
Відповідно до п.1 Порядку застосування цього Списку, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 30.01.98 р. N 16 (зареєстровано Мінюстом України 30.01.98 р. за N 57/2497), таку відпустку надають працівникам виробництв, цехів, професій і посад, передбачених відповідними розділами зазначеного Списку, незалежно від того, до якої галузі господарства належать ці виробництва й цехи.
Отже, водії автотранспортного підрозділу промислового підприємства мають таке саме право на щорічну додаткову відпустку за особливий характер праці, як і водії автотранспортного підприємства.
5.Дні тимчасової непрацездатності не зараховують до стажу роботи, що дає право на щорічну додаткову відпустку за роботу в шкідливих і важких умовах праці, оскільки її згідно з п.1 частини другої ст. 9 Закону України "Про відпустки" надають за час фактичної зайнятості працівника в цих умовах праці.