ДЕРЖАВНИЙ КОМІТЕТ УКРАЇНИ З ПИТАНЬ РОЗВИТКУ ПІДПРИЄМНИЦТВА
РІШЕННЯ
N 17-05/10 від 16.10.98
м.Київ
Про необхідність усунення порушень вимог Указу Президента
України від 03.02.98 N 79/98 "Про усунення обмежень, що
стримують розвиток підприємницької діяльності" МЗЕЗторгом
України
На виконання Указу Президента України від 03.02.98 N 79/98 "Про усунення обмежень, що стримують розвиток підприємницької діяльності", здійснюючи аналіз нормативно-правових актів центральних органів виконавчої влади, з метою усунення надмірного та необгрунтованого державного втручання у підприємницьку діяльність Державний комітет України з питань розвитку підприємництва встановив:
Нова редакція пункту 21 Правил торгівлі на ринках, внесена наказом МЗЕЗторгу від 30.01.98 р. N 56 "Про внесення зміни до Правил торгівлі на ринках", значно звужує поняття торгового місця на ринку і, відповідно, зменшує сферу застосування фіксованого податку (див. обгрунтування з цього приводу в Додатку).
У зв'язку з виявленням вищезазначеного положення, яке стримує розвиток підприємницької діяльності, Державний комітет України з питань розвитку підприємництва ВИРІШИВ:
Запропонувати Міністерству зовнішніх економічних зв'язків і торгівлі України в місячний термін внести зміни в наказ від 30.01.98 р. N 56, оскільки він містить норми, які стримують розвиток підприємницької діяльності.
Рішення Державного комітету України з питань розвитку підприємництва щодо усунення обмежень, які стримують розвиток підприємницької діяльності, є обов'язковим для виконання.
Голова О.Кужель
Додаток
до рішення від 16 жовтня 1998 р. N 17-05/10
Обгрунтування
Наказом Міністерства зовнішніх економічних зв'язків і торгівлі України "Про внесення зміни до Правил торгівлі на ринках" від 30.01.98 р. N 56 (далі - Наказ) пункт 21 Правил торгівлі на ринках, затверджених наказом МЗЕЗторгу від 12.03.96 р. N 157, викладений у такій редакції:
"21. Продавцям на ринку надається торгове місце (у павільйонах, на критих і відкритих столах, майданчиках для торгівлі з автомашин, візків, мотоциклів, ручних візків), яке потрібно для розміщення товарів та необхідного для торгівлі інвентарю.
До торгових місць на ринках не відносяться: стаціонарні пункти торгівлі (включаючи сезонні) - підприємства торгівлі, громадського харчування; палатки, кіоски, торгово-закупівельні підприємства, а також пункти прокату і побутового обслуговування, лабораторії ветеринарно-санітарної експертизи, які здійснюють торгівлю та надають послуги покупцям і продавцям".
Така редакція пункту 21 Правил торгівлі на ринках значно звужує поняття торгового місця на ринку і, відповідно, зменшує сферу застосування фіксованого розміру податку, який введений Законом України "Про внесення змін до Декрету Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян" від 13.02.98 р. N 129/98-ВР. Згідно з цим Законом громадянам, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи, надано право самостійно обирати спосіб оподаткування доходів, одержаних від цієї діяльності, за фіксованим розміром податку (далі - фіксований податок) шляхом придбання патенту за умови, (...) якщо громадянин здійснює підприємницьку діяльність з продажу товарів і надання супутніх такому продажу послуг на ринках та є платником ринкового збору згідно з законодавством.
Відповідно до ст.4 Декрету Кабінету Міністрів України "Про місцеві податки і збори" від 20.05.93 р. N 56-93 ринковий збір - це плата за торгові місця на ринках і в павільйонах, на критих та відкритих столах, майданчиках для торгівлі з автомашин, візків, мотоциклів, ручних візків, що справляється з юридичних осіб і громадян, які реалізують сільськогосподарську і промислову продукцію та інші товари.
Внесення зміни до Правил торгівлі на ринках призводить до того, що громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність на ринках із палаток і кіосків, не маючи de-jure торгового місця, не можуть сплачувати ринковий збір, а, отже, - позбавлені права перейти на фіксований податок.
Стосовно ж визначення термінів "палатки і кіоски", то з роз'яснення ДПА і МЗЕЗторгу від 17.04.98 р. та роз'яснення ДПА від 27.05.98 р. N 6240/10/23-3117 випливає, що до палаток і кіосків відносяться торговельні підприємства, які займають відокремлене приміщення, але не мають торговельного залу для покупців. При цьому до вказаних палаток і кіосків не відносяться контейнери та розбірні, тимчасові і переносні палатки. Це означає, що тепер одні суб'єкти підприємницької діяльності можуть сплачувати ринковий збір і перейти на сплату фіксованого податку, інші - ні (наприклад, торговці молоком, хлібом, м'ясними продуктами). Останні змушені платити збір за дозвіл на встановлення об'єкта торгівлі, вести бухгалтерський облік, використовувати електронні контрольно-касові апарати, підлягати виснажливим перевіркам податківців, хоча працюють вони в тих же умовах, що й ті, хто перейшов на спрощену систему оподаткування (фіксований податок).
Відповідність законодавству
Згідно зі ст.1 Закону України "Про систему оподаткування" (1251-12) та статті 18 Декрету Кабінету Міністрів України від 20.05.93 р. "Про місцеві податки і збори" ( 56-93 ) місцеві податки і збори, до яких належить і ринковий збір, та порядок їх сплати встановлюються виключно органами місцевого самоврядування. Органи місцевого самоврядування в межах своєї компетенції мають право вводити пільгові податкові ставки, повністю відміняти окремі місцеві податки і збори або звільняти від їх сплати певні категорії платників та надавати відстрочки у сплаті місцевих податків і зборів.
Отже, звузити коло платників ринкового збору можуть тільки органи місцевого самоврядування.
Пункт 1 Наказу, в якому викладається нова редакція пункту 21 Правил торгівлі на ринках, як вже зазначалося, містить норму, згідно з якою до торгових місць на ринках не відносяться: стаціонарні пункти торгівлі (включаючи сезонні) - підприємства торгівлі, громадського харчування; палатки, кіоски, торгово-закупівельні підприємства, а також пункти прокату і побутового обслуговування, лабораторії ветеринарно-санітарної експертизи, які здійснюють торгівлю та надають послуги покупцям і продавцям.
Тобто Наказом вказані об'єкти відмежовані від решти торгових місць на ринках. А це означає, що сфера застосування ринкового збору звужується і, таким чином, обмежуються законні повноваження органів місцевого самоврядування. Непрямим способом обмежується можливість справляння ринкового збору і, крім того, цим порушуються вимоги Положення про Міністерство зовнішніх економічних зв'язків і торгівлі України, затвердженого Указом Президента України 27.12.95 р. N 1187/95, пункт 3 якого встановлює, що одним з основних завдань МЗЕЗторгу є взаємодія з місцевими органами державної виконавчої влади та органами місцевого самоврядування у сфері забезпечення державного регулювання торговельних відносин. Постановою КМУ "Про Порядок заняття торговельною діяльністю і правила торговельного обслуговування населення" від 08.02.95 р. N 108, на яке є посилання в Наказі, також не передбачена компетенція МЗЕЗторгу щодо порядку організації справляння ринкового збору.
Необхідно також звернути увагу й на те, що в тексті наказу МЗЕЗторгу "Про затвердження Правил торгівлі на ринках" від 12.03.96 р. N 157 вказується, що Правила торгівлі на ринках погоджені з Міністерством фінансів України, Міністерством внутрішніх справ України, Міністерством охорони здоров'я України, Державним комітетом України у справах захисту прав споживачів, Укоопспілкою. Відсутність подібного погодження щодо внесення зміни до Правил торгівлі на ринках (наказ N 56 свідчить про недостатню проробленість такої зміни. Як підтверджує практика, громадянам, які здійснюють підприємницьку діяльність з продажу товарів і надання супутніх такому продажу послуг на ринках (із застосуванням палаток, кіосків) без створення юридичної особи, відмовляють у праві перейти на фіксований податок.
Наповнюваність бюджету
За даними Асоціації сприяння розвитку приватного підприємництва в Україні "Єднання", з моменту введення фіксованого податку в Україні на цю форму оподаткування перейшло 25% підприємців - фізичних осіб, яким відповідно до законодавства надане таке право. При цьому доходна частина бюджету збільшилася в чотири рази (дані ДПА). В Києві, наприклад, в 1996 році надходження від ринкового збору становили 0.4% загальної суми місцевих податків і зборів. В 1997 році цей збір становив 15.9%, в другому кварталі 1998 року ця цифра збільшилася до 19.4%* (фіксований податок застосовується з квітня 1998 року). Багато в чому завдяки введенню фіксованого податку. Суб'єктам підприємницької діяльності це дозволило не лише спростити систему обліку, звітності та оподаткування, а й значною мірою легалізувати свої доходи. Бюджет міста та Пенсійний фонд отримали стабільне джерело доходів. _______________
--------------------------------------------------
* Дані відділу доходів та удосконалення фінансового механізму Київської міської державної адміністрації від 12.10.98 р.
Проте значне звуження поняття торгового місця на ринку не дозволяє підприємцям сплачувати ринковий збір і перейти на фіксований податок. Обмежується можливість застосування фіксованого податку, хоча практика показує, що застосування фіксованого податку призводить до збільшення бюджетних надходжень.
Витрати суб'єктів підприємницької діяльності
З введенням фіксованого податку значна кількість суб'єктів підприємницької діяльності - фізичних осіб, у тому числі й ті, що торгували в палатках і кіосках, придбала відповідний патент і реалізувала електронні контрольно-касові апарати (які до цього були необхідною умовою здійснення підприємницької діяльності). Проте практика останнього часу свідчить, що органами ДПА на підставі наказу Міністерства зовнішніх економічних зв'язків і торгівлі України від 30.01.98 р. N 56 здійснюється перегляд видачі патентів, які дають право на оподаткування за фіксованим розміром податку. Зараз підприємці - фізичні особи, які дотепер торгували з палаток і кіосків, сплачували ринковий збір і вже перейшли на фіксований податок, змушені знову купувати ЕККА, відновлювати систему бухгалтерського обліку, брати на роботу бухгалтера. Все це призводить до значних витрат суб'єктів підприємницької діяльності.
На сьогоднішній день навіть прості ЕККА, які задовольняють всім обов'язковим вимогам (наприклад ЕРА 101.08), коштують приблизно 700 грн. Договір на обслуговування ЕККА (який заключається в обов'язковому порядку) збільшить ці витрати ще на 150-200 грн. Отже, разові витрати підприємця дорівнюють 850-900 грн. Якщо підприємець наймає бухгалтера для ведення бухгалтерського обліку, його щомісячні витрати збільшаться ще на 150-200 грн. (при цьому бухгалтер буде отримувати приблизно 100-130 грн. щомісяця). Враховуючи те, що фіксований податок не може перевищувати 100 грн. за місяць, зробимо висновок, що з внесенням зміни до Правил торгівлі на ринках щомісячні витрати підприємців істотно зростають. Паралельно зростає і тиск з боку відповідних контролюючих органів.
Перехід на фіксований податок, як вже згадувалось вище, збільшив надходження до бюджету та сприяв легалізації та стимулюванню підприємницької діяльності. Щодо ж ставлення підприємців до цього нововведення, то дані дослідження, проведеного в травні цього року Держпідприємництвом спільно з Міжнародним центром перспективних досліджень, Міжнародною фінансовою корпорацією, центрами NewBiznet свідчать, що на питання "Як змінилися умови Вашої діяльності з введенням фіксованого податкуі" 45.2% респондентів відповіли "покращилися" і лише 12% - "погіршилися".
Логічно зробити висновок, що обмеження застосування фіксованого податку призведе до протилежних наслідків.
Висновок
Є підстави вважати, що при виданні наказу "Про внесення зміни до Правил торгівлі на ринках" від 30.01.98 р. N 56 Міністерство зовнішніх економічних зв'язків і торгівлі України перевищило повноваження. Внаслідок дії внесеної зміни база застосування фіксованого податку скорочується. Підприємці фізичні особи, що торгують на ринках, змушені нести економічно необгрунтовані витрати.
Тому необхідно дію цього Наказу призупинити і внести до нього такі зміни:
частину другу пункту 1 викласти в такій редакції: "Продавцям на ринку надається торгове місце (у павільйонах, на критих і відкритих столах, майданчиках для торгівлі з автомашин, візків, мотоциклів, ручних візків та інших спеціально обладнаних пристосувань для торгівлі на винос та на виїзд), яке потрібно для розміщення товарів та необхідного для торгівлі інвентарю.";
з частини третьої пункту 1 Наказу вилучити слова " палатки, кіоски ".