НАЦІОНАЛЬНИЙ БАНК УКРАЇНИ
ТЕЛЕГРАМА
від 27.08.99 р. N 18-211/2431
Чи має позовна давність судові строки
У зв'язку з численними зверненнями регіональних управлінь НБУ щодо надання правової допомоги в обгрунтуванні позиції НБУ з питань застосування строків позовної давності при розгляді в арбітражних судах справ про стягнення штрафів, які застосовує НБУ, дається таке роз'яснення.
Згідно з ст.48 Закону України "Про банки та банківську діяльність" та ст.62 Закону "Про Національний банк України" у разі порушення банком, іншою фінансовокредитною установою банківського законодавства, нормативних актів НБУ, проведення ризикових операцій, що загрожують їх платоспроможності та інтересам вкладників і кредиторів, Національний банк застосовує адекватні допущеному порушенню заходи впливу відповідно до законодавства, в тому числі накладає штрафи відповідно до положень, затверджених правлінням Національного банку.
Згідно з чинним законодавством України стягнення вказаних штрафів здійснюється у претензійно-позовному порядку. У зв'язку з цим виникає питання щодо застосування строків позовної давності (строків давності).
Вищенаведені правовідносини за своїм змістом не є цивільноправовими. Крім цього, вони не є також предметом регулювання Кодексом України "Про адміністративні правопорушення", який передбачає застосування адміністративної відповідальності лише до фізичних осіб. Таким чином, для застосування строків позовної давності (строків давності) відповідно до Цивільного кодексу України та Арбітражного процесуального кодексу України у даному разі немає правових підстав.
Вважаємо, що правовідносини, які виникають при застосуванні штрафів Національним банком, мають регулюватись відповідно до положень Декрету Кабінету Міністрів України від 21.01.93 р. N 8-93 "Про стягнення не внесених у строк податків і неподаткових платежів", оскільки правовідносини, які регулює цей декрет, за своїм змістом також є відносинами між суб'єктами господарської діяльності та державою в особі її органів щодо накладення відповідних санкцій, що спрямовуються на користь держави. Більше того, в самому декреті (пункт "в" ст. 1) вказано, що встановлений ним порядок поширюється і на стягнення сум відповідних фінансових санкцій.
У ст.1 названого декрету зазначено, що у порядку, передбаченому цим декретом, провадиться стягнення не внесених у встановлені строки податків, податкового кредиту та інших платежів до державного бюджету України, бюджету Республіки Крим, бюджетів місцевого самоврядування, інших місцевих бюджетів і позабюджетних фондів, якщо для цих платежів законодавством не передбачені спеціальні правила стягнення, При цьому, згідно з вказаною статтею, зазначені платежі стягуються незалежно від будь-яких строків давності, за винятком випадків, передбачених цим декретом, та іншими законодавчими актами.
Виходячи із змісту декрету, можна зробити висновок, що строки давності не застосовуються також у разі стягнення фінансових санкцій. Крім того, це прямо передбачено в Інструкції про особливості застосування вказаного декрету, затвердженої наказом Міністерства фінансів від 02.11.93 р. N 84 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 15.11.93 р. за N 169.
Відповідно до п.2 цієї інструкції, за порядком, викладеним у ній, провадиться стягнення, зокрема, платежів, передбачених Класифікацією доходів і видатків державного та місцевих бюджетів України. Згідно з вказаною класифікацією, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 16.07.92 р. N 35 (із змінами і доповненнями) в доход державного та місцевих бюджетів входять збори і різні неподаткові доходи, зокрема надходження коштів по штрафах і санкціях. При цьому, вищеназваною інструкцією передбачено, що вказані платежі, включаючи фінансові санкції, стягуються незалежно від будь-яких строків давності, за винятком випадків, передбачених законодавчими актами України.
Вважаємо, що з наведених питань Декрет Кабінету Міністрів України "Про стягнення не внесених у строк податків і неподаткових платежів" має застосовуватись у будь-якому разі, оскільки відповідно до ст. 11 Цивільного процесуального кодексу України в разі відсутності закону, що регулює спірні відносини, застосовується закон, що регулює подібні відносини, а за відсутності такого закону необхідно виходити із загальних положень і змісту законодавства України.
Враховуючи викладене, Національний банк України рекомендує при розгляді арбітражними судами справ про стягнення НБУ штрафів виходити з вищенаведеної аргументації.
Заступник директора ридичного департаменту НБУ В. ПАСІЧНИК