Реалізація предмета податкової застави - рухомого майна
Тема податкової застави (далі - ПЗ), яка активно застосовується податківцями, продовжує залишатися актуальною.
Нагадаємо, що Указом Президента України від 04.03.98 р. N 167/98 "Про заходи щодо підвищення відповідальності за розрахунки з бюджетами та державними цільовими фондами" (далі - Указ) встановлено адміністративний (позасудовий) порядок для звернення стягнення на рухоме майно, яке перебуває у ПЗ, і судовий порядок для нерухомого майна, майнових прав та цінних паперів.
Процедура реалізації рухомого майна детально описана у Порядку звернення стягнення на рухоме майно, що перебуває у податковій заставі, для погашення податкової заборгованості платника податків (крім фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності) та реалізації такого майна, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 22 червня 1998 р. N 941 та у наказі ДПАУ від 02.11.99 р. N 603, де визначено, що з 01.12.99 р. реалізація рухомого майна і товарних партій продукції здійснюється виключно через мережу уповноважених ДПАУ товарних бірж або організаціями, уповноваженими Кабміном України. Цим наказом також затверджені Умови проведення конкурсу з визначення уповноважених товарних бірж, яких Державна податкова адміністрація України уповноважує реалізовувати рухоме майно та товарні партії продукції в рахунок погашення податкової заборгованості (далі Умови). Вищевикладене означає, що рухоме майно недоїмника реалізується за ринковими цінами, які склались у даній місцевості (точніше - на даній біржі) на певне майно. Зрозуміло, що ця ціна може істотно відрізнятися як від ціни, за яку предмет ПЗ купувався у свій час, так і від його балансової вартості. Всю інформацію про майно, що пропонується до продажу, і про його початкову ціну, відсотку зносу передбачається надавати через систему "інтернет" "Ділова інформаційна мережа". Електронна адреса: http:\\www.uatis.com.
Слід нагадати, що діяльність товарних бірж регулюється спеціальним Законом України від 10.12.91 р. N 1956-XII "Про товарну біржу" (з наступними змінами і доповненнями). Тут у ст.1 встановлено, що діяльність товарної біржі здійснюється також відповідно до статуту біржі, правил біржової торгівлі та біржового арбітражу.
На підставі ст.3 вищезазначеного Закону товарна біржа має право:
- встановлювати відповідно до цього Закону та чинного законодавства України власні правила біржової торгівлі та біржового арбітражу, які є обов'язковими для всіх учасників торгів;
- розробляти з урахуванням державних стандартів власні стандарти і типові контракти.
Правила біржової торгівлі розробляються відповідно до чинного законодавства і є основним документом, що регламентує порядок здійснення біржових операцій, ведення біржової торгівлі та розв'язання спорів з цих питань.
Правила біржової торгівлі затверджуються загальними зборами членів товарної біржі або органом, ними уповноваженим.
У правилах біржової торгівлі визначається:
- строк та місце проведення біржових операцій;
- склад учасників біржових торгів і сукупність вимог, що ставляться до них;
- порядок здійснення та реєстрації біржових операцій;
- порядок визначення та розмір плати за користування послугами біржі;
- відповідальність учасників та працівників біржі за невиконання або неналежне виконання правил біржової торгівлі;
- інші положення, встановлені органами управління біржі.
На товарній біржі забороняються:
- купівля-продаж товарів (контрактів) однією особою безпосередньо або через підставних осіб з метою впливу на динаміку цін;
- будь-які погоджені дії учасників біржової торгівлі, які мають своєю метою або можуть призвести до зміни чи фіксації поточних біржових цін;
- поширення неправдивих відомостей, що можуть призвести до штучної зміни кон'юнктури.
Таким чином, для захисту прав заставодавця при ПЗ необхідно також детально вивчити вищезазначені документи. При їх порушенні спори вирішуються або у біржовому арбітражі, або у звичайному судовому порядку.
Реалізація нерухомого майна
Згідно з п.12 Указу звернення стягнення на нерухоме майно здійснюється у судовому порядку. Це означає, що відповідний податковий орган повинен звернутися до арбітражного суду із заявою про звернення стягнення на майно недоїмника (підприємства, що має податкову заборгованість), яке знаходиться у ПЗ. Справа розглядається у порядку позовного провадження. Недоїмник має право подати свої заперечення за суттю спору, наприклад, спробувати довести, що його майно є таким, що не може бути предметом ПЗ, або що оціночна вартість предмета ПЗ перевищує трикратний розмір податкової заборгованості. Тут не обійтись без кваліфікованої юридичної допомоги. Таким чином, звернення стягнення на нерухоме майно можливе тільки після тривалого судового тяжби.
Якщо рішення виноситься судом на користь податківців, то далі буде застосовуватися Закон України від 21.04.99 р. N 606-XIV "Про виконавче провадження" (далі - Закон). Функції звернення стягнення (розпорядження майном недоїмника) переходять до державного виконавця. Він згідно зі ст.5 вищезгаданого Закону зобов'язаний:
- надавати сторонам виконавчого провадження та їх представникам можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження;
- розглядати заяви сторін та інших учасників виконавчого провадження та їх клопотання;
- роз'яснювати сторонам їх права та обов'язки.
Державний виконавець при здійсненні виконавчого провадження має право:
- одержувати необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки, іншу інформацію;
- входити до приміщень і сховищ, що належать боржникам або зайняті ними, проводити огляд зазначених приміщень і сховищ, при необхідності примусово відкривати їх у встановленому порядку, опечатувати ці приміщення і сховища;
- накладати арешт на майно боржника, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в порядку, встановленому законодавством;
- накладати арешт на грошові кошти та інші цінності боржника, у тому числі на кошти, які знаходяться на рахунках та вкладах в установах банків, інших кредитних установах, на рахунки у цінних паперах;
- використовувати за згодою власника нежилі приміщення, що є у комунальній власності, та інші приміщення - для тимчасового зберігання вилученого майна, а також транспорт стягувача або боржника для перевезення майна;
- звертатися до органу, який видав виконавчий документ, за роз'ясненням рішення, порушувати клопотання про зміни порядку і способу виконання, відстрочку та розстрочку виконання рішення;
- звертатися до суду з поданням про розшук боржника;
- викликати громадян та посадових осіб з приводу виконавчих документів, що знаходяться у виконавчому провадженні; залучати до проведення виконавчих дій понятих, інших осіб у встановленому порядку, а також експертів, спеціалістів, у тому числі для оцінки майна;
- накладати стягнення у вигляді штрафу на громадян і посадових осіб у випадках, передбачених законом;
- здійснювати інші повноваження, передбачені цим та іншими законами.
Вимоги державного виконавця щодо виконання зазначених у статті 3 цього Закону рішень є обов'язковими для усіх органів, організацій, посадових осіб, громадян та юридичних осіб на території України. Особливу увагу заставодавець (підприємство-недоїмник) на цій стадії повинен приділити питанням реальної оцінки свого майна. На підставі ст.57 Закону оцінка майна боржника провадиться державним виконавцем за ринковими цінами, які діють на день проведення оцінки, крім випадків, коли оцінка провадиться за регульованими цінами. Якщо оцінити окремі предмети складно, або якщо боржник чи стягувач заперечує проти проведення державним виконавцем оцінки, останній запрошує експерта (спеціаліста) для визначення вартості майна. Витрати на призначення експерта несе сторона, яка оспорює оцінку майна, проведену державним виконавцем.
Сторони мають право оскаржити оцінку майна до суду. У ст.14 Закону передбачено право заставодавця вимагати залучення вибраних ним експертівоцінювачів. Це можуть бути фахівці, які мають ліцензії, що видаються на таку діяльність Міністерством юстиції України. Крім цього, у них повинно бути і відповідне кваліфікаційне свідоцтво. Зараз досить багато фірм і окремих експертів, які займаються оціночною діяльністю, тому завжди можна вибрати такого фахівця, кваліфікація якого відповідає вимогам, які пред'являються замовником. При оцінці вартості майна, включаючи нерухомість (будинки, споруди тощо) такі експерти керуються Науково-методичними рекомендаціями з питань підготовки і призначення судових експертиз, затвердженими наказом Мін'юсту України від 08.10.98 р. N 53/5. У даному випадку мова йде про будівельно-технічну або товарознавчу експертизу. Серед можливих питань - встановлення вартості різних споруд, встановлення теперішньої вартості (з урахуванням зносу) різних товарів тощо. Однак слід врахувати, що держвиконавець має право не прийняти експертів, які пропонуються сторонами, і призначити своїх. У цьому випадку заставодавець має право або оскаржити такі дії у суді і наполягати на призначенні своїх експертів, або заявити відвід експертам, призначеним держвиконавцем або, йому самому.
Державному виконавцю у встановлений ним строк повинні бути надані безкоштовно документи або їх копії, необхідні для здійснення його повноважень.
Невиконання законних вимог державного виконавця тягне за собою відповідальність згідно із законом. Слід зауважити, що державний виконавець повинен діяти у суворій відповідності з виконавчим листом, який видається судом. У свою чергу виконавчий лист повинен відповідати резолютивній частині рішення (на яке конкретно майно звертається стягнення).
Що ж стосується прав та обов'язків заставодавця (підприємства, чиє майно потрапило до ПЗ), то вони визначені у ст.29 Закону України "Про виконавче провадження". Сторони та інші учасники виконавчого провадження мають право: знайомитися з матеріалами виконавчого провадження, робити з них виписки, знімати копії, подавати додаткові матеріали, заявляти клопотання, брати участь у провадженні виконавчих дій, давати усні та письмові пояснення в процесі виконавчих дій, висловлювати свої доводи, міркування з усіх питань, що виникають у ході виконавчого провадження, заперечувати проти клопотань, доводів та міркувань інших учасників виконавчого провадження, заявляти відводи у випадках, передбачених цим Законом, оскаржувати дії (бездіяльність) державного виконавця з питань виконавчого провадження плюс деякі інші права, передбачені цим Законом.
Сторони мають право укласти мирову угоду, яка затверджується судом, оспорювати належність майна і його оцінку, подавати письмові заперечення проти розрахунку державного виконавця щодо розподілу коштів між стягувачами.
У разі добровільного повного або часткового виконання рішення боржником державний виконавець складає про це акт, який підписується стягувачем і боржником.
Якщо боржник у встановлений строк добровільно не виконав рішення повністю або частково, державний виконавець невідкладно розпочинає його примусове виконання.
На підставі ст.31 Закону виконавчі дії провадяться державним виконавцем у робочі дні не раніше шостої години і не пізніше двадцять другої години.
У ст.64 Закону визначена черговість реалізації майна підприємства-недоїмника:
1) у першу чергу - майно, яке безпосередньо не використовується у виробництві (цінні папери, кошти на депозитних та інших рахунках боржника, валютні цінності, легковий автотранспорт, предмети дизайну офісів та інше майно);
2) у другу чергу - готова продукція (товари), а також інші матеріальні цінності, які безпосередньо не використовуються у виробництві;
3) у третю чергу - об'єкти нерухомого майна, верстати, обладнання, інші основні засоби, а також сировина і матеріали, призначені для здійснення виробництва.
На підставі ст.62 Закону реалізація будинків, квартир та іншого нерухомого майна проводиться тільки шляхом продажу на прилюдних торгах. Такий продаж зараз регулюється Тимчасовим положенням про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 27.10.99 р. N 68/5.
Прилюдні торги по реалізації нерухомого майна організують і проводять спеціалізовані організації, що мають право здійснювати операції з нерухомістю, з якими укладено відповідний договір Державною виконавчою службою.
Спеціалізовані організації проводять прилюдні торги за заявкою державного виконавця, в якій зазначається мінімальна початкова ціна майна, що виставляється на торги. Слід звернути увагу на таку важливу умову проведення прилюдних торгів: не пізніше ніж за 15 днів до їх початку у місцевих засобах масової інформації повинно бути опубліковано відповідне повідомлення. Судова практика свідчить про те, що при порушенні цього правила торги можуть бути визнані недійсними (такими, що не відбулися).
Вищевикладений порядок реалізації застосовується також і до іншого майна, звернення стягнення на яке провадиться у судовому порядку, - майнові права, цінні папери, майно суб'єкта підприємництва без створення юридичної особи.