СУДОВА КОЛЕГІЯ В КРИМІНАЛЬНИХ СПРАВАХ
ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ
УХВАЛА
від 16.09.99
(Витяг)
Щодо вироку суду
Вирок у частині засудження за ч. 1 ст. 222 КК України (2002-05) скасовано, а справу направлено на новий судовий розгляд, оскільки достовірно не з'ясовано, чи є зброя, яку підсудні зберігали і носили, вогнестрільною.
При призначенні покарання суд не вправі посилатися на обтяжуючі обставини, що передбачені диспозицією статті, за якою засуджується винна особа
Вироком судової колегії в кримінальних справах Запорізького обласного суду від 8 червня 1999 р. С. і М. засуджено до позбавлення волі за сукупністю злочинів передбачених пунктами "а", "і" ст. 93, ч. 3 ст. 142 та ч. 1 ст. 222 КК ( 2002-05 ) до позбавлення волі. За ст. 69 КК їх виправдано. Постановлено стягнути з С. і М. солідарно на користь Д. 3 тис. 951 грн. на відшкодування матеріальної шкоди і 50 тис. грн. - моральної шкоди.
С. і М. засуджено за те, що вони 4 грудня 1998 вчинили за попереднім зговором розбійний напад на Д., під час якого з користі умисно вбили потерпілого, а також незаконно виготовили вогнестрільну зброю, яку С. зберігав і носив без відповідного дозволу. Суд визнав, що злочини було вчинено за таких обставин.
4 грудня 1998 р. С. і М. у гаражі шляхом відпилювання прикладу одноствольної мисливської рушниці виготовили вогнестрільну зброю, придатну для нападу на людей, яку С. зберігав за місцем проживання і носив без відповідного дозволу.
Знаючи, що Д. наступного дня мав одержати значну суму грошей, С., озброївшись тією ж рушницею і маючи при собі два запасних, споряджених для стрільби набої, а М., взявши кухонного ножа, для здійснення розробленого ними плану нападу на Д. з метою заволодіння його грошима і умисного його вбивства із користі о 7-й годині ранку приїхали на автомашині до будинку N 89, розташованого по проспекту Леніна в м. Запоріжжі. Коли Д. вийшов із під'їзду будинку, М. попередив про це С., а останній вистрілив у голову потерпілого, від чого настала його смерть. Вчинивши вбивство Д., вони заволоділи його сумкою, де знаходилося 20 тис. грн.
Розглянувши справу за касаційними скаргами, судова колегія в кримінальних справах Верховного Суду України змінила вирок, зазначивши таке.
У судовому засіданні С. показав, що він запропонував М. вчинити напад на Д. і заволодіти його грошима. Вони вирішили простежити за потерпілим і з'ясувати, чим він займається, чи має гроші, де буває та маршрути його руху. 4 грудня 1998 р. в лісопосадці зробили пробний постріл із рушниці. Для того щоб її можна було заховати під плащ, вони відпиляли приклад. 5 грудня приїхали до будинку, де чекали на Д., а коли той вийшов із під'їзду і М. подав про це сигнал, він, С., крикнув: "Кинь сумку!" - і вистрелив. Після цього М. схопив сумку потерпілого, вони сіли в свою автомашину і поїхали з місця події.
Аналогічні показання дав у судовому засіданні і М. Зокрема, він показав, що спочатку вони мали намір лише заволодіти грошима, але, дійшовши висновку, що Д. міг їх впізнати, вирішили вбити його. Під час нападу у С., який знаходився на відстані близько одного метра від потерпілого, була рушниця, а в нього, М., кухонний ніж, який він викинув після вбивства.
На попередньому слідстві С. показав, що спочатку він сам стежив за Д. і для здійснення нападу виготовив кийок, але пізніше він і М. вирішили зробити це разом, використавши рушницю.
Під час огляду місця події було вилучено ніж, який М. упізнав і пояснив, що цього ножа він тримав у рукаві куртки, а після пострілу кинув на землю.
При огляді автомашини, в якій С. і М. втекли з місця події, було виявлено сумку з грошима в сумі 20 тис. грн, та мисливську рушницю з відпиляним прикладом, у стволі якої знаходилась гільза, а також плащ С. із двома набоями 28-го калібру в кишені. За висновком криміналістичної експертизи шріт, вилучений із голови трупа, і шріт з набою, який знаходився в кишені плаща, мають спільну родову належність.
Під час обшуку в гаражі вилучено відпилену частину приклада рушниці.
Згідно з висновком судово-медичної експертизи смерть Д. настала від вогнестрільного дробового поранення обличчя, яке проникає в ротову порожнину з пошкодженням нижньої щелепи, внутрішньої сонної артерії і язика, що супроводжувалося масивною крововтратою й аспірацією крові. Постріл проведений із близької відстані.
Посилання у касаційних скаргах на відсутність у С. умислу на вбивство Д. і доказів його попереднього зговору з М. на вчинення вбивства не можна визнати обгрунтованими.
Із наведених вище показань засуджених та інших доказів видно, що С. заздалегідь домовився з М. про вчинення не тільки розбійного нападу, а й убивства Д. Про наявність попереднього зговору на вбивство свідчить те, що вони розробили план нападу, розподілили ролі, стежили за Д., вивчали, де в який час він буває і чи має гроші. Безпосередньо перед вчиненням злочину перевірили рушницю, зробивши пробний постріл, і впевнились у тому, що з неї можна стріляти. Щоб її було зручно носити, відпиляли приклад. У день вчинення злочину С. озброївся рушницею, а М. - ножем. Вони приїхали до під'їзду будинку і зайняли відповідні місця. Побачивши Д., що виходив з під'їзду, М. повідомив про це С., який крикнув: "Кинь сумку!" - і вистрелив у Д. Коли Д. упав, М. схопив сумку і побіг за С. до автомашини, на якій вони втекли. Та обставина, що С. озброївся рушницею і вистрелив у голову Д. з близької відстані, свідчить про наявність прямого умислу на вбивство.
Аналіз наведеного дає підстави для висновку, що С. і М, мали попередній зговір на розбійний напад на Д. та його умисне вбивство і розподілили ролі. За таких обставин відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, що містяться в пунктах 8 та 17 постанови від 1 квітня 1994 р. N 1 "Про судову практику в справах про злочини проти життя і здоров'я людини", їх дії вірно кваліфіковано за ч. 3 ст. 142 і пунктами "а", "і"" ст. 93 КК (2001-05).
Доводи захисника про те, що суд безпідставно послався у вироку на показання С. і М. на попередньому слідстві, оскільки вони були одержані з порушенням норм Кримінально-процесуального кодексу ( 1001-05, 1002-05, 1003-05 ), не можна визнати обгрунтованими.
Зі справи видно, що перед допитами С. і М. їм роз'яснювалися ст. 63 Конституції України ( 254к/96-ВР ) і права, передбачені ст. 43(1) КПК (1001-05). Як підозрюваний та обвинувачений С. допитувався за участю захисника.
М. при допиті його 5 грудня 1998 р. як підозрюваного та на очній ставці від захисника відмовився, однак його показання збігалися з показаннями С., і в судовому засіданні він заявив, що давав правдиві показання і ніхто на нього ніякого тиску не чинив. Крім того, 5 грудня 1998 р. справу було порушено за ознаками ст. 94 КК ( 2001-05 ), санкція якої смертної кари не передбачає, і лише 11 грудня 1998 р. - за ознаками пунктів "а", "і" ст. 93, ч. 3 ст. 142 КК. При пред'явленні М. обвинувачення і допиті його як обвинуваченого був присутній захисник.
Порушень норм Кримінально-процесуального кодексу, які б могли тягти скасування вироку, не встановлено. Посилання на застосування недозволених методів слідства перевірялися в судовому засіданні, однак підтвердження не знайшли.
Що стосується засудження С. і М. за ч. 1 ст. 222 КК (2002-05), то вирок у цій частині підлягає скасуванню, а справа - направленню на новий судовий розгляд з таких підстав.
Висновки щодо винності С. і М. у виготовленні вогнестрільної зброї та С. у її зберіганні й носінні суд обгрунтував показаннями самих засуджених, висновками судово-балістичної експертизи, показаннями експерта М.Ю. у судовому засіданні.
Проте висновки судово-балістичної експертизи, на які послався суд, містять істотні суперечності щодо того, чи є рушниця, використана в процесі нападу на Д., вогнестрільною зброєю. Так, експерт М.Ю. у висновках зазначає, що зброя являє собою мисливську однозарядну гладкоствольну рушницю і разом з тим вона є однозарядною гладкоствольною вогнестрільною зброєю. У судовому засіданні той самий експерт пояснив, що рушниця після відпилювання приклада набула властивостей бойової зброї, оскільки була пристосована для нападу на людей і їх ураження, але не є обрізом.
Таким чином, питання про те, чи є зброя, яка була використана в процесі вчинення злочину, вогнестрільною, спеціально пристосованою для ураження людини, або ж це мисливська гладкоствольна рушниця, достовірно не з'ясовано.
При призначенні покарання суд безпідставно послався на тяжкість наслідків, що настали, - смерть потерпілого, оскільки вони передбачені диспозицією ст. 93 КК ( 2001-05 ). Тому таке посилання належить виключити з вироку. Має бути виключена і вказівка на те, що С. раніше притягувався до кримінальної відповідальності, оскільки ця судимість погашена. Виключення цих обставин не впливає на відповідність призначеного С. покарання, тому що воно відповідає характеру і ступеню суспільної небезпечності вчиненого злочину та особі винного.
Враховуючи наведене, судова колегія в кримінальних справах Верховного Суду України вирок щодо С. і М. у частині їх засудження за ч. 1 ст. 222 КК (2002-05) скасувала і направила справу на новий судовий розгляд, а у частині засудження С. і М. за ч. 3 ст. 142 і пунктами "а", "і" ст. 93 КК ( 2001-05 ) змінила, виключивши з нього посилання при призначенні засудженим покарання на тяжкість наслідків, що настали, - смерть потерпілого - і на те, що С. раніше притягувався до кримінальної відповідальності.