АРБІТРАЖНИЙ СУД М. КИЄВА
ПОСТАНОВА
04.11.94
Справа N 8/150
Про перевірку рішення в порядку нагляду
( Додатково див. Рішення Арбітражного суду м. Києва
N 8/150 від 25.07.94
та Коментар від 01.02.95 )
Голова Арбітражного суду м. Києва розглянув заяву виробничого об'єднання "Укркультсервіс" про перевірку рішення Арбітражного суду м. Києва від 25.07.94 у справі N 8/150 за позовом лізингової компанії "Борисфен" (м. Київ) до ВО "Укркультсервіс" (м. Київ) про вітребування майна з незаконного володіння.
Рішенням арбітражного суду від 25.07.94 позовні вимоги задоволено.
Не погоджуючись з рішенням суду, відповідач просить його скасувати, оскільки:
1. П. 3.2 договору N 36 надає відповідачу виняткове право дострокового викупу переданого в оренду майна.
2. Умови викупу узгоджені сторонами в усній формі, а законодавством та договором не передбачена обов'язкова письмова форма купівельної угоди щодо цього виду майна.
3. Доказом переходу права власності до відповідача є платіжне доручення від 09.03.92 N 99, яким перераховано кошти за майно, на що заперечень з боку позивача не було.
4. Суттєві умови купівлі-продажу заздалегідь обумовлені в договорі N 36 (пп. 3.2, 4.1, 8).
5. Позивач необгрунтовано завищив суму позову.
6. Договором не передбачений обов'язок орендаря повернути майно після закінчення дії договору оренди.
Крім того, відповідач просить відстрочити виконання рішення арбітражного суду на час перегляду справи N 8/150.
Оскільки на час подання заяви про перевірку рішення в порядку нагляду (23.09.94) рішення арбітражного суду від 25.07.94 відповідачем мало бути виконане (до 15.08.94), підстав для задоволення клопотання немає.
Перевіривши матеріали справи та наявні докази, суд врахував таке.
Законодавство України не містить поняття лізингової угоди. На правовідносини сторін за договором лізингу N 36 поширюється дія норм гл. 25 ЦК України ( 1540-06 ) та Закону України "Про оренду майна державних підприємств та організацій" ( 2269-12 ), оскільки за своєю природою ці правовідносини являють собою правовідносини оренди (найму).
Отже, 01.11.91 між сторонами було укладено договір N 36, відповідно до якого позивач передав (акт приймання-передачі N 36 від 01.11.91) відповідачеві технічні засоби (відеокомплект "SONY" - 1 шт.) в оренду (найом) строком на 2 роки за плату.
Оскільки 01.11.93 закінчився строк дії договору, позивач звернувся з вимогою повернути орендоване майно. Відповідач, посилаючись на викуп майна платіжним дорученням від 09.05.92 N 99, а також на те, що умови купівлі-продажу майна узгоджені сторонами як у договорі, так і усно, відмовився виконати цю вимогу.
Відповідно до п. 5 ст. 265 ЦК України ( 1540-06 ) при припиненні договору найму орендар зобов'язаний повернути майно у тому стані, в якому він його одержав, з урахуванням нормального зносу або у стані, обумовленому договором.
Строк дії договору N 36 закінчився 01.11.93, намірів продовжити дію договору орендодавець не мав (див. лист від 09.12.93 N 257), тому користування орендарем майном понад обумовлений термін є незаконним.
Твердження відповідача про те, що спірне майно було викуплене, а тому є його власністю, не відповідає дійсності, оскільки:
1. Передбачуване п. 32 договору право дострокового викупу орендарем майна не тягне за собою імперативного обов'язку орендодавця продати йому це майно. Це підтверджується другим реченням цього ж пункту, де сказано, що умови викупу майна встановлюються угодою, тобто про купівлю-продаж майна сторонам потрібно було домовитись, а також пунктом 2 договору, що регламентує обов'язки сторін.
2. Умови купівлі-продажу (ціна, порядок, строки та способи оплати і т. ін.) сторони в договорі N 36 не узгоджували, оскільки для цього, відповідно до п. 3.2, вони повинні були укласти додаткову угоду. В договорі N 36 містяться тільки умови, що регулюють орендні правовідносини.
3. Згідно зі ст. 44 ЦК України ( 1540-06 ) угоди між організаціями повинні укладатись у письмовій формі.
Пунктом 6.4 договору передбачено, що додатки до договору N 36 дійсні, якщо вони укладені в письмовій формі.
Таким додатком, відповідно до п. 3.2, повинна бути угода купівлі-продажу. Доказів укладання такої угоди між сторонами в письмовій формі нема.
4. Перерахування відповідачем коштів платіжним дорученням від 09.03.92 N 99 не може розцінюватись як доказ розрахунків за угодою купівлі-продажу. На це вказує сам відповідач листом від 08.03.92 N 117/92, де роз'яснює, що цими коштами він погашає заборгованість, відповідно до п. 5.4 договору, у зв'язку з пошкодженням орендованого майна. В такому випадку перехід права власності на об'єкт оренди договором не передбачається.
5. З того, що сторони не обумовили в договорі порядок повернення майна, не випливає, що відповідач не повинен був його повернути після закінчення строку оренди, оскільки такий обов'язок покладено на нього законом (ст. 265 ЦК України ( 1540-06 ).
6. Сума позову розрахована відповідно до балансової вартості майна з урахуванням індексацій, проведених згідно з постановами Кабінету Міністрів України від 07.05.92 N 229 і від 03.08.93 N 598 , дія яких поширюється на майно підприємств усіх форм власності.
Таким чином, рішення, прийняте у справі N 8/150 , відповідає чинному законодавству та матеріалам справи, тому підстав для його скасування немає.
Керуючись ст. ст. 106, 108 АПК України ( 1798-12 ), суд ПОСТАНОВИВ:
рішення Арбітражного суду м. Києва у справі N 8/150 залишити без змін.