АРБІТРАЖНИЙ СУД М. КИЄВА
ПОСТАНОВА
Справа N 16/14 від 19.08.94
Про перевірку рішення в порядку нагляду
( Додатково див. Рішення Арбітражного суду України
N 16/14 від 09.03.94 та
Коментар від 01.02.95 )
Перший заступник Голови Арбітражного суду м. Києва розглянув заяву Черкаської фабрики гігроскопічної вати про перевірку рішення Арбітражного суду м. Києва від 09.03.94 у справі N 16/14 за позовом аптечного складу (м. Вінниця) до Управління ПЗЗ (м.Київ), Черкаської фабрики гігроскопічної вати про стягнення 168334 крб., що становить вартість недостачі вати за відправленням N 35 173 489.
Рішенням Арбітражного суду м. Києва від 09.03.94 позов задоволено за рахунок відвантажувача - Черкаської фабрики гігровати. У позові до Управління Південно-Західної залізниці відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду, відвантажувач просить скасувати його на таких підставах: вагон було завантажено цілком згідно з супровідними документами; позивач не пред'явив товаровідвантажувачу оригіналів комерційного акта і залізничної накладної, а також пломби від вагона; мав місце простій вагона, що прибув на станцію призначення 13.06.93, а приймання здійснювалося 15.06.93; представник позивача не брав участі в прийманні вантажу від перевізника; в акті приймання не відображено умови зберігання вантажу в ніч з 15 на 16.06.93 і т.ін.
Черкаська фабрика гігровати заявила клопотання про поновлення строку для подання заяви про перегляд рішення в порядку нагляду, який пропущено у зв'язку з неможливістю своєчасно сплатити держмито за заявою.
Розглянувши матеріали справи, суд врахував таке.
Згідно з п. 4 ст. 105 АПК України (1798-12) заява про перевірку рішення в порядку нагляду в разі її подання з пропуском строку має бути повернена без розгляду. Але зважаючи на те, що причини пропуску строку, викладені відповідачем у поданому клопотанні, арбітражний суд визнав поважними, пропущений для звернення із заявою строк на підставі ст. 53 АПК України підлягає поновленню.
Черкаська фабрика гігровати за залізничною накладною N 35 473 489 у вагоні N 21 000 955 згідно з рахунком N 354 від 02.06.93 відвантажила вінницькому аптечному складу гігроскопічну вату.
При вивантаженні й перевірці вантажу виявлено недостачу 7 мішків вати, а також недостачу 9 пакетів вати у двох мішках, які виявилися розірваними; про це складено комерційний акт від 15.06.93 N 932.
Вантаж прибув у справному вагоні, з непорушеними пломбами відправника, ознаки несхоронності вантажу при перевезенні відсутні. Тому на підставі ст. 149 Статуту залізниць перевізник звільнений від відповідальності за згадану недостачу.
Відсутність вини вантажовідправника в недостачі матеріалами справи не підтверджується.
Комерційний акт складено відповідно до чинного транспортного законодавства.
Суд не має підстав сумніватися в достовірності фактів і обставин, викладених у комерційному акті та інших транспортних документах.
Вантажоодержувач не мав змоги надіслати оригінали документів відправнику на його вимогу, оскільки згідно з чинним законодавством вони були надіслані залізниці. Слід врахувати, що строк, встановлений для розгляду претензії залізницею, дорівнює трьом місяцям, а вантажовідправником - одному місяцю.
Надсилання пломб від транспортних засобів (вагонів, контейнерів) Інструкцією П-6 не передбачено. Судова практика виходить з того, що пломба, яка надсилається одержувачем відправнику, втрачає доказову силу.
Як видно з вагонного листа, вагон було розвантажено 15.06.93. Комерційний акт складався теж 15.06.93, тобто у строки, встановлені Правилами перевезень вантажів. До 15.06.93 вагон перебував у справному стані, з непорушеними пломбами відправника, як це відбито в комерційному акті. Тому немає підстав доводити належність охорони вагона з вантажем з 13 по 15.06.93.
Відсутність підпису вантажоодержувача в комерційному акті не суперечить вимогам параграфу 10 розділу 37 Правил перевезень вантажів, оскільки вантажоодержувач підписує комерційний акт лише в тому разі, якщо він бере участь у перевірці вантажу.
Крім того, немає необхідності доводити, що вантаж охоронявся в ніч з 15 на 16.06.93, протягом усього часу приймання, оскільки дані приймального акта одержувача не суперечать даним комерційного акта; опис відтисків пломб у комерційному акті відповідає пломбам, представленим у засідання суду, і це дає можливість визначити приналежність пломб саме відправнику.
Для того, щоб вважати посвідчення представника громадськості позбавленим юридичної сили, немає підстав, оскільки вантажоодержувач надав копію постанови засідання профкому від 16.12.91 N 12-5, якою провізор-аналітик Лепницька Н.В. затверджена як представник громадськості для приймання медтоварів.
Таким чином, вантажовідправник не довів відсутності своєї вини в недостачі.
Рішення арбітражного суду від 09.03.94 прийнято відповідно до фактичних обставин і матеріалів справи, тому підстав для його скасування немає.
Керуючись ст. ст. 53, 106, 108 АПК України ( 1798-12 ), суд ПОСТАНОВИВ:
1. Строк для подання заяви про перегляд рішення в порядку нагляду поновити.
2. Рішення арбітражного суду у справі N 16/14 від 09.03.94 залишити без змін.
Надруковано: "Вісник Вищого Арбітражного Суду України",
N 2,1995 р.