ВИЩИЙ АРБІТРАЖНИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
Справа N 04-1/23-23/92
від 21.07.2000
Про зупинення операцій на банківських рахунках
Судова колегія по перегляду рішень, ухвал, постанов Вищого арбітражного суду України, розглянувши заяву державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова про перевірку в порядку нагляду постанови арбітражного суду Харківської області від 6 квітня 2000 року у справі N А - 11844/8-81 за позовом дочірнього підприємства "У..." до державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова про визнання недійсним розпорядження, ВСТАНОВИЛА:
Рішенням арбітражного суду Харківської області від 23 грудня 1999 року, залишеним без зміни постановою першого заступника голови суду від 6 квітня 2000 року, позов задоволено, визнано недійсним розпорядження ДПІ у Київському районі м. Харкова від 6 грудня 1999 року N 22713/26-213 з тих мотивів, що операції на банківських рахунках позивача були зупинені безпідставно.
Не погоджуючись з судовими рішеннями, ДПІ у Київському районі м. Харкова просить їх скасувати, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, яка полягає у неврахуванні судом того факту, що позивач фінансово-господарської діяльності не вів, проте щоденно протягом червня-липня 1999 року знімав з розрахункового рахунку приблизно 30 - 50 тис. грн. готівкою.
Перевіривши матеріали справи, судова колегія приходить до висновку, що заява не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до абз. 5 п. 5 ст. 11 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" ( 509-12 ) органи державної податкової служби мають право в установленому законом порядку зупиняти операції платників податків, інших платежів на рахунках в установах банків у разі, коли існує реальна загроза витрачання коштів чи відчуження майна, вилучення яких у встановленому законом порядку є єдиним засобом відшкодування збитків, завданих державі, у зв'язку з неплатоспроможністю юридичної особи, що перевіряється.
П. 4.1 Положення про зупинення операцій платників податків на рахунках в установах банків, інших фінансово-кредитних установах, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 23 квітня 1998 року N 191 , встановлено, що підставами для прийняття розпорядження є акт перевірки, службова записка і встановлений факт правопорушення.
Спірним розпорядженням відповідач на підставі ст. 11 п. 5 абз. 5 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" ( 509-12 ) зупинив операції на рахунках позивача в установах банків.
Зазначене рішення прийняте на підставі рапорту від 6 грудня 1999 року N 33-П.
Вказаним рапортом не встановлено обставин, передбачених абз. 5 п.5 ст. 11 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" ( 509-12 ).
Таким чином, розпорядження про зупинення операцій на рахунках позивача в установах банків необгрунтоване.
За таких обставин висновки суду відповідають матеріалам справи і чинному законодавству, тому підстав для їх скасування немає.
Приймаючи таке рішення, судова колегія бере до уваги також те, що актом перевірки від 13 вересня 1999 року N 232 не виявлено порушень податкового законодавства, які могли б бути підставою для зупинення операцій на рахунках позивача.
Керуючись ст.ст. 106 - 108 АПК України ( 1798-12 ), судова колегія по перегляду рішень, ухвал, постанов Вищого арбітражного суду України, ПОСТАНОВИЛА:
Заяву ДПІ у Київському районі м. Харкова залишити без задоволення, а рішення арбітражного суду Харківської області від 23 грудня 1999 року і постанову від 6 квітня 2000 року - без зміни.