Охорона праці - що треба знати підприємцю
Як ви вважаєте, чи часто підприємець замислюється над питаннями охорони праці на своєму підприємстві? Як свідчить практика - ні. I зовсім не тому, що не піклується про своїх працівників. Скоріш за все йому просто не вистачає часу. Вирішення різноманітних питань з місцевими держадміністраціями, податківцями, міліцією, пожежниками, постачальниками, покупцями займають практично весь робочий час підприємця. Крім того, мало хто з підприємців знає, що своїм невиконанням певних дій з охорони праці він просто порушує закон. Наприклад, навіть на великих підприємствах з кількома сотнями працівників доводилось стикатися з випадками, коли люди не отримували належне їм спеціальне харчування з однієї причини - власники не знали, якими нормами видачі цього харчування керуватись.
Звичайно, що є недоброякісні підприємці, що заради грошової економії свідомо чи ні ставлять під загрозу життя та здоров'я працівників. Але, на щастя, таких у нас обмаль. Питання охорони праці в Україні регулюються Кодексом законів про працю , Законом про охорону праці , галузевими та міжгалузевими нормативними актами про охорону праці (правилами, стандартами, положеннями, нормами, інструкціями та інше).
Перш за все зазначимо головне - забезпечення безпечних та нешкідливих умов праці на підприємстві покладається на його власника. I його обов'язок забезпечити виконання на своєму підприємстві всіх норм та правил по охороні праці. В недалекому минулому жодне підприємство не допускало на роботу працівників без проходження інструктажу по техніці безпеки. А проводив такі інструктажі інженер по техніці безпеки. Була така посада практично на кожному підприємстві.
А хто з теперішніх представників малого та середнього бізнесу знає, що закон забов'язує їх створювати на підприємстві спеціальну службу охорони праці. А ліквідація такої служби може здійснюватись лише в разі ліквідації самого підприємства. Щоправда, на підприємствах, де кількість працюючих не привищує 50 осіб обов'язки подібної служби може виконувати за сумісництвом працівник з відповідною фаховою підготовкою.
Що повинні робити відповідальні за охорону праці особи на підприємстві? Перш за все:
і перевіряти технологічні процеси, машини, устаткування на предмет відповідності існуючим нормам та вимогам з точки зору безпеки праці;
і контролювати наявність попереджаючих та застерігаючих написів в небезпечних місцях, встановлення необхідних загорож та інших запобігаючих пристроїв;
і контролювати факти проходження попереднього медичного огляду при прийомі на роботу та додержання працівниками термінів проходження чергових медичних оглядів;
і провадити необхідний інструктах по техніці безпеки при прийомі на роботу працівників, а також організовувати переодичні навчання з правил техніки безпеки. (Зверніть увагу, що закон вимагає при прийомі на роботу під розписку ознайомити працівника з умовами виробництва, наявністю на його робочому місці небезпечних та шкідливих чинників.)
Після проведення інструктажів та навчання перевіряти відповідні знання працівників та робити записи в журналі інструктажів по техніці безпеки.
I це, повірте, не пуста формальність. Наприклад, при роботі на токарному верстаті використовується стаціонарне захистне скло або спеціальні окуляри. В випадках травмування робітника шматком заліза, одна справа, коли захистного скла або окулярів не було, а зовсім інша, коли робітник проігнорував їх використання з тієї чи іншої причини. Хоча і був проінструктований на цю тему (цо підтверджується його власним підписом в відповідному журналі). Від цих, на перший погляд, дрібниць буде залежати як відповідальність керівництва підприємства, так і розміри грошової допомоги постраждалому.
I контролювати забезпечення працівників підприємства необхідними захістними пристроями, спеціальними одягом та взуттям. Перелік спеціального одягу та взуття визначається в залежності від галузі виробництва та професії працівника.
Норми видачі та її періодичність встановлюються спеціальними нормативними актами державних органів з охорони праці. Наприклад, норми видачі спецодягу робітникам будівельних професій суттєво відрізняються від тих же норм для робітників харчової промисловості.
I слідкувати за повним та своєчасним забезпеченням працівників підприємства, зайнятих на роботах з шкідливими умовами праці, спеціальним харчуванняв у відповідності з встановленими нормами.
Особливо наголошуємо, що витрати на безплатне лікувально-профілактичне харчування, видачу спеціального одягу та взуття, інших засобів індивідуального захисту провадиться не за рахунок чистого прибутку підприємства, а відноситься на його валові витрати. Головне - дотримуватись встановлених норм та здорового глузду. Якщо, наприклад, під виглядом захістних рукавиць на підприємстві будуть придбаватись лайкові перчатки, це рано чи пізно визове обгрунтовану зацікавленість перевіряючих органів.
I в разі виявлення порушень техніки безпеки відповідальна особа повинна таке порушення прибинити, включно до зупинення виробничого процесу. Хоча на практиці подібні випадки зустрічаються вкрай рідко.
Стан організації охорони праці на підприємстві можуть контролювати державні службовці - державні інспектори з охорони праці, що підпорядковані Мінпраці України. На підставі виявлених порушень вони можуть складати акти та видавати відповідні приписи з метою усунення цих порушень. За порушення нормативних актів з охорони праці та невиконання розпоряджень посадових осіб з цих питань, підприємства можуть бути оштрафовані. Сума штрафу не може превищувати двох відсотків місячного фонду заробітної плати підприємства. Крім того, державні інспектори можуть притягати посадових осіб підприємства до адміністративної відповідальності:
і за порушення вимог законодавства про працю - штраф від 85 до 170 гривень.
і за порушення вимог законодавчих та інших нормативних актів про охорону праці - штраф від 85 до 170 гривень (на працівників, винних в порушенні від 34 до 85 гривень).
Що ж стосується власника підприємства, то він несе матеріальну відповідальність за шкоду, завдану працівнику каліцтвом або ушкодженням здоров'я, безпосередньо пов'язаним з його роботою, а також за моральну шкоду внаслідок впливу небезпечних чи шкідливих умов праці.
Загальні засади відповідальності за заподіяну шкоду регулюються Цивільним кодексом та Законом "Про охорону праці". Крім того, Постановами Кабінету Міністрів затверджені спеціальні нормативні акти, що регулюють порядок та розміри відшкодування.
Власник повинен компенсувати заподіяну працівнику шкоду в вигляді:
і сплати втраченого заробітка (або його відповідної частини) в залежності від рівня втрати професійної працездатності потерпілим;
і сплати одноразової допомоги потерпілому або його сім'ї та утриманцям в разі смерті потерпілого;
і компенсації витрат на медичну та соціальну допомогу (включаючи додаткове харчування, придбання ліків, спеціальний медичний та звичайний догляд, побутове обслуговування, санаторно-курортне лікування, протезування, придбання спеціальних засобів пересування тощо).
I компенсації моральних збитків в разі їх наявності.
Враховуючи, що працівникам, у яких тимчасова непрацездатність настали в наслідок трудового каліцтва або професійного захворювання, виплачується сто відсотків їх середньої заробітної платні, погодтесь, що сума компенсаційних виплат виходить чимала.
Тому, панове підприємці, радимо: бережіть здоров'я своїх робітників та власні гроші. Додержуйтесь правил охорони праці - вони того варті.
Аудиторсько-консалтінгова фірма "Д.М.Б. - аудит"
__________________________
Глава XI "Кодексу законів про працю в Україні" від 13.06.1972 р. (зі змінами та доповненнями)
Закон України "Про охорону праці" від 14.10.1992 р. N 2694-XII (зі змінами та доповненнями)
Типові галузеві норми безплатної видачі спеціального одягу, спеціального взуття та інших засобів індивідуального захисту робітникам та службовцям, зайнятим на будівельно-монтажних та ремонтно-будівельних роботах, затверджені постановою Державного комітету СРСР з праці і соціальних питань та Президії Всесоюзної Центральної Ради Професійних Спілок від 09.06.1981 р. N 166/П-5 (зі змінами та доповненнями)
Типові галузеві норми безплатної видачі працівникам спеціального одягу, спеціального взуття та інших засобів індивідуального захисту в харчовій промисловості (олійно-жирове, спиртове, лікерогорілчане, пиво-безалкогольне, кондитерське, тютюнове та тютюново-ферментаційне, парфумерно-косметичне та ефіроолійне виробництво), затверджені наказом Державного комітету України по нагляду за охороною праці від 10.06.1998 р. N 115
Перелік виробництв, професій та посад, робота в яких дає право на безплатне отримання лікувально-профілактичного харчування в з'вязку з особливо шкідливими умовами праці, раціонів цього харчування, норм безплатної видачі вітамінних препаратів та правил безплатної видачі лікувально-профілактичного харчування, затверджений постановою Державного комітету Ради Міністрів СРСР по праці та соціальним питанням та Президії Всесоюзної центральної ради професіональних спілок від 07.01.1977 р. N 4/П-1 (зі змінами та доповненнями)
Підпункт 5.4.1. пункту 5.4. статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" в редакції Закону України від 22.05.1997 р. N 283/97-ВР (зі змінами та доповненнями)
Кодекс про адміністративні правопорушення від 12.12.1984 р.
Статті 440, 456 Цивільного кодексу україни від 12.02.1963 р. N 03-40 (зі змінами та доповненнями)
Про обчислення розміру розміру допомоги по тимчасовій непрацездатності, постанова Кабінету Міністрів України від 27.04.1998 р. N 571
Про затвердження Правил відшкодування власником підприємства, установи і організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ним трудових обов'язків, Постанова Кабінету Міністрів України від 23.06.1993 р. N 472 (зі змінами та доповненнями)