ДЕРЖАВНИЙ КОМІТЕТ УКРАЇНИ З ПИТАНЬ РЕГУЛЯТОРНОЇ ПОЛІТИКИ ТА ПІДПРИЄМНИЦТВА
РІШЕННЯ
від 14.11.2000, N 17-93/11
Про необхідність усунення порушень вимог Указу
Президента України від 03.02.98 N 79/98 "Про усунення обмежень,
що стримують розвиток підприємницької діяльності"
Міністерством економіки України
На виконання Указу Президента України від 03.02.98 N 79/98 "Про усунення обмежень, що стримують розвиток підприємницької діяльності", здійснюючи аналіз нормативно-правових актів центральних органів виконавчої влади, з метою усунення надмірного та необгрунтованого державного втручання у підприємницьку діяльність Державний комітет України з питань регуляторної політики та підприємництва ВСТАНОВИВ:
Наказом Міністерства зовнішніх економічних зв'язків і торгівлі України від 12.03.96 N 157 (із змінами і доповненнями, внесеними наказами МЗЕЗторгу України від 30.01.98 N 56 та від 07.07.98 N 402 затверджені Правила торгівлі на ринках (далі - Правила).
Аналіз Правил свідчить про те, що окремі норми Правил не узгоджуються з положеннями чинного законодавства та створюють перешкоди для здійснення підприємницької діяльності.
1. Згідно з абзацом 2 пункту 21 Правил (в редакції наказу МЗЕЗторгу України від 30.01.98 N 56 до торгових місць на ринках не відносяться: стаціонарні пункти торгівлі (включаючи сезонні) - підприємства торгівлі, громадського харчування; палатки, кіоски, торгово-закупівельні підприємства, а також пункти прокату і побутового обслуговування, лабораторії ветеринарно-санітарної експертизи, які здійснюють торгівлю та надають послуги покупцям і продавцям.
Відповідно до частини першої статті 4 Декрету Кабінету Міністрів України від 20.05.93 N 56-93 "Про місцеві податки і збори" ринковий збір - це плата за торгові місця на ринках і в павільйонах, на критих та відкритих столах, майданчиках для торгівлі з автомашин, візків, мотоциклів, ручних візків, що справляється з юридичних осіб і громадян, які реалізують сільськогосподарську і промислову продукцію та інші товари.
Тому, оскільки ринковий збір є платою за торгові місця, визначені в абзаці 2 пункту 21 Правил, підприємства та установи, а також суб'єкти підприємницької діяльності, які торгують на ринку із палаток та кіосків, не є платниками ринкового збору.
Застосування вимоги пункту 21 Правил призводить до того, що фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють торгівлю на ринках із палаток та кіосків, не відносяться до платників ринкового збору, оскільки палатки і кіоски не належать до торгових місць.
Виходячи з цього, вказані фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності не мають можливості перейти на сплату фіксованого розміру податку, оскільки згідно зі статтею 4 Розділу I Закону України "Про внесення змін до Декрету Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян" від 13.02.98 N 129/98-ВР ( 129/98-ВР ) громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи, мають право самостійно обрати спосіб оподаткування доходів, одержаних від цієї діяльності, за фіксованим розміром податку шляхом придбання патенту за умови, якщо... громадянин здійснює підприємницьку діяльність з продажу товарів і надання супутніх такому продажу послуг на ринках та є платником ринкового збору згідно з законодавством.
Отже, норма, яка міститься в пункті 21 Правил, обмежує право фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, що здійснюють торгівлю на ринку, перейти на сплату фіксованого розміру податку та звужує взагалі сферу застосування фіксованого податку.
2. Перелік підприємств та установ, які не є платниками ринкового збору, та об'єктів торгівлі, які не належать до торгових місць і з яких не справляється ринковий збір, визначений в абзаці 2 пункту 21 Правил, не узгоджується з відповідним переліком, встановленим статтею 4 Указу Президента України від 28.06.99 N 761/99 "Про впорядкування механізму сплати ринкового збору", згідно з якою ринковий збір не справляється із підприємств торгівлі, громадського харчування, побутового обслуговування, які розташовані у стаціонарних приміщеннях (магазинах, кіосках, палатках) на території ринку, та з власних торговельно-закупівельних підрозділів ринку незалежно від займаного місця.
На виконання статті 8 Указу Президента України від 28.06.99 N 761/99 "Про впорядкування механізму сплати ринкового збору" Кабінет Міністрів України затвердив постанову від 14.06.2000 N 962 "Про роз'яснення статті 4 Указу Президента України від 28 червня 1999 р. N 761".
В цій постанові вказується, що відповідно до пункту 1 статті 1 Закону України "Про підприємства в Україні" ( 887-12 ), згідно з яким підприємством є самостійний господарюючий статутний суб'єкт, який має права юридичної особи та здійснює виробничу, науково-дослідницьку і комерційну діяльність з метою одержання відповідного прибутку (доходу), на фізичних осіб не поширюється дія статті 4 Указу Президента України від 28 червня 1999 р. N 761 "Про впорядкування механізму сплати ринкового збору", якою передбачено звільнення від сплати ринкового збору.
Тобто згідно зі статтею 4 Указу Президента України від 28.06.99 N 761/99 "Про впорядкування механізму сплати ринкового збору" та з постановою Кабінету Міністрів України від 14.06.2000 N 962 "Про роз'яснення статті 4 Указу Президента України від 28 червня 1999 р. N 761" фізичні особи суб'єкти підприємницької діяльності, що здійснюють торговельну діяльність на ринку, не належать до категорії неплатників ринкового збору.
Оскільки дія абзацу 2 пункту 21 Правил поширюється не лише на підприємства, але й на фізичних осіб, діюча редакція пункту 21 Правил суперечить статті 4 Указу Президента України від 28.06.99 N 761/99 "Про впорядкування механізму сплати ринкового збору" та відповідній постанові Кабінету Міністрів України від 14.06.2000 N 962 "Про роз'яснення статті 4 Указу Президента України від 28 червня 1999 р. N 761". Пропозиція: Пункт 21 Правил привести у відповідність до статей 1 та 4 Указу Президента України від 28.06.99 N 761/99 "Про впорядкування механізму сплати ринкового збору", постанови Кабінету Міністрів України від 14.06.2000 N 962 "Про роз'яснення статті 4 Указу Президента України від 28 червня 1999 р. N 761".
3. В пункті 53 Правил зазначається, що усі відомості про наявність на певну дату товарів громадяни - суб'єкти підприємницької діяльності зобов'язані заносити до Книги обліку доходів і витрат, що зареєстрована службою податкової інспекції.
У вказаній нормі Правил не враховано, що значна кількість фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які здійснюють торговельну діяльність на ринках, є платниками фіксованого податку.
Згідно зі статтею 4 Розділу I Закону України "Про внесення змін до Декрету Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян" від 13.02.98 N 129/98-ВР у разі сплати фіксованого податку платник такого податку звільняється від ведення обов'язкового обліку доходів і витрат.
Отже, відсутність в пункті 53 Правил застереження про те, що платники фіксованого податку звільняються від ведення обов'язкового обліку доходів і витрат, може призвести до встановлення обов'язку для вказаних платників вести Книгу обліку доходів і витрат. Пропозиція: Встановити, що дія пункту 53 Правил не поширюється на фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності - платників фіксованого податку.
4. Окремі норми Правил обмежують права фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності на здійснення торговельної діяльності на ринках.
Зокрема, в переліку фізичних та юридичних осіб, які мають право здійснювати торгівлю продовольчими товарами на ринку, що міститься в пункті 35 Правил, відсутні фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності.
В пункті 38 Правил зазначається, що торгівля в приміщеннях ринку дозволяється організаціям, підприємствам незалежно від форм власності дирекцією ринку відповідно до укладених договорів на оренду цих приміщень. Проте пунктом 38 Правил не передбачена можливість надання приміщень ринку в оренду фізичним особам - суб'єктам підприємницької діяльності.
Це суперечить пунктові 5 Правил, згідно з яким фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності можуть здійснювати торгівлю на ринках. Крім того, актами чинного законодавства не встановлені обмеження щодо здійснення торговельної діяльності на ринках для фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності. Пропозиція: В пунктах 35 та 38 Правил визначити, що фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності мають право на здійснення продажу продовольчих товарів на ринку, а також на провадження торгівлі в приміщеннях ринку.
5. Відповідно до абзацу 7 пункту 45 Правил дирекція ринку зобов'язана контролювати дотримання продавцями Правил, ветеринарно-санітарних правил, правил протипожежної безпеки. В пункті 39 Правил вказується, що дирекція та інші працівники ринку мають право вимагати від громадян, підприємств і організацій пред'явлення документів про належність їм імпортованих тропічних фруктів та овочів, якими вони торгують.
Відповідно до пунктів 2 та 3 Правил ринок є підприємством у сфері торгівлі, зареєстрованим у встановленому порядку як суб'єкт підприємницької діяльності.
З огляду на це, надання нормами Правил одному суб'єкту підприємницької діяльності (ринкові) та його посадовим особам повноважень на здійснення контролю за діяльністю інших суб'єктів підприємницької діяльності, що торгують на ринку, суперечить абзацові 1 пункту 1 статті 21 Закону України "Про підприємства в Україні" від 27.03.91 N 887-XII, згідно з яким відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями і громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів.
На адміністрацію ринку може бути лише покладене завдання щодо забезпечення на території ринку додержання вимог Правил, ветеринарно-санітарних правил та правил протипожежної безпеки, тоді як контроль за їх додержанням як ринком і його посадовими особами, так і фізичними та юридичними особами, що торгують на ринку, повинні здійснювати відповідні контролюючі органи в межах своїх повноважень, визначених законами України.
Пропозиція:
а) Вилучити в абзаці 7 пункту 45 Правил після слів "(стенди, місцеві газети, радіо, листівки)" слова "та контролювати дотримання продавцями зазначених правил".
б) Вилучити в пункті 39 Правил після слів"документів про належність їм продукції, якою торгують" слова "окрім тропічних фруктів та овочів, що надходять по імпорту".
6. Пунктами 36 та 50 Правил встановлені переліки відповідно продовольчих та непродовольчих товарів, які дозволені до продажу на ринку, а пунктами 42 та 52 Правил - переліки відповідно продовольчих та непродовольчих товарів, продаж яких на ринку заборонений.
Згадані переліки продовольчих та непродовольчих товарів, які дозволені та заборонені до продажу на ринку, не є вичерпними. Це може призвести до того, що певні види продовольчих і непродовольчих товарів будуть відсутніми і в переліку товарів, дозволених до продажу на ринку, і в переліку товарів, продаж яких на ринку забороняється. Зокрема, це стосується нових товарів, тобто тих, що на момент затвердження Правил не вироблялися або не імпортувалися до України.
Одночасна відсутність окремих видів товарів у визначених в Правилах переліках товарів, що дозволені або заборонені до продажу на ринку, може створити перешкоди для здійснення продажу вказаних товарів та створити підгрунтя для зловживань представників контролюючих органів та співробітників ринку. Пропозиція: В Правилах необхідно встановити лише переліки відповідно продовольчих і непродовольчих товарів, які продавати на ринку забороняється. Відповідно, товари, що відсутні в цих переліках, можуть продаватися на ринку.
У зв'язку з виявленням положень, які не відповідають законодавству України та створюють перешкоди для здійснення підприємницької діяльності, Державний комітет України з питань регуляторної політики та підприємництва ВИРІШИВ:
Запропонувати Міністерству економіки України як правонаступникові Міністерства зовнішніх економічних зв'язків і торгівлі України в місячний термін внести запропоновані зміни і доповнення до наказу МЗЕЗторгу України від 12.03.96 N 157 "Про затвердження Правил торгівлі на ринках" (із змінами і доповненнями, внесеними наказами МЗЕЗторгу України від 30.01.98 N 56 та від 07.07.98 N 402.
Рішення Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва щодо усунення обмежень, які стримують розвиток підприємницької діяльності, є обов'язковим для виконання.
Голова О.Кужель