ВИЩИЙ АРБІТРАЖНИЙ СУД УКРАЇНИ
ЛИСТ
від 18.12.2000, N 04-1/11-22/136
Про скасування рішення Державної податкової інспекції у С-ому районі м. Києва
Спільне підприємство закрите акціонерне товариство (далі - СП ЗАТ) звернулося до арбітражного суду м. Києва з позовною заявою про скасування рішення Державної податкової інспекції у С-ому районі м. Києва (далі - ДПІ) про надання висновку про відшкодування суми податку на додану вартість до відділу Державного казначейства у П-ому районі м. Києва. Рішенням суду позов задоволено. Підстава для прийняття рішення - "...відмова відповідача (ДПІ) у наданні податкового кредиту є незаконною і суперечить вимогам пп.7.7.3 Закону України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ). Постановою голови арбітражного суду м. Києва рішення залишено без змін.
ДПІ звернулася до Судової колегії із заявою про скасування згаданих рішення і постанови. Основні мотиви прохання ДПІ:
1. Для підтвердження факту віднесення сум податку на додану вартість (далі - ПДВ) до складу податкових зобов'язань необхідно провести зустрічну перевірку контрагента СП ЗАТ - приватного підприємства "М.I." (далі Підприємство).
2. Згідно з актом зустрічної перевірки Підприємство за своєю юридичною адресою не знаходиться, інформація про його фактичне місцезнаходження відсутня.
3. За неподання звітності з ПДВ за лютий 1999 р. припинені операції на розрахункових рахунках Підприємства.
4. СП ЗАТ на свій ризик з метою одержання прибутку уклало з Підприємством угоду, за якою неможливо підтвердити сплату податкових зобов'язань до бюджету.
5. Відповідно до п.5 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.97 р. N 165 (з наступними змінами і доповненнями), податкова накладна вважається недійсною у разі її невідповідності фактичним податковим зобов'язанням, заявленим продавцем.
Судова колегія не змінила рішення і постанову арбітражного суду, що оскаржуються. Вважаємо, що основні аргументи, що містяться у постанові Судової колегії і базуються на скрупульозному аналізі законодавства, являють інтерес для багатьох читачів газети.
Арбітражний суд вважає, що посилання ДПІ на п.5 Порядку заповнення податкової накладної в даній ситуації не може бути прийняте до уваги. Така позиція суду відповідає вимогам ст.4 Арбітражного процесуального кодексу України ( 1798-12 ) ("Арбітражний суд вирішує спори на підставі Конституції України ( 254к/96-ВР ), Закону "Про арбітражний суд" ( 1142-12 ),... інших актів законодавства"). На думку Судової колегії, пункт 5 є нелегітимним* і суперечить Закону України від 03.04.97 р. "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (з наступними змінами і доповненнями, далі Закон про ПДВ):
_____________________
* Рішенням Вищого арбітражного суду України від 21.12.99 у справі N 1/97 визнано недійсною частину першу пункту 5 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.97 N 165 (в редакції наказу Державної податкової адміністрації України від 08.10.98 N 469.
Постановою судової колегії Вищого арбітражного суду України по перегляду рішень, ухвал, постанов від 28.04.2000 N 04-1/1-7/21 рішення Вищого арбітражного суду з цієї справи залишено без зміни.
1. Закон про ПДВ ( 168/97-ВР ) дає повний і вичерпний перелік усіх обов'язкових реквізитів, які повинна містити в собі податкова накладна (пп.7.2.1 п.7.2 ст.7).
2. Згідно з пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат зі сплати податку, що не підтверджені податковими накладними або митними деклараціями. У випадку, коли на момент перевірки платника податковим органом суми податку попередньо включені до складу податкового кредиту, але залишаються не підтвердженими зазначеними в цьому пункті документами, платник податків несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, встановлених законодавством і нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену такими документами. Відповідно, законодавець встановив не тільки вимоги до податкової накладної, але й міри відповідальності у випадку її відсутності.
3. Закон про ПДВ ( 168/97-ВР ) взагалі не передбачає обов'язку або права одного платника податків контролювати показники податкової звітності, в тому числі і з ПДВ іншого платника податків.
4. Закон про ПДВ ( 168/97-ВР ) не наділив Державну податкову адміністрацію України повноваженнями щодо встановлення додаткового порядку заповнення податкової накладної.
5. Закон України від 04.12.90 р. "Про державну податкову службу в Україні" ( 509-12 ) (з наступними змінами і доповненнями) не містить повноважень податкових органів, що надають їм право на свій розсуд вважати недійсними податкові накладні. Тому у випадку виникнення подібного питання воно повинно вирішуватися в сукупності з іншими доказами в судовому порядку.
6. Законом України від 25.06.91 р. "Про систему оподаткування" (1251-12) (з наступними змінами і доповненнями) платнику податків не надано право вимагати від іншого платника податків будь-яких відомостей, у т.ч. і щодо реєстрації як платника податків, про ведення ним яких-небудь бухгалтерських книг, журналів тощо (ст.10). Більше того, таке право платника податків взагалі не передбачено (ст.9).
Проаналізувавши законодавство, Судова колегія дійшла до таких висновків:
- податкові накладні, на які посилається ДПІ і які були предметом судового дослідження, містять у собі всі необхідні реквізити, передбачені пп.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону про ПДВ ( 168/97-ВР );
- чинне законодавство не дає позивачу (СП ЗАТ) права перевіряти і контролювати податкову звітність та іншу документацію своїх контрагентів за договорами;
- всю відповідальність у випадку порушення податкового законодавства повинні нести контрагенти СП ЗАТ;
- жоден із договорів позивача (СП ЗАТ), на підставі яких йому контрагентами були виписані податкові накладні, не був визнаний недійсним у встановленому чинним законодавством порядку.
Постановою Судової колегії підтверджені законність і обгрунтованість задоволення арбітражним судом м. Києва позову СП ЗАТ до ДПІ: позовні вимоги щодо обов'язку Державної податкової інспекції в С-ому районі м. Києва відшкодувати спільному підприємству закритому акціонерному товариству "Е." суми податку на додану вартість є обгрунтованими.
Кандидат юридичних наук Ю.Лісанський
Надруковано: "Все про бухгалтерський облік", N 29 (575), 2 квітня 2001 р.