Рекомендація N 36
Всесвітньої конференції
щодо політики у сфері культури
"Збереження культурної спадщини всіх віків"
Конференція,
нагадуючи, що культурна спадщина народу є однією з основних характеристик культурної та національної самобутності, а також відрубного культурного розвитку цього народу і регіону; вважаючи справою першочергової ваги збереження цієї спадщини; вважаючи також за необхідне заохочувати в усіх країнах знайомство з культурними цінностями і повагу до культурної спадщини народу з метою розвитку міжнародного взаєморозуміння й миру;
беручи до уваги Гаазьку конвенцію 1954 року про захист культурних цінностей у випадку збройного конфлікту, Конвенцію про заходи, спрямовані на заборону і запобігання незаконному ввезенню, вивезенню та передачі права власності на культурні цінності (1970 року) та Конвенцію про охорону всесвітньої культурної та природної спадщини (1972 року);
зважаючи на десять рекомендацій, прийнятих на генеральних конференціях ЮНЕСКО, а саме: Рекомендацію щодо міжнародних принципів, які застосовуються при археологічних розкопках (1956 рік); Рекомендацію щодо найефективніших заходів забезпечення загальнодоступності музеїв (1960 рік); Рекомендацію про збереження краси й характеру пейзажів і місцевостей (1962 рік); Рекомендацію про заходи, спрямовані на заборону і запобігання незаконному вивезенню, ввезенню та передачі права власності на культурні цінності (1964 рік); Рекомендацію про збереження культурних цінностей, яким загрожує небезпека внаслідок проведення громадських чи приватних робіт (1968 рік); Рекомендацію про охорону на національному рівні культурної та природної спадщини (1972 рік); Рекомендацію про збереження і сучасну роль історичних ансамблів (1976 рік) ; Рекомендацію про міжнародний обмін культурними цінностями (1976 рік); Рекомендацію про охорону рухомих культурних цінностей (1978 рік) і Рекомендацію про охорону та збереження рухомих зображень (1980 рік);
нагадуючи підпункт "g" пункту 2 Загальної резолюції 4/01 з програми, що належить до культури і засобів комунікації, прийнятої на двадцять першій сесії Генеральної конференції, яка стосується сприяння збереженню й популяризації всесвітньої культурної та природної спадщини людства;
нагадуючи також резолюції, прийняті на двадцять першій сесії Генеральної конференції, а саме: Резолюцію 4/06 щодо Конвенції про охорону всесвітньої культурної та природної спадщини; Резолюцію 4/11 - про музеї в Асуані й Каїрі; Резолюцію 4/12 - про нові кампанії з охорони культурної спадщини; Резолюцію 4/12 - про збереження археологічного комплексу Тіра;
беручи до уваги тенденцію до концентрації заходів зі збереження культурної спадщини тільки окремих періодів, замість здійснення широкого спектра заходів, що охоплювали б усю історію розвитку культури людства;
беручи також до уваги, що культурна спадщина всіх віків, у т.ч. й сучасна, - є безцінним здобутком усіх народів світу,
1) пропонує державам-учасницям:
а) прийняти і здійснювати національні законодавства з охорони й захисту культурних цінностей всіх століть;
b) популяризувати культурні цінності цієї спадщини, поважати спадщину на національному й міжнародних рівнях і сприяти здійсненню заходів щодо збереження культурної спадщини;
2) рекомендує державам-членам:
а) приєднатися до міжнародних конвенцій щодо охорони й захисту культурної та природної спадщини, зазначених вище;
b) виконувати у своїх країнах рекомендації й резолюції Генеральної конференції ЮНЕСКО, що стосуються охорони й популяризації природної та культурної спадщини;
с) значно активізувати двостороннє регіональне й багатостороннє співробітництво та популяризувати культурну спадщину всіх віків;
3) висловлює вдячність Генеральному директорові за його діяльність щодо охорони й популяризації всесвітньої культурної спадщини;
4) пропонує Генеральному директорові:
а) у наступній дворічній програмі значно розширити, в рамках наявних ресурсів, програми зі збереження культурних цінностей, з підготовки кадрів та обміну міждисциплінарними експертами, які займаються питаннями охорони й популяризації культурної та природної спадщини всіх віків;
b) значно активізувати співробітництво з усіма неурядовими організаціями, що займаються питаннями охорони всесвітньої спадщини;
с) продовжити співробітництво ЮНЕСКО з Міжнародним дослідницьким центром зі збереження та реставрації культурних цінностей (Римський центр);
d) розширювати далі, в рамках наявних ресурсів, можливості доступу до інформації та обміну документацією про збереження й популяризацію культурної спадщини, більшою мірою заохочуючи діяльність мережі національних чи регіональних центрів документації в усьому світі.
Межправительственная конференция по вопросам политики в области культуры. Рекомендации Мехико относительно политики в области культуры. Мехико, 1982.
Україна в міжнародно-правових відносинах, книга 2,
Правова охорона культурних цінностей, Київ, Юрінком Інтер, 1997