ВИЩИЙ АРБІТРАЖНИЙ СУД УКРАЇНИ
АРБІТРАЖНА НАГЛЯДОВА КОЛЕГІЯ
ПОСТАНОВА
N 04-1/ЦА-31/7-10/39 від 10.08.94
Про перевірку рішення колегії з розгляду господарських
спорів Вищого арбітражного суду України про визнання
незаконним розпорядження представника Президента у
Львівській області
Арбітражна наглядова колегія розглянула заяву церковної ради релігійної громади Української православної церкви Київського патріархату села Лани-Соколівські Стрийського району Львівської області про перевірку рішення колегії з розгляду господарських спорів Вищого арбітражного суду України у справі N 31/7 за позовом релігійної громади УПЦ Київського патріархату села Лани-Соколівські Стрийського району Львівської області до представника Президента у Львівській області та релігійної громади УГКЦ села Лани-Соколівські про визнання незаконним розпорядження представника Президента у Львівській області.
Колегією з розгляду господарських спорів Вищого арбітражного суду України в задоволенні позовних вимог відмовлено.
Позивач з таким рішенням не згоден, вважаючи, що воно не відповідає чинному законодавству і матеріалам справи.
При ухваленні цього рішення суд не врахував, що спірне розпорядження не було мотивоване і не відповідає вимогам ст. 17 Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації" ( 987-12 ).
Наглядовою колегією Вищого арбітражного суду встановлено, що в матеріалах справи є дві суперечливі довідки Центрального державного історичного архіву України у Львові. Так, архівна довідка від 20.12.93 N 626 свідчить, що православна громада в с. Лани-Соколівські діяла до 1700 р. і після 1946 р., греко-католицька - з 1700 р. до 1946 р. Перед Другою світовою війною в с. Лани-Соколівські була дочірня дерев'яна церква св. Дмитрія, збудована 1850 р. Ще раніше в Соколові (згодом село злилося з Ланами-Соколівськими) існувала стара дерев'яна церква Преображення Господнього, збудована коштом графа I. Дідушицького. Час її спорудження в інвентарі 1886 р. не вказано.
Друга довідка Центрального державного історичного архіву України у Львові від 05.04.94 N 162 свідчить про те, що в с. Лани-Соколівські є дерев'яна церква св. Дмитрія, збудована 1850 р. Греко-католицька громада налічувала 500 вірників. Церква була власністю церковної громади, належала до Журавківського деканату і до 1946 р. була греко-католицькою.
Як вказано в довідці від 05.04.94 N 162, довідка від 20.12.93 N 626 є недійсною у зв'язку з відсутністю документів про належність церкви до православного обряду.
Довідка Державного архіву Львівської області від 31.03.94 N 126/15 свідчить про належність спірної будівлі греко-католицькій громаді.
З документів, які знаходяться в матеріалах справи, випливає, що до 1946 р. спірною будівлею користувалася греко-католицька громада, а після переходу приміщення у власність держави воно було передане для користування релігійній громаді Російської православної церкви.
З 1961 по 1988 рік будівля не використовувалася релігійними громадами, оскільки громаду РЦП було знято з реєстрації. Протягом цього періоду церква функціонувала як будинок громадської панахиди.
Позивач при розгляді справи та направленні заяви про перегляд рішення не надав доказів про те, що приміщення церкви було передано для користування громаді. Додані до заяви платіжні повідомлення про сплату сільськогосподарського податку та страхової суми за будівлю не можуть вважатися доказом переходу в користування позивачеві приміщення церкви. Крім того, у згаданих документах ідеться про церковний комітет без посилання на конкретну громаду.
У справі відсутні докази того, що цю оплату здійснював позивач. Дублікат чека про придбання будівельних матеріалів на суму 960 крб. не може свідчити про суттєві зміни та ремонт спірного приміщення громадою РПЦ.
Крім того, суд врахував, що на момент прийняття розпорядження в с. Лани-Соколівські було зареєстровано громаду УГКЦ, яка подала заяву про повернення у власність церкви Св. вмч. Дмитрія.
За таких обставин суд відповідно до вимог ст. 17 Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації" ( 987-12 ) і п.6 Постанови Верховної Ради України "Про порядок введення в дію Закону "Про свободу совісті та релігійні організації" (988-12), а також з урахуванням представлених доказів відмовив позивачеві в задоволенні позовних вимог.
У зв'язку з викладеним і керуючись ст.ст. 96, 106, 108 Арбітражного процесуального кодексу України (1798-12), арбітражна наглядова колегія ПОСТАНОВИЛА:
рішення колегії з розгляду господарських спорів Вищого арбітражного суду України від 21.04.94 зі справи N 31/7 залишити без змін, а заяву релігійної громади Української православної церкви Київського патріархату с. Лани-Соколівські Стрийського району Львівської області - без задоволення.
Надруковано: "Збірник рішень та арбітражної практики Вищого арбітражного суду України", N 1, 1995 р.