ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ
СУДОВА КОЛЕГІЯ В ЦИВІЛЬНИХ СПРАВАХ
УХВАЛА
від 21.10.98
При затвердженні мирової угоди в процесі виконання
судового рішення суд має враховувати, чи в межах
повноважень і своїх прав боржник визначив умови
цієї угоди
(Витяг)
Улипні 1997 р. НВФ "Ареса-Сервіс" звернулася до суду із заявою про затвердження мирової угоди в порядку часткового виконання рішення Міжнародного арбітражного суду при Білоруській торгово-промисловій палаті від 10 квітня 1997 р. Цим рішенням на користь НВФ "Ареса-Сервіс" з Кіровоградського ДП "Облагротехсервіс" постановлено стягнути гроші та продукцію на суму 528 тис. 592 грн.
На часткове погашення заборгованості сторони уклали мирову угоду про передачу ДП "Облагротехсервіс" майна на загальну суму 152 тис. 919 грн. згідно з описом від 3 серпня 1997 р. та права користування земельною ділянкою площею 2,71 гектара, умови якої вони й просили суд затвердити.
Ухвалою Ленінського районного суду м. Кіровограда від 5 липня 1997 р. було затверджено мирову угоду, за умовами якої ДП "Облагротехсервіс" передає НВФ "Ареса-Сервіс" у рахунок часткового погашення заборгованості таке майно: заправну станцію, гаражі, вагон-будинок, наружне освітлення, автопідйомник, вбиральню, огорожу, асфальтне покриття - всього на суму 152 тис. 919 грн., а також земельну ділянку площею 2,71 гектара.
Постановою президії Кіровоградського обласного суду від 17 червня 1998 р. протест заступника прокурора Кіровоградської області залишено без задоволення, а ухвалу Ленінського районного суду м. Кіровограда від 5 липня 1997 р. - без зміни.
Розглянувши справу за протестом заступника Генерального прокурора України, судова колегія в цивільних справах Верховного Суду України постановлені у справі судові рішення скасувала з таких підстав.
Затверджуючи мирову угоду, суд виходив із того, що вона не суперечить закону і не порушує прав та інтересів сторін і третіх осіб.
Погоджуючись із ухвалою суду, президія обласного суду зазначила, що на час укладення мирової угоди вказане майно перебувало на балансі ДП "Облагротехсервіс".
Проте з таким висновком погодитись не можна, оскільки суд дійшов його без повного й всебічного з'ясування обставин, що мають значення для правильного вирішення питання, і без належного мотивування висновків, тобто з порушенням вимог статей 15, 30, 62 ЦПК ( 1501-06 ).
Так, затверджуючи мирову угоду між сторонами, суд не з'ясував, хто є власником спірного майна, про яке йдеться в мировій угоді, не навів установлених ним обставин та доказів, на яких грунтуються його висновки. Однак у матеріалах справи є відомості про те, що на час укладення мирової угоди було зареєстровано як юридичну особу ДПМТЗ "Агропромтехпостач" і що перелічене в мировій угоді майно перебуває на балансі цієї юридичної особи і на баланс ДП "Облагротехсервіс" не передавалось.
Крім того, суд не перевірив, чи відповідають умови мирової угоди вимогам Положення про порядок відчуження засобів виробництва, що є державною власністю, затвердженого наказом Фонду державного майна України від 7 серпня 1995 р. N 1020.
На зазначені обставини не звернула належної уваги і президія обласного суду.
Виходячи з наведеного судова колегія в цивільних справах Верховного Суду України постановлені судові рішення скасувала і направила справу на розгляд суду першої інстанції.