Обставини, що мають значення для оцінки законності
дій податкових органів
Під час розгляду заяв про визнання рішень податкових органів недійсними арбітражні суди дають оцінку доводам як платників податків, що звернулися до суду, так і самих податкових органів. Досить часто платники податків посилаються у своїх заявах на те, що податківці взагалі не мали права проводити перевірку. Сама по собі ця обставина є суттєвою, бо будь-який державний орган має діяти у межах своїх повноважень, що і повинен перевірити суд. Так, у справі N 144/3-99 (архів арбітражного суду Київської області) серед іншого йшлося про визначення виду податкової перевірки - планова чи позапланова. Подібні види податкових перевірок передбачені Указом Президента України від 23.07.98 р. N 817\98 "Про деякі заходи з дерегулювання підприємницької діяльності". Вони різняться між собою підставами і процедурою. Втім, судова колегія Вищого арбітражного суду України, що розглядала скаргу на рішення арбітражного суду у цій справі, зазначила у своїй постанові, що "незалежно від характеру проведеної податковим органом перевірки (планова чи позапланова ) підставою для прийняття відповідачем спірного рішення було донарахування до сплати позивачеві сум податку:". Через це Вищий арбітражний суд України не став з'ясовувати якого виду перевірка проводилась. Фактично це констатація того, що з'ясування виду перевірки не є суттєвою обставиною для подібних справ. При вирішенні подібних питань слід керуватись п.2 роз'яснень президії Вищого арбітражного суду України від 26.01.2000 р. N 02-5\35 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів". Тут, зокрема, зазначається, що окремі порушення встановленої процедури прийняття акта не можуть бути підставою для визнання його недійсним, якщо інше не передбачено законодавством. Отже, головним критерієм слід вважати наслідки, що тягнуть за собою виявлені порушення процедури. Якщо наявність певних порушень може спричинити прийняття незаконного за своєю суттю акта, то ця обставина має братись судом до уваги.
Судова практика свідчить, що дійсно суттєвою обставиною для перевірки законності дій працівників податкового органу є з'ясування їхніх повноважень. Відповідно це впливає і на наявність чи відсутність правових підстав для прийняття рішення про застосування фінансових санкцій за порушення податкового законодавства. Так, предметом досліджень і оцінки у вищезгаданій справі також стали посвідчення перевіряючих. Суд, зокрема, звернув увагу на те, що термін дії посвідчень закінчився 27.04.98 р., а акт перевірки датований 7.10.98 р. Сам же акт не містив відомостей про дату початку і терміни проведення самої перевірки. У постанові Вищого арбітражного суду України також зазначено, що акт перевірки не визначає період часу за який перевірялась діяльність позивача. Таким чином, податкова інспекція не навела доказів аби підтвердити те, що її представники мали належним чином оформлені посвідчення, а це у свою чергу ставить під сумнів наявність у таких представників відповідних повноважень на перевірку. Згідно із ст.33 Арбітражного процесуального кодексу України сторони повинні доводити ті обставини, на які посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень. У даному випадку йшлося про заперечення, які відповідач висував проти доводів позивача.
До відомчих документів, що регулюють зміст і форму акту перевірки можна віднести: інструкцію про порядок застосування і стягнення фінансових санкцій органами державної податкової служби, затв. наказом Головної державної податкової інспекції України (ГДПІУ) від 20.04.95 р. N 28 (п.9) Лист ГДПІУ від 17.11.95 р. N 04-115\10-5534 від 17.11.95 р. "Щодо оформлення матеріалів документальних перевірок платників податків".
На підставі наведених документів можна дійти висновку, що до обов'язкових реквізитів акту перевірки дійсно належить дата початку і закінчення перевірки, визначення періодів, що перевіряються. Відсутність таких даних у акті перевірки по справі, що коментується, і стало однією з підстав для відхилення заперечень податкового органу-відповідача. Подібний акт перевірки, що містить суттєві порушення встановлених вимог до його форми і змісту - ставить під сумнів законність винесеного на його підставі рішення по результатах перевірки і про застосування фінансових санкцій. При цьому сам акт предметом оскарження не може бути відповідно до п.1 роз'яснень президії Вищого арбітражного суду України від 12.05.95 р. N 02-5\451 "Про деякі питання практик вирішення спорів за участю податкових органів" (з наступними змінами і доповненнями). Отже, за наведеною справою оцінка судом акту перевірки є лише частиною загальної оцінки дій податкового органу, повноважень його представників і рішення, яким оформлені наслідки цих дій.