ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ
СУДОВА КОЛЕГІЯ В ЦИВІЛЬНИХ СПРАВАХ
УХВАЛА
від 20.03.96
Касаційна скарга, подана з пропуском
десятиденного строку на оскарження рішення, після закінчення
якого останнє набирає законної сили, не підлягає розгляду судом
касаційної інстанції, якщо цей строк не було поновлено за заявою
особи, котра подала скаргу. Представник особи, яка бере участь у
справі, має право оскаржити рішення суду, якщо це повноваження
було спеціально обумовлено у виданій йому довіреності
(Витяг)
У серпні 1995 р. С. звернувся до суду з позовом до Ш. про поділ майна. Позивач зазначав, що з грудня 1991 р. він перебував з відповідачкою у шлюбі, від якого є дочка 1993 р. народження і під час якого вони набули майно на суму 450 млн. крб.
У червні 1993 р. Р. подарував йому двокімнатну квартиру. Через рік позивач оформив на Ш. довіреність на розпорядження квартирою і одержання належних йому грошей у разі її відчуження.
Під час перебування С. у тривалому відрядженні за кордоном Ш. продала квартиру й за одержані гроші без його відома та дозволу придбала трикімнатну квартиру на своє ім'я. Вважаючи, що при укладенні договорів купівлі-продажу порушено його права, С. просив визнати за ним право власності на квартиру, а Ш. виділити решту майна.
Рішенням Приморського районного суду від 8 вересня 1995 р. позов було задоволено.
Ухвалою судової колегії в цивільних справах Одеського обласного суду від 31 жовтня 1995 р. рішення скасовано і справу направлено на новий розгляд.
У протесті заступника Голови Верховного Суду України порушено питання про скасування цієї ухвали з поверненням справи до районного суду для вирішення питання про можливість прийняття касаційної скарги. Судова колегія в цивільних справах Верховного Суду України визнала, що протест підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до статей 289, 291 ЦПК ( 1503-06 ) сторони та інші особи, які брали участь у справі, мають право оскаржити рішення суду в касаційному порядку протягом десяти днів з наступного дня після його оголошення, а у випадках, передбачених ч. 4 ст. 209 ( 1502-06 ) цього Кодексу, - з дня, призначеного для ознайомлення з рішенням.
За змістом ст. 85 ЦПК ( 1501-06 ), якщо особи, котрі беруть участь у справі, пропустили строк касаційного оскарження, вони втрачають право на подачу касаційної скарги. Коли ж таку скаргу подано після закінчення цього строку, вона залишається без розгляду, якщо суд не знайде підстав для поновлення зазначеного строку за заявою особи, яка подала скаргу.
У разі, коли пропущений строк не поновлюється, рішення суду згідно зі ст. 231 ЦПК ( 1502-06 ) набирає законної сили й питання про його законність та обгрунтованість може бути вирішено лише в порядку нагляду.
Як видно з матеріалів справи, Приморський районний суд постановив резолютивну частину рішення у справі Ш. 8 вересня 1995 р. і строк на його оскарження в касаційному порядку відповідно до ч. 4 ст. 209 ЦПК ( 1502-06 ) минав 21 вересня 1995 р. Касаційна ж скарга Ш. надійшла 9 жовтня 1995 р.
Районний суд, не обговоривши причин пропуску строку на касаційне оскарження, призначив справу до розгляду в касаційній інстанції на 31 жовтня 1995 р. Судова колегія обласного суду не звернула на це уваги й розглянула в касаційному порядку питання про законність та обгрунтованість рішення, яке набрало законної сили, перевищивши тим самим повноваження суду касаційної інстанції, передбачені статтями 310, 311 ЦПК ( 1503-06 ).
Що ж до скарги, поданої 13 вересня 1993 р. адвокатом С. від свого імені, то суд всупереч ст. 115 ЦПК ( 1501-06 ) прийняв її як касаційну, не звернувши уваги на відсутність у виданій адвокату довіреності повноважень на оскарження рішення.
Згідно зі ст. 115 ЦПК ( 1501-06 ) повноваження на ведення справи дає право представникові на вчинення від імені особи, яку він представляє, усіх процесуальних дій, крім зазначених у цій статті, до числа яких належить оскарження рішення суду. Повноваження представника на вчинення кожної з цих дій мають бути спеціально обумовлені у виданій йому довіреності. До того ж скарга адвоката не була оплачена митом.
Судова колегія в цивільних справах Верховного Суду України визнала, що за таких обставин ухвала суду касаційної інстанції підлягає скасуванню з поверненням справи до районного суду для виконання вимог ст. 85 ЦПК (1501-06) відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, даних у п. 9 постанови від 11 жовтня 1985 р. N 8 (зі змінами, внесеними постановою Пленуму від 25 грудня 1992 р. N 13 "Про практику розгляду судами України цивільних справ у касаційному порядку".
"Вісник Верховного Суду України", N 2, 1996 р.