КОНСУЛЬТУЄ ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ
Силою громади
1.Колективна (бригадна) матеріальна відповідальність працівників
Колективна (бригадна) матеріальна відповідальність є різновидом повної матеріальної відповідальності, що грунтується на договорі між працівником і підприємством. Такий вид відповідальності визначається в конкретних випадках, із дотриманням умов, передбачених КЗпП України та спеціальними нормативними актами.
Колективна (бригадна) матеріальна відповідальність може бути у випадках, коли:
1) виконувана робота пов'язана зі зберіганням, обробкою, продажем (відпусканням), перевезенням або застосуванням у процесі виробництва переданих бригаді матеріальних цінностей;
2) робота виконується спільно кількома працівниками;
3) за такої роботи неможливо розмежувати матеріальну відповідальність кожного окремого працівника і укласти з кожним з них окремо договір про повну матеріальну відповідальність.
Лише за наявності всіх зазначених умов може бути запроваджено колективну (бригадну) матеріальну відповідальність. Це, зокрема, означає, що працівники, які беруть на себе повну колективну матеріальну відповідальність, мають бути організаційно відокремлені як працівники окремого структурного підрозділу підприємства, на чолі якого є керівник колективу матеріально відповідальних осіб.
Приміром, на складі готової продукції працює бригада комірників у складі двох осіб на чолі із завідуючим. Склад працює п'ять днів на тиждень по 12 годин. Кожний з членів бригади самостійно приймає і відпускає готову продукцію, працюючи за графіком. Матеріальні цінності зберігаються в одному приміщенні. За таких умов неможливо розмежувати матеріальну відповідальність кожного комірника. Тому єдиним виходом із цієї ситуації є встановлення колективної (бригадної) матеріальної відповідальності, за якої до складу бригади матеріально відповідальних осіб увійдуть усі комірники складу готової продукції. інший приклад. Торговельний заклад має один торговий зал і підсобне приміщення, що використовуються одночасно всіма матеріально відповідальними працівниками, які мають вільний доступ до матеріальних цінностей, котрі знаходяться як у торговому залі, так і підсобному приміщенні та беруть у процесі роботи участь у всіх торгово-складських і виробничих операціях.
У цьому разі всі члени бригади мають відповідати за довірені їм матеріальні цінності на підставі договору про колективну (бригадну) матеріальну відповідальність. До Переліку робіт, при виконанні яких може бути введено колективну (бригадну) матеріальну відповідальність, затвердженого наказом Міністерства праці України від 12.05.96 р. N43 (з подальшими змінами), включено:
- роботи, пов'язані з виконанням касових операцій (тобто всі роботи, пов'язані з виконанням операцій з готівковими грошовими коштами);
- роботи, пов'язані з прийманням від населення всіх платежів та виплатою грошей не через касу;
- роботи, пов'язані з прийманням на зберігання, обробкою, зберіганням, видаванням матеріальних цінностей на складах, базах (нафтобазах), автозаправних станціях, в автогосподарствах, холодильниках, харчоблоках,
- сховищах, на заготівельних (приймальних) пунктах, товарно-перевалочних дільницях, у камерах схову, коморах, роздягальнях, з екіпіровкою пасажирських суден, вагонів і літаків;
- роботи, пов'язані з прийманням і від населення предметів культурно-побутового призначення та інших матеріальних цінностей на схов, у ремонт і для виконання інших операцій, пов'язаних із виготовленням, відновленням або поліпшенням якості і, цих предметів (цінностей), їхнім сховом і виконанням з ними інших операцій, з видаванням напрокат населенню предметів культурно-побутового призначення;
- роботи, пов'язані з продажем (видаванням) товарів, незалежно від форм торгівлі та профілю підприємства;
- роботи, пов'язані з прийманням і обробкою для доставки (супроводження) вантажу, багажу, поштових відправлень та інших матеріальних і грошових цінностей, їхньою доставкою (супроводженням), видаванням (здаванням);
- роботи, пов'язані з виготовленням, складанням, монтажем, регулюванням та ремонтом машин, механізмів, електронної техніки й радіоапаратури, електро- і радіотехнічних приладів, систем, а також виготовленням їх деталей та запасних частин;
- роботи, що виконуються майстернями побутового обслуговування, ательє тощо (наприклад, хімчистки, пральні, перукарні, косметичні салони);
- роботи із виконання операцій, пов'язаних із закупівлею, продажем, обміном, перевезенням, доставкою, пересиланням, сортуванням, пакуванням, обробкою або використанням у процесі виробництва дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, ювелірних, побутових і промислових виробів та матеріалів, виготовлених з використанням дорогоцінних металів та дорогоцінного каміння, відходів та брухту, виробів, що містять дорогоцінне метали і дорогоцінні каміння, синтетичного корунду та виробів з нього, а також валютних операцій;
- роботи, пов'язані з прийманням у цехах, зберіганням, транспортуванням, відбиранням, рахуванням, упаковкою та видаванням грошових знаків, цінних паперів, документів суворого обліку, знаків поштової оплати та матеріалів, які використовуються під час їхнього виготовлення;
- роботи, пов'язані з виготовленням і зберіганням усіх видів талонів, квитків, абонементів (включаючи абонементи й талони на видавання їхнім підприємствам громадського харчування) та інших знаків, призначених для розрахунків населення за послуги;
- роботи, пов'язані з вирощуванням, годівлею, утриманням і розведенням сільськогосподарських тварин;
- роботи, пов'язані з виробництвом сільськогосподарської продукції та її переробкою;
- роботи, пов'язані з переробкою сировини, виготовленням або комплектуванням готових виробів. Умови застосуванням колективної (бригадної) матеріальної відповідальності визначаються, крім ст.135-2 КЗпП України і зазначеного Переліку, письмовими договорами, укладеними між роботодавцем і членами колективу (бригади) на підставі Типового договору про колективну (бригадну) матеріальну відповідальність, затвердженого наказом Міністерства праці України від 12.05.96 р. N43 (із подальшими змінами). Відповідно до укладеного договору група працівників (бригада) бере на себе колективну матеріальну відповідальність за незабезпечення збереження довірених цій групі (бригаді) цінностей, а адміністрація (власник) бере зобов'язання створити колективу (бригаді) умови, потрібні для належного виконання взятих працівниками зобов'язань за договором.
Рішення про запровадження колективної (бригадної) матеріальної відповідальності приймає адміністрація (власник) за погодженням з профспілковим або іншим, уповноваженим трудовим колективом на представництво, органом. Це рішення оформляється наказом керівника підприємства і повідомляється колективу (бригаді). Комплектування вперше створюваної бригади проводиться на підставі принципу добровільності. На роботу до складу бригади (колективу) нових матеріально відповідальних осіб приймають згідно з п.1 Типового договору лише за згодою цього колективу (бригади).
Для вирішення питання про прийняття до складу бригади нового працівника бригаді має бути надано для ознайомлення документи, дані про його попередню роботу, характеристика тощо. Судова практика виходить з того, що норма п.1 Типового договору не означає, що заперечення членів бригади проти включення до її складу будь-якого нового працівника є безумовно обов'язковими для власника і в будьякому разі виключає можливість його прийняття до складу бригади.
Передбачені трудовим законодавством умови і порядок звільнення працівників за ініціативою власника та встановлені законом гарантії проти незаконних звільнень мають дотримуватись і під час вирішення питань про прийняття нових членів (які вже перебувають у трудових відносинах з власником) до складу бригади чи під час їхнього звільнення. Це випливає і з пп."д" п.7 Типового договору, відповідно до якого лише обгрунтований відвід дає право колективу (бригаді) порушувати питання про виведення зі складу бригади деяких його членів чи керівника.
Так, судова колегія в цивільних справах Верховного Суду України у справі А-ї до Л-го універмагу про поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу зазначила таке. А-ва перебувала з універмагом у трудових відносинах і працювала у відділі дитячого взуття. Через ліквідацію відділу та колективу бригади матеріально відповідальних осіб цього відділу адміністрація зобов'язана була перевести з їхньої згоди на іншу роботу. Не обгрунтовані будь-якими серйозними доводами заперечення колективу іншої бригади матеріально відповідальних осіб відділу жіночого взуття проти переведення до складу їх бригади не можна визнати обгрунтованими, оскільки при цьому має бути забезпечено й охорону трудових прав А-ї, як і будь-якого працівника, котрому бригадою заявлено відвід.
Заперечення членів бригади проти прийняття до її складу А-ї не містили даних, які б давали змогу вважати неможливим продовження роботи А-ї у складі цієї бригади матеріально відповідальних осіб.
Судова колегія в цивільних справах К-го міського суду, розглянувши в 1999 р. справу М. - продавця продовольчої крамниці, звільненої згідно з п.1 ст.40 КЗпП України (скорочення штату), також визнала її звільнення незаконним, при цьому зазначила, що М. працювала продавцем крамниці з 1985 р. у складі бригади з колективною матеріальною відповідальністю. У 1997-1998 рр. адміністрація двічі звільняла її згідно з п.2 ст.41 КЗпП України (за недовірою), однак щоразу суд М. поновлював на роботі через порушення закону в разі її звільнення. Після повторного поновлення на роботі у 1998 р. із М. адміністрація уклала індивідуальний договір про повну матеріальну відповідальність, оскільки попередня бригада, в якій вона працювала до звільнення, була розформована.
Двічі адміністрація порушувала питання про включення М. до складу новоствореної бригади з колективною матеріальною відповідальністю, оскільки крамниця не мала окремих приміщень для зберігання матеріальних цінностей, переданих М. під звіт. Однак на зборах колектив бригади заперечував проти включення до свого складу М., мотивуючи тим, що раніше вона скоїла винні дії, які, з їх точки зору, свідчать про те, що вона не може забезпечити збереження матеріальних цінностей. Ураховуючи заперечення бригади та відмову М. від переведення до іншої крамниці, адміністрація в 1999 р. розірвала з М. трудовий договір згідно з п.1 ст.40 КЗпП України.
Приймаючи рішення про поновлення М. на роботі, міський суд виходив з того, що заперечення бригади проти включення її до складу бригади саме по собі не є підставою для її звільнення з роботи. Заперечення бригади може бути обов'язковим і бути підставою для її звільнення щодо п.1 ст.40 КЗпП України лише в тому разі, коли бригада має достатні підстави не довіряти працівникові обслуговування матеріальних цінностей. Однак вирішуючи спір, відповідач не надав суду доказів того, що бригада обгрунтовано заперечувала проти включення М. до складу бригади.
Таким чином, за змістом зазначеної норми під час вирішення питання про включення до бригади нового працівника адміністрація зобов'язана враховувати думку колективу бригади, який мають право заперечувати проти пропозиції адміністрації про зміну складу бригади. Проте заперечення бригади мусять бути обгрунтованими. В іншому випадку вони не лише обмежують права власника щодо добору і розміщення кадрів, організації виробничого процесу, а й можуть призвести до порушення трудових прав громадян. Тому при необгрунтованих запереченнях бригади адміністрація має право видати наказ про введення нового працівника до складу бригади, який підписує раніше укладений договір і зазначає дату вступу до членів бригади.
Вирішуючи спір, суд правильно визнав звільнення М. незаконним. Як встановлено судом, заперечення бригади проти включення М. до її складу грунтувалися на помилковій інформації про її попередню роботу. Зокрема, члени бригади вказували на те, що слідчими органами встановлено винні дії М., які полягали в реалізації нею м'яса за підвищеними цінами. Крім того, М. допускала недостачі, неналежним чином звітувала за одержані цінності. Між тим, за обманювання покупців під час продажу м'яса було засуджено окремих осіб, а щодо М. кримінальну справу було припинено через відсутність в її діях складу злочину, оскільки вона працювала в кондитерському відділі крамниці і до продажу м'яса відношення не мала. Не було надано суду докази і щодо наявності в М. у попередній період роботи недостач чи неналежного звітування за одержаний товар.
Крім того, під час вирішення питання про обгрунтованість заперечень бригади проти включення М. до складу бригади суд обгрунтовано взяв до уваги й те, що з 1998 р. після повторного поновлення М. на роботі вона виконувала в крамниці роботу з індивідуальною матеріальною відповідальністю, однак часто в цей період знаходилась за прилавком разом з членами бригади і недостач у крамниці не було, а члени бригади їй довіряли.
Оцінивши зібрані в справі докази, дуд правильно зазначив, що заперечення бригади були необгрунтовані, а тому не перешкоджали адміністрації включити М. до складу бригади. Таким чином, заперечення бригади проти включення до її складу нового працівника, який уже перебував у трудових відносинах з власником, може бути підставою для розірвання з ним трудового договору лише в тих випадках, коли на підприємстві відсутня можливість його працевлаштування, а в бригади є достатні підстави не довіряти йому матеріальні цінності.
У тих випадках, коли йдеться про заперечення бригади проти включення до її складу нового працівника, який не перебуває з власником у трудових відносинах, думка членів бригади має бути обов'язковою для власника.
Згоду колективу (бригади) на зарахування в бригаду нового працівника має бути одержано з дотриманням основних положень глави XVI-А КЗпП України, ст. 15 Закону "Про підприємства в Україні", ст.20, 21 Закону СРСР "Про трудові колективи і підвищення їх ролі в управлінні підприємствами, установами, організаціями" від 17 червня 1983 р., а саме: на зборах мають бути присутніми більш від половини членів колективу матеріально відповідальних осіб. З правом вирішального голосу можуть брати участь у цих зборах лише матеріально відповідальні особи (члени бригади, колективу матеріально відповідальних осіб).
Інші працівники колективу (бригади), приміром, прибиральниці, працівники, які не досягли 18 років тощо, не можуть брати участь з правом голосу в зборах колективу матеріально відповідальних осіб. Рішення зборів колективу (бригади) про надання згоди на прийняття нових членів колективу приймається простою більшістю голосів учасників зборів.
Оскільки колективна (бригадна) матеріальна відповідальність встановлюється за згодою всіх членів колективу (бригади) укладенням письмового договору про колективну матеріальну відповідальність між підприємством (установою, організацією) і всіма членами колективу (бригади), така згода потрібна і в разі прийняття нових членів до складу колективу (бригади), то й за призначення керівника бригади (у порядку, визначеному Статутом підприємства, - п.З Типового договору) також має враховуватися думка членів колективу (бригади).
Така сама згода членів колективу потрібна і за тимчасового покладення обов'язку керівника колективу (бригади) на одного із його членів.
Зазначене має суттєве значення, з точки зору інтересів як власника, так і членів колективу (бригади), оскільки відповідно доп.10 Типового договору на керівника колективу (бригади) матеріально відповідальних осіб покладається обов'язок приймання цінностей, ведення обліку й подання звітності про рух цінностей. У тому випадку, коли тимчасово виконуючий обов'язки керівника колективу (бригади) у порядку, передбаченому п.З Типового договору не призначається, приймає цінності, веде облік і подає звітність про цінності член колективу (бригади), визначений власником.
Деяка розбіжність між ст.252-6 КЗпП України та п.З Типового договору в підході до вирішення питання про обрання (призначення) керівника бригади не свідчить про суперечливість цих нормативних актів, оскільки Типовий договір стосується вужчого і специфічного колективу бригади - бригади матеріально відповідальних осіб, що і має застосовуватись у таких випадках. У разі вибуття зі складу бригади деяких працівників або прийняття нових укладений раніше договір не переоформляється, а власником видається наказ, і в договорі проти підпису вибулого працівника зазначається дата і номер наказу про його вибуття, а новоприйнятий до складу бригади працівник підписує договір із зазначенням дати його вступу до колективу (бригади).
Договір переоформляється лише у двох випадках: 1) у разі зміни керівника бригади та 2) у разі вибуття зі складу бригади більше від половини первісного його складу.
Як зазначалося, Типовий договір про колективну (бригадну) матеріальну відповідальність є нормативним актом, тому внесення змін і доповнень до нього під час укладення конкретних договорів можливе лише за умови, що вони не суперечать суті і змісту цього договору та не погіршують становище працівників відповідно до цих норм. Укладення договору про колективну (бригадну) матеріальну відповідальність з працівниками, що перебувають на посадах чи зайняті на роботах, не передбачених Переліком, позбавляє його юридичної сили. У разі відмови працівника від укладення договору про колективну (бригадну) матеріальну відповідальність, власник може запропонувати іншу роботу, а за її відсутності - звільнити в порядку, передбаченому законом. Про причини (поважні, неповажні) відмови детально викладено в попередній публікації про індивідуальну матеріальну відповідальність.
Типовий договір регулює відносини як між роботодавцем і колективом (бригадою) матеріально відповідальних осіб, так і відносини між членами бригади. Відповідно до договору кожен член бригади має право:
- брати участь у прийманні цінностей і взаємно контролювати за зберіганням, обробкою, продажем (відпусканням), перевезенням або застосуванням у процесі виробництва цінностей;
- брати участь в інвентаризації цінностей, переданих колективу (бригаді);
- ознайомлюватись зі звітами про рух і залишки цінностей, переданих бригаді;
- у разі потреби вимагати від власника проведення інвентаризації переданих колективу цінностей;
- порушувати перед власником обгрунтоване клопотання про виведення зі складу бригади деяких її членів чи керівника, які не можуть забезпечити зберігання цінностей.
Згідно з пп."а" п.7 Типового договору члени бригади мають право взаємно контролювати за роботою з матеріальними цінностями, що має сприяти збереженню матеріальних цінностей, виявленню фактів порушень та забезпеченню прав кожного члена бригади, про що свідчить зокрема, такий приклад.
Жовтневим районним судом м.Києва Р. було визнано винною у викраденні майна. Працюючи завідуючою відділом м'ясо-риба-овочі крамниці, Р. без виписування накладної дала вказівку продавцю С. торгувати яблуками з лотка. Коли С. реалізувала яблук на 325 грн., Р. розпорядилась покласти ці гроші до її столу, а залишок яблук без зважування передала іншому продавцю Т. Після цього Р. виписала накладну на всю партію яблук на Т., у тому числі на продані С. Маючи умисел на крадіжку 325 грн., Р. оформила накладну на оприбуткування виручки Т. на 850 грн. і про повернення яблук на суму 452 грн., виключивши зі звіту 325 грн. виручки С. Однак Р. не змогла реалізувати свій умисел на крадіжку 325 грн. до кінця, оскільки члени бригади, роблячи взаємоперевірку, встановили відсутність 325 грн.
Часто на практиці члени бригади складають акти взаємоперевірки, однак вони не можуть бути для адміністрації підставою для стягнення з працівників недостачі, оскільки ці акти не є належними для цього документами.
Рішення про відвід окремого члена бригади чи її керівника приймається членами бригади і має подаватися письмово адміністрації у вигляді заяви за підписом решти членів бригади з викладенням мотивів такого відводу чи у вигляді протоколу зборів. Адміністрація відповідно до пп."е" п.9 Типового договору розглядає цей відвід разом із профкомом у присутності працівника, якому заявлено відвід і за обгрунтованості відводу вживає заходів до виключення його зі складу бригади і вирішує питання про його подальшу роботу.
Передбачені п.10 і пп."г" п.7 Типового договору позапланові інвентаризації проводяться: 1) за зміни керівництва бригади; 2) за вибуття понад 50% членів бригади; 3) на вимогу одного або кількох членів бригади. У разі прийняття нового члена бригади чи вибуття із її складу деяких членів (крім керівникабригадира), а також у разі їх виходу у відпустку чи повернення з відпустки питання про потребу проведення інвентаризації вирішується бригадою разом з цими працівниками та погоджується з адміністрацією як стороною в договорі.
Якщо за рішенням бригади, яке оформляється протоколом, погодженим з адміністрацією, інвентаризація не проводиться, працівник (якого приймають у бригаду чи виключають з неї) має дати письмову згоду про це із зазначенням дати. У разі зміни бригадира чи вибуття його у відпустку інвентаризація є обов'язковою. У разі тимчасового вибуття бригадира з інших причин (хвороба, відрядження) інвентаризація проводиться за умови, що цього вимагає бригадир, члени бригади чи адміністрація.
Поряд з правами Типовим договором передбачено і обов'язки членів бригади: дбайливо ставитися до цінностей і вживати заходів щодо запобігання шкоди, в установленому порядку вести облік, складати і своєчасно подавати звіти про рух і залишки матеріальних цінностей, а також своєчасно інформувати власника про всі обставини, що загрожують зберіганню цінностей.
Адміністрація (власник) в свою чергу зобов'язана вжити заходів для забезпечення умов для належного виконання членами бригади своїх обов'язків, зокрема, усувати причини, що перешкоджають збереженню цінностей, виявляти винних осіб у заподіянні шкоди, ознайомити колектив (бригаду) з чинним законодавством, інструкціями та правилами, що стосуються приймання, зберігання, обробки, продажу тощо матеріальних цінностей, у встановленому порядку вирішувати питання про введення нових і виведення членів зі складу бригади, призначення (обрання) її керівника тощо.
Ці зобов'язання адміністрації (власника) у п.9 Типового договору викладено в загальній формі. Водночас на практиці в разі укладення власником з бригадою договору про колективну матеріальну відповідальність (як і в договорах про індивідуальну матеріальну відповідальність) можна передбачити конкретні обов'язки адміністрації. Приміром, може бути передбачено обов'язок власника надати бригаді відповідні конкретні приміщення, оснащення їх охоронною та протипожежною сигналізацією, встановлення поста охорони тощо. Ці умови можуть бути зазначені як у тексті договору, так і в окремому додатку. В останньому випадку в договорі про це має бути зазначено до його підпису, і сам додаток теж має бути підписаний сторонами.
Відповідно до Типового договору колектив (бригада) бере на себе матеріальну відповідальність за нестачу, розкрадання, умисне знищення або зіпсування матеріальних цінностей, а також за знищення або зіпсування через недбалість цінностей (п.12).
Тому підставою для прийняття членів бригади до колективної матеріальної відповідальності є матеріальна шкода, заподіяна недостачею, розкраданням, умисним знищенням або зіпсуванням чи знищенням і зіпсуванням через недбалість матеріальних цінностей.
Матеріальну шкоду має бути підтверджено інвентаризаційною відомістю.
Шкода, що підлягає відшкодуванню, розподіляється між членами колективу (бригади) пропорційно місячній тарифній ставці (посадовому окладу) і фактичному відпрацьованому часу за період з останньої інвентаризації до дня виявлення шкоди. Однак у разі встановлення безпосереднього винуватця члена бригади (чи кількох осіб), який заподіяв шкоду, обов'язок його відшкодування покладається лише на цього працівника, тобто в такому разі відшкодування шкоди проводиться в повному обсязі за рахунок винної (винних) особи (осіб), а члени бригади звільняються від відшкодування шкоди.
Крім того, члени бригади звільняються від відшкодування шкоди і в разі, коли буде встановлено, що шкоду заподіяно не з їхньої вини.
Так, бригада не несе відповідальність за шкоду, заподіяну в результаті викрадення матеріальних цінностей сторонньою особою, зіпсуванням чи знищенням цінностей в результаті стихійного лиха тощо.
Бригадну матеріальну відповідальність не слід ототожнювати із солідарною матеріальною відповідальністю, коли особи, які заподіяли шкоду спільними діями, відповідають за шкоду кожен у повному розмірі заподіяної шкоди.
Якщо шкоду в сумі 500 грн. заподіяли разом дві особи, за солідарної відповідальності всю суму може бути стягнуто з одного (якщо не можна з якихось причин стягнути з обох). Той із них, який відшкодував самостійно шкоду, має право витребувати з іншого заподіювача шкоди частину сплаченої суми. Солідарна відповідальність може мати місце лише за вироком суду.
За бригадної матеріальної відповідальності на відміну від солідарної розмір відшкодування визначається для кожного члена бригади окремо, виходячи з місячної тарифної ставки кожного та фактично відпрацьованого кожним із членів бригади часу за період з останньої інвентаризації до дня виявлення шкоди. До фактично відпрацьованого часу включається той час, коли член бригади був на роботі. До цього часу не зараховуються вихідні дні, дні відпустки, хвороби, перебування на військових зборах чи час виконання державних обов'язків тощо. Для визначення розміру відповідальності кожного члена бригади власник зобов'язаний надати відповідний розрахунок, підписаний керівником і головним (старшим) бухгалтером підприємства. До притягнення членів бригади до матеріальної відповідальності власник має з'ясувати причину виникнення шкоди, для чого від членів бригади вимагаються письмові пояснення, а в певних випадках залучаються спеціалісти чи призначається експертиза.
На підставі одержаних пояснень, висновків спеціалістів або експертів вирішується питання про відповідальність бригади загалом чи її окремих членів за виявлену шкоду. Пленум Верховного Суду України п.14 постанови від 29.12.92 р. N14 (із подальшими змінами) "Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками" зазначив, що у випадках, коли в не збереженні матеріальних цінностей, крім членів колективу (бригади), з якими укладено договір, винні службові особи, суд обговорює питання про притягнення їх до участі в справі як співвідповідачів і визначає частину шкоди, котра відповідає ступеню вини кожного з них і розмір шкоди, що підлягає відшкодуванню з урахуванням виду і меж матеріальної відповідальності, яка на них покладається. Решта шкоди розподіляється між членами колективу (бригади) відповідно до Типового договору про колективну (бригадну) матеріальну відповідальність.
Наведемо приклад розподілу між членами бригади розміру заподіяної бригадою шкоди через незбереження довірених бригаді матеріальних цінностей.
Приміром, у крамниці, де зайнята бригада матеріально відповідальних осіб у складі трьох осіб, під час останньої інвентаризації виявлено нестачу в розмірі 1000 грн. Перший працівник має оклад 190 грн. і з дня попередньої інвентаризації пропрацював 20 днів. Оклад другого становить 180 грн., з дня попередньої інвентаризації він пропрацював ЗО днів, у третього оклад 180 грн. і час роботи - 25 днів. У такому разі відповідальність за матеріальну шкоду обчислюється так:
для першого працівника
1000 грн. х 190 грн. х 20 днів
-------------------------------------------------------------- =
190 грн. х 20 днів + 180 грн. х ЗО днів + 180 грн. х 25 днів
= 277 грн.37 коп.;
другого працівника
1000 грн. х 180 грн. х ЗО днів
--------------------------------------------------------------- =
190 грн. х 20 днів + 180 грн. х ЗО днів + 180 грн. х 25 днів
= 394 грн. 16 коп.;
третього працівника
1000 грн. х 180 грн. х 25 днів
---------------------------------------------------------------- =
190 грн. х 20 днів + 180 грн. х ЗО днів + 180 грн. х 25 днів
= 328 грн.47 коп.
Покривши свою частку, кожного члена бригади не може бути притягнуто до матеріальної відповідальності в тій частині, за яку мають відповідати інші члени бригади, якщо вони фактично не покрили шкоду.
Л.ГРИГОР'ЄВА,
суддя Верховного Суду України
Праця і зарплата
Підписний індекс 30214