СУДОВА КОЛЕГІЯ В КРИМІНАЛЬНИХ СПРАВАХ ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ
УХВАЛА
від 04.05.2000
Перевищення влади та посадових повноважень
(Витяг)
Вироком Червонозаводського районного суду м. Харкова від 29 грудня 1998 р. П. засуджено за ч. 1 ст. 166 КК ( 2002-05 ) із застосуванням ст. 45 КК (2001-05) на два роки позбавлення волі умовно з іспитовим строком на один рік зі сплатою штрафу у розмірі 1 тис. 700 грн. та позбавлення на один рік права займати посади в правоохоронних органах.
П. визнано винним у перевищенні влади та посадових повноважень, які було вчинено за таких обставин.
Працюючи слідчим з особливо важливих справ Харківської обласної прокуратури, П. у вересні 1996 р. під час розслідування кримінальної справи з метою створення сприятливих умов для роботи очолюваної ним міжвідомчої оперативно-слідчої групи перевищив права та посадові повноваження: для забезпечення діяльності цієї групи запропонував директору ТОВ "Вікторія" (далі - ТОВ) К. придбати відеоапаратуру, оргтехніку та канцелярські товари. У зв'язку з тим, що зазначеною групою в діяльності ТОВ було виявлено порушення податкового законодавства, К. погодився з пропозицією П. і протягом вересня - жовтня 1996 р. за свої кошти придбав за наданим йому переліком відеоапаратуру, оргтехніку та канцелярські товари на загальну суму 12 тис. 352 грн. 90 коп. і передав їх у користування названої групи. Цими діями П. потерпілому К. було заподіяно істотну шкоду.
Ухвалою судової колегії в кримінальних справах Харківського обласного суду від 26 січня 1999 р. вирок залишено без зміни. Постановою президії цього суду від 10 грудня 1999 р. вирок і касаційну ухвалу змінено виключено вказівку про стягнення із засудженого П. штрафу в розмірі 1 тис. 700 грн.
Заступник Голови Верховного Суду України порушив у протесті питання про скасування постановлених судових рішень і закриття справи за відсутністю в його діях складу злочину.
Перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи протесту, судова колегія в кримінальних справах Верховного Суду України задовольнила його, пославшись на таке.
Згідно з диспозицією ч. 1 ст. 166 КК ( 2002-05 ) кримінальна відповідальність за цією нормою закону настає в разі умисного вчинення посадовою особою дій, які явно виходять за межі наданих їй законом прав і повноважень і завдали істотної шкоди державним чи громадським інтересам або охоронюваним законом правам та інтересам окремих фізичних чи юридичних осіб.
Пленум Верховного Суду України в постанові від 27 грудня 1985 р . N 12 "Про судову практику в справах про перевищення влади або посадових повноважень" роз'яснив, що як перевищення влади або посадових повноважень кваліфікується вчинення дій, які є компетенцією вищестоящої посадової особи даного відомства чи посадової особи іншого відомства; вчинення дій одноособово, тоді як вони могли бути здійснені лише колегіально; вчинення дій, які дозволяються тільки в особливих випадках, з особливого дозволу і з особливим порядком проведення, - за відсутності цих умов; вчинення дій, які ніхто не має права виконувати або дозволяти.
Ні однієї з перелічених ознак у діях П. немає.
На попередньому слідстві та в судовому засіданні він категорично заявляв, що нічого не вимагав у К. у зв'язку з порушенням податкового законодавства, виявленим під час перевірки діяльності ТОВ. К. у рахунок відшкодування заподіяної державі шкоди з власної ініціативи запропонував придбати, а придбавши, передав оперативно-слідчий групі оргтехніку, канцелярські та інші товари, які він, П., зберігав у прокуратурі області.
Цю обставину підтвердили свідки К.В., Я. та А.
Показання К. непослідовні. На попередньому слідстві і в судовому засіданні він стверджував, що внаслідок порушення податкового законодавства підприємством, директором якого він був, державі було заподіяно шкоду на 48 тис. 735 грн. 73 коп. Тому він погодився з пропозицією П. придбати в рахунок відшкодування заподіяної шкоди і передати згідно з діючим законодавством прокуратурі області оргтехніку, відео- і телеапаратуру та канцтовари. На очній ставці з П. він показав, що все придбане ним майно призначалося не П. особисто або комусь із членів оперативно-слідчої групи, а для потреб прокуратури. Останній його ні до чого не примушував, лише роз'яснив зміст закону і що він повинен відшкодувати.
Органи слідства визнали, що П. не перевищив влади та посадових повноважень, не мав на меті корисливу або іншу особисту заінтересованість, про що свідчить постанова від 5 червня 1998 р.
Суд першої інстанції у вироку також визнав, що К. з власної ініціативи придбав і передав оперативно-слідчий групі матеріальні цінності на суму 12 тис. 352 грн. 90 коп. у рахунок часткового відшкодування шкоди.
Із долученого до матеріалів справи листа від 22 травня 1998 р. убачається, що К. просив обласну прокуратуру поставити на баланс усі придбані ним і передані оперативно-слідчий групі матеріальні цінності. Всі вони на час проведення попереднього слідства і розгляду справи в суді знаходились у прокуратурі.
Згідно з п. 80 Комплексної цільової програми боротьби зі злочинністю на 1996 - 2000 роки, затвердженої Указом Президента України від 17 вересня 1996 р. N 837/96 ( 837/96 ), з метою стабільного фінансування та матеріально-технічного забезпечення правоохоронних органів дозволяється залучати на це добровільні внески підприємств, установ, організацій і громадян, а також інші позабюджетні кошти.
Наведені докази в їх сукупності спростовують висновки районного суду, судової колегії в кримінальних справах обласного суду та президії цього суду про те, що П. діяв протиправно, перевищив владу та посадові повноваження, чим заподіяв істотну шкоду К.
Судова колегія в кримінальних справах Верховного Суду України визнала, що в діях П. немає складу злочину, а тому на підставі п. 2 ч. 1 ст. 6 КПК ( 1001-05 ) постановлені у справі судові рішення скасувала, а справу закрила.
"Вісник Верховного Суду України", N 3, травень - червень, 2001 р.