ВИЩИЙ АРБІТРАЖНИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
30.06.1998
Справа N 04-1/1-14/40
Щодо державного акту на постійне землекористування
Судова колегія по перегляду рішень, ухвал, постанов Вищого арбітражного суду України розглянула заяву Севастопольської міської державної адміністрації про перевірку рішення Вищого арбітражного суду України у справі N 5/42 за позовом ЗАТ "Об'єднана дирекція - 108" до Севастопольської міської держадміністрації про спонукання видати державний акт на постійне землекористування відповідно до технічного звіту про інвентаризацію земельних ділянок ЗАТ "Об'єднана дирекція - 108" 1997 р.
Рішенням колегії по розгляду спорів від 01.04.98 позов було задоволено. Розглянувши справу, суддя визнала вимоги позивача відповідними ст. 30 ЗК України ( 561-12 ).
Заявник просить рішення скасувати як таке, що суперечить чинному законодавству і обставинам по справі.
Заявник вважає, що надання спірних земельних ділянок у тимчасове користування, запропоноване позивачу, відповідає вимогам Указу Президента України від 12.07.95 ( 608/95 ) і іншим нормативним актам, регулюючим надання земельних ділянок приватизованим підприємствам, а вимоги позивача обмежують права власника землі міста.
Перевіривши матеріали по справі, судова колегія встановила таке.
31 серпня 1995 р. регіональне відділення Фонду державного майна по м. Севастополя уклало з організацією орендарів "Об'єднана дирекція - 108" договір купівлі-продажу державного цілісного майнового комплексу орендного підприємства "Об'єднана дирекція - 108". До складу проданого позивачу майна ввійшли вбудовані приміщення магазину N 73 загальною площею 103 кв. м по вул. Михайлівській, 9; магазину N 100 загальною площею 86, 4 кв. м по вул. Леваневського; магазину N 101 загальною площею 257, 3 кв. м на пл. Захарова, 1; магазину N 126 загальною площею 818, 9 кв. м на пл. Захарова, 3; відокремлені будинки: павільйон "Учкуївка" N 181 загальною площею 213 кв. м на пляжі "Учкуївка"; павільйон N 186 загальною площею 107 кв. м, пл. Захарова; магазин N 325 загальною площею 107 кв. м, вул. Михайлівська; магазин N 105 загальною площею 118,3 кв. м, вул. Казарського; магазин N 104/104 загальною площею 118 кв. м, вул. інженерна балка, 4; магазин N 108 загальною площею 254, 9 кв. м по вул. Кролевецькій, 1; склопункту загальною площею 94,5 кв. м, пл. Захарова.
12 грудня 1995 р. згідно з актом передавання позивач отримав майно, передбачене п. 1 договору купівлі-продажу від 31.08.95.
22.01.96 Севастопольська міська держадміністрація зареєструвала статут ЗАТ "Об'єднана дирекція - 108", позивача по справі правонаступника орендного підприємства "Об'єднана дирекція - 108".
1 березня 1996 р. позивач звернувся з заявою про видачу йому державного акту на право постійного користування земельною ділянкою, на якій розташовані приміщення, придбані відповідно договору купівлі-продажу N 67, N 40-К від 31.08.95. Відповідь на заяву відповідач не надав і рішення про землекористування не прийняв. Міське управління земресурсів у паспортах на земельні ділянки, що знаходяться під об'єктами, придбаними позивачем, визначило строк користування тимчасовий (а. с. 55 - 60). Відповідно ст. 7 ЗК України ( 561-12 ) користування землею може бути постійним і тимчасовим. Постійним користуванням визнається землекористування без заздалегідь установленого строку, а тимчасове користування може бути короткостроковим до трьох років і довгостроковим від трьох до двадцяти п'яти років. Несільськогосподарські підприємства у відповідності з наведеною нормою мають право набути прав на постійне, тимчасове землекористування та на умовах оренди. Відносини оренди землі регулюються ЗК України та іншими актами законодавства. Посилання відповідача на умови надання земельних ділянок у власність або оренду, передбачених Указами Президента України від 12.07.95 N 608/95 "Про приватизацію та оренду земельних ділянок несільськогосподарського призначення для здійснення підприємницької діяльності" та від 23.04.97 N 367/97 "Про оренду землі", не можна визнати правильним, оскільки наведені Укази не містять зобов'язання надавати земельні ділянки несільськогосподарського призначення для підприємницької діяльності на умовах оренди і права власності, а, навпаки, передбачають за ініціативою власника приватизованого підприємства надання землі в оренду на праві, яке може бути придбано тільки на конкурентних засадах.
Пояснення відповідача щодо згоди надати спірні земельні ділянки позивачу, засновані на вищенаведених Указах Президента України ( 608/95, 367/97 ), не відповідають змісту і приписам Указів.
Відповідно ст. 8 ЗК України ( 561-12 ) і ст. 256 ЦК України ( 1540-06 ) містять приписи щодо досягнення сторонами угоди по визначенню строків оренди і плати за оренду землі, тобто договір оренди землі передбачає досягнення угоди по істотних умовах двома сторонами та надання земельної ділянки у тимчасове користування, тобто вимагають обопільну згоду на тимчасове користування, на узгоджений строк і узгоджений розмір орендної плати.
При незгоді заінтересованої сторони договір оренди не може бути укладений. Тимчасове землекористування передбачає і тимчасову мету діяльності претендента на надання земельної ділянки.
З наведених висновків судова колегія вбачає, що перехід права власності на приватизовані об'єкти надає їх власнику відповідно до ст. 30 ЗК України право вимагати оформлення прав на землекористування земельними ділянками в межах приватизованих об'єктів.
Відповідач помилково вважає, що спірні земельні ділянки не мали землекористувачів, оформлених належним чином, тому перехід права на землекористування не може мати місце після приватизації.
Як вбачається з п. 1.1 договору купівлі-продажу N 67/140-к від 31.08.95, позивач купив державне майно цілісного майнового комплексу - орендного підприємства "Об'єднана дирекція - 108". Орендне підприємство як користувач майном відповідно п. 6 Постанови Верховної Ради Української РСР від 18.12.90 ( 562-12 ) "Про порядок введення в дію Земельного кодексу Української РСР" із змінами мало право оформити право користування земельною ділянкою, яка знаходилася у нього у фактичному користуванні. Позивач як набувач майна шляхом приватизації набув право на оформлення прав землекористування як правонаступник орендного підприємства "Об'єднана дирекція - 108" і попереднього підприємства, якому належали об'єкти до комерціалізації.
Відповідач у відповідності зі ст. ст. 19, 30, 22, 23 ЗК ( 561-12 ) України право на земельні ділянки позивачу не оформив. Враховуючи, що позивач набув право на оформлення земельних ділянок в межах приватизованих ним будівель і споруд, а відповідач бездіяльністю порушив право позивача на оформлення права землекористування, арбітражний суд, керуючись ст. ст. 6, 19, 119 Конституції України ( 254к/96-ВР ), ст. 1 АПК України ( 1798-12 ), враховуючи надані позивачем акти встановлення меж землекористування, обґрунтовано зобов'язав відповідача оформити право користування земельними ділянками в частині посвідчення цього права державним актом на постійне землекористування, оскільки позивач здійснює постійну підприємницьку діяльність, і ця діяльність потребує оформлення права постійного землекористування.
На підставі викладеного судова колегія по перегляду рішень, ухвал, постанов не вбачає підстав для скасування рішення судової колегії по розгляду спорів, прийнятого по справі.
Арбітражні витрати по справі віднести на відповідача.
Керуючись ст. ст. 106, 108 АПК України ( 1798-12 ), постановили:
Рішення судової колегії по розгляду спорів ВАС України від 01.04.98 у справі N 5/42 залишити без змін.
Надруковано: "Вісник Вищого арбітражного суду України", N 4, 1998 р.