Ще раз про ПДВ
Ми вже неодноразово звертались до теми нарахування, сплати та відшкодування з бюджету податку на додану вартість. Але, на жаль, з плином часу ці питання не стають менш актуальними для підприємців та бізнесових структур.
Іноді складається враження, що податківці ведуть війну з підприємцями, застосовуючи у вигляді "зброї" вільне трактування законів, підзаконних актів, різноманітні внутрівідомчі накази та листи. Найбільш поширений випадок, коли, проводячи зустрічну перевірку контрагентів підприємства, податкова інспекція встановлює факти, що наші постачальники не сплатили до бюджету певної суми, або не подали своєчасно податкової або фінансової звітності, чи взагалі перестали існувати. На підставі актів проведення зустрічних перевірок робиться спроба признати угоду недійсною, або визнати недійсною отриману від контрагента податкову накладну, з вилученням сплачених нами сум ПДВ з податкового кредиту. Крім того, в цьому випадку на нас накладаються штрафні санкції за перекручення податкової звітності і несплату до бюджету відповідних сум. іноді податківці йдуть ще далі, вимагаючи перерахування до державного бюджету всієї сплаченої нами за отриману продукцію (чи виконані роботи) грошової маси.
Що в таких випадках робити підприємницькій структурі? По-перше, не боятись відстоювати свої інтереси, бо претензії податківців є протизаконними. По-друге - не забувати, що з розвитком судової системи в нашій державі налагоджується певний механізм захисту законних прав та інтересів підприємців.
В якості прикладу розглянемо декілька постанов та листів Вищого Арбітражного суду України (нині господарського суду) стосовно визнання угод недійсними, а також звернень податкових інспекцій про визнання недійсними податкових накладних. Почнемо з визнання угод недійсними. Перш за все відзначимо, що згідно статті 49 Цивільного кодексу України визнання угоди недійсною можливе в випадку, коли вона укладена з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства. і лише у випадку наявності умислу у обох сторін, в доход держави стягується все одержане ними за угодою. Як свідчить практика, податківцям саме бракує доказів, що укладені угоди завідомо суперечать інтересам держави. Не є аргументом на їх користь і відсутність письмової угоди, бо Цивільний кодекс передбачає можливість укладання різноманітних угод (за деякими винятками), як в письмовій, так і в усній формі. Головне, щоб можливо було документально підтвердити факт розрахунків та отримання товару (виконання робіт, послуг) за угодами, укладеними в усній формі.
Розглянемо невеличкий приклад. Припустимо, що фірма "Ялинка" продала фірмі "Дуб" за угодою, укладеною в усній формі, п'ять верстатів ціною по 1000 грн. за штуку, крім того ПДВ - 200 грн., всього до сплати 6000 грн. Фірма "Дуб" перерахувала з свого розрахункового рахунку гроші фірмі "Ялинка" і отримала замовлені верстати та податкову накладну на підтвердження сплаченого ПДВ в сумі 1000 грн. В свою чергу фірма "Ялинка" повинна була, отримавши гроші від покупця, перерахувати ПДВ до бюджету. Припустимо, що з якихось причин "Ялинка" не перерахувала ці гроші, а припинила свою діяльність, чи збанкрутувала. Хіба це є підставою для визнання угоди недійсною та накладання фінансових санкцій на фірму "Дуб", яка сплатила гроші та отримала необхідний їй товар? В чому полягає, завідома суперечність укладеної угоди інтересам держави і суспільства? Ускладнимо наведений приклад, допустивши що фірма "Ялинка" була зареєстрована в органах виконавчої влади з використанням загубленого паспорта, а сама угода була укладена в письмовій формі. I в цьому випадку, на підставі тієї ж статті 49 Цивільного кодексу України, не передбачено стягнення з фірми "Дуб" в доход держави грошових коштів, сплачених фірмі "Ялинка" за отриманий товар при відсутності у них умислу. Таку ж позицію зайняв і Вищий арбітражний суд України (Постанова ВАСУ від 01.10.2000 року "Визнання угоди недійсною"). Крім того, суд зазначив, що згідно з чинним законодавством перерахування податку до бюджету - це суто податкове зобов'язання, яке не стосується договірних відносин між сторонами, за яке настає відповідальність у правопорушника (в нашому випадку фірми "Ялинка"), і не веде до визнання недійсним договору та до цивільно-правової відповідальності. Що ж стосується реєстрації фірми за втраченим паспортом, то в цьому випадку суд повинен скасувати статут, установчий договір, свідоцтво про державну реєстрацію. Але слід зазначити, що правові наслідки від цієї дії (тобто визнання недійсності установчих документів "Ялинки") настають лише для "Ялинки", оскільки "Дуб" не порушував в своїй діяльності норм чинного законодавства.
Розглянемо ще один приклад. Фірма "Кульбабка" веде фінансовогосподарську діяльність, але не подає до податкових органів встановленої звітності і не сплачує податків державі. Це було виявлено при перевірці фірми "Метелик", що придбавав у "Кульбабки" послуги та роботи. Податкові органи просили суд признати угоди між "Кульбабкою" та "Метеликом" недійсними, а також признати недійсними отримані "Метеликом" податкові накладні за отримані роботи та послуги. Одним з аргументів податківців було наведено факт несплати "Кульбабкою" платежів до бюджету. Арбітражний суд не погодився з аргументами податкової інспекції (оглядовий лист Вищого Арбітражного суду України від 20.04.2001 N 01-8/481 "Про деякі питання практики вирішення спорів про визнання угод недійсними"), зазначивши, що неподання фірмою до органів Державної податкової служби фінансової звітності не є належним доказом того, що оспорювана угода не відповідає чинному законодавству. Згідно статті 48 Цивільного кодексу України угода визнається недійсною, якщо вона не відповідає вимогам Закону. В нашому ж випадку неподання однією з сторін угоди фінансової звітності і несплати нею податків не є змістом угоди, і тому не є підставою для визнання такої угоди недійсною. Порушення сторонами договору законодавства про податки не є підставою для визнання недійсним такого договору. Зокрема, якщо податковим органом не подано доказів спрямованості укладеної угоди на вчинення порушення податкового законодавства, несплата податків (обов'язкових платежів) не є підставою для визнання угоди недійсною.
Розглянемо інший випадок, коли податківці не намагаються признати недійсною вашу угоду, але не приймають до податкового кредиту суми перераховані вами підприємству яке, або не розрахувалось з бюджетом, або збанкрутіло, або просто припинило своє існування. Нагадаємо, що для віднесення сплачених сум ПДВ до податкового кредиту підприємство повинно мати податкову накладну або митну декларацію. Податкова накладна, оформлена належним чином, є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Закон (Закон України "Про податок на додану вартість" від 03.04.97 N 168/97-ВР із змінами та доповненнями) передбачає відповідальність платника податку, якщо на момент перевірки його податковими органами суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими податковими накладними. Той самий закон надає право центральному податковому органу України лише встановлювати правила податкового обліку, а не визначати, які з податкових накладних є недійсними. Не справа підприємства перевіряти чи сплатив його контрагент податок до бюджету, а також відслідковувати його подальшу долю. Такої ж позиції дотримується і Вищий арбітражний суд (лист Вищого Арбітражного суду України від 31.07.2000 року N 01-8/380 "Про вирішення спорів Вищим Арбітражним судом України").
Підсумовуючи вищенаведене, можна надати підприємцям таку пораду: якщо ви хочете віднести до податкового кредиту суму сплаченого вами ПДВ, обов'язково прослідкуйте, щоб податкова накладна була заповнена відповідно до діючого порядку, без пропуску суттєвих відомостей про платника - продавця, а також найменування та кількість отриманої продукції. А краще залиште в себе копію свідоцтва про реєстрацію вашого контрагента як платника ПДВ.
Зверніть увагу на укладені вами договори (радимо укладати їх в письмовій формі), наявність накладних на отримання товарно-матеріальних цінностей, реєстрації відповідним чином доручень на отримання товарноматеріальних цінностей, належне оформлення актів виконаних робіт (надання послуг) тощо.
Бажаємо успіхів!
Аудиторсько-консалтінгова фірма "Д.М.Б. - аудит"