КОМЕНТУЄ ФОНД СОЦІАЛЬНОГО СТРАХУВАННЯ ВІД
НЕЩАСНИХ ВИПАДКІВ НА ВИРОБНИЦТВІ ТА
ПРОФЕСІЙНИХ ЗАХВОРЮВАНЬ УКРАЇНИ
Коментар до Постанови Фонду соцстраху N 43 від 01.11.2001 р.
Відповідно до п.10 ст.34 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" (із змінами та доповненнями, внесеними Законом України "Про страхові тарифи на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності") Кабінет Міністрів України постановою від 26.09.2001 р. N1266 затвердив Порядок обчислення середньої заробітної плати (доходу) для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням (далі - Порядок).
Згідно з п.12 цього Порядку та у зв'язку з тим, що обчислення середньої заробітної плати для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності (далі - обчислення середньої заробітної плати), має свої особливості, постановою правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 01.11.2001 р. N43 затверджено Положення про обчислення середньої заробітної плати для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності (далі - Положення).
Пунктом 2 Положення визначено термін настання права потерпілого й утриманців, у разі його смерті, на отримання страхових виплат та соціальних послуг. Чинні досі нормативно-правові документи не регламентували цього терміну.
На цей час чимало потерпілих (членів їхніх сімей) одержує щомісячні страхові виплати в сумі 5-10 грн. через те, що підприємства, на яких вони ушкодили здоров'я, ліквідовано без правонаступника вже кілька років. Тому п.З Положення передбачено, що такі щомісячні страхові виплати підлягають перерахунку з листопада 2001 р. відповідно до коефіцієнтів зростання заробітної плати в галузях національної економіки. При цьому потрібно додержуватись таких умов:
розмір перерахованої щомісячної страхової виплати в перерахунку на 100% втрати професійної працездатності не може перевищувати максимальну величину (граничну суму) заробітної плати (доходу), з якої сплачуються страхові внески до фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 07.03.2001 р. N225 (із змінами та доповненнями, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 21.06.2001 р. N687).
За випадками коли право на отримання страхових виплат настає після шести повних календарних місяців після місяця, в якому настав страховий випадок, середньоденна (середньогодинна) заробітна плата коригується на коефіцієнт коригування. Отже, якщо стійку втрату професійної працездатності потерпілому встановлено після шести повних календарних місяців після місяця, в якому настав страховий випадок або встановлено професійне захворювання, потрібно керуватися вимогами п.4 Положення.
Пунктом 14 та 16 Порядку передбачено визначення середньоденної та середньогодинної заробітної плати. Однак страхові виплати за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, провадяться відповідно до середньомісячного заробітку, що мав потерпілий до ушкодження здоров'я. Тому п.5 Положення запроваджено норму обчислення середньомісячного заробітку потерпілого. А саме, розрахунок проводиться множенням суми середньоденної (середньргрдинної) заробітної плати, розрахованої відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 26.09.2001 р.N1266, на середньомісячну кількість робочих днів (годин) на рік залежно від тривалості робочого тижня на підприємстві, в установі, організації.
Абзац другий п.7 Положення регламентує визначення середньої заробітної плати потерпілого в разі відсутності відповідної професії на підприємстві, в установі, організації.
На час приймання від підприємств особових справ потерпілих було виявлено, що потерпілому встановлено стійку втрату професійної працездатності за кожним ушкодженням здоров'я на різних підприємствах, а сукупного відсотка втрати професійної працездатності не встановлено. У таких випадках потрібно застосовувати п. 9 Положення. Для цього потерпілому МСЕК встановлюється сукупний відсоток втрати професійної працездатності і після цього потерпілий вибирає середньомісячний заробіток, котрий він мав перед настанням будь-якої втрати професійної працездатності. Якщо потерпілий не працює на виробництві, з яким пов'язано втрату працездатності, або підприємство, установа, організація ліквідовані, середня заробітна плата визначається відповідно до п.7, 8 цього Положення.
Вимоги п.10 Положення поширюються на тих потерпілих, які працюють за сумісництвом. У таких випадках страхові виплати обчислюються із середньої заробітної плати, як за основним місцем роботи, так і сумісництвом на підставі довідок про середню заробітну плату.
Відповідно до пп.2 частини четвертої п.9 ст.34 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", якщо кошти на утримання непрацездатних осіб, які не перебували на утриманні померлого, але мають на це право, не стягувалися в судовому порядку, сума страхової виплати встановлюється Фондом соціального страхування від нещасних випадків. З метою врегулювання цього питання до Положення включено п.6, що визначає частину середньомісячної заробітної плати, як 25% від неї, для непрацездатних осіб, які не перебували на утриманні померлого, але мають на це право.
Л.ГІЛЬМУТДІНОВА,
начальник ррганізаційно-
методологічного відділу управління
відшкодування шкоди потерпілим
"Праця і зарплата" N 44 (288), листопад 2001 р.
Підписний індекс 30214