Платежі до пенсійного фонду при
переході на єдиний податок
ПИТАННЯ: Підприємство мало намір перейти на спрощену систему оподаткування з початку нового кварталу за наявності заборгованості з виплати заробітної плати терміном у 5 місяців. Однією з умов видачі податковою інспекцією Свідоцтва про сплату єдиного податку було подання довідки з органу Пенсійного фонду про відсутність заборгованості зі сплати пенсійного збору. Орган Пенсійного фонду, у свою чергу, посилаючись на заборгованість підприємства з виплати заробітної плати, як умову видачі довідки поставив погашення заборгованості з пенсійного збору з невиплаченої заробітної плати. Підприємство перерахувало відповідну суму до Пенсійного фонду. Чи правомірні дії органу Пенсійного фонду? Чи може підприємство зажадати з органу Пенсійного фонду перераховану йому суму пенсійного збору? Які заходи можуть бути вжиті до підприємства за несвоєчасну виплату заробітної плати?
ВІДПОВІДЬ: Відповідно до статті 4 Указу N 746 заява про перехід на спрощену систему оподаткування направляється юридичною особою до податкового органу за місцем реєстрації у термін не пізніше ніж за 15 днів до початку наступного звітного (податкового) періоду (кварталу) за умови сплати всіх установлених податків і обов'язкових платежів за попередній звітний (податковий) період. Порядок N 555 (пункт 3) конкретизує умову переходу на спрощену систему оподаткування, а саме: такий перехід можливий, якщо сплачені всі встановлені податки й обов'язкові платежі, термін сплати яких настав на дату подання заяви. При цьому чинним законодавством України не передбачене подання підприємством, що бажає перейти на сплату єдиного податку, якихось довідок до податкової інспекції з органів Пенсійного фонду.
Сплата збору на обов'язкове державне пенсійне страхування здійснюється підприємством одночасно з одержанням коштів в установах банків на оплату праці (стаття 5 Закону N 400). Крім того, при виплаті заробітної плати з коштів, отриманих від виручки від реалізації продукції (послуг), а також у натуральній формі сплата відповідних сум пенсійного збору здійснюється наступного дня після кожної такої виплати (пункт 5.1.5 Інструкції N 4-6). Виходячи з цього, у тому випадку, якщо заробітна плата за будь-який період нарахована, але не виплачена, термін погашення заборгованості підприємства з пенсійного збору перед Пенсійним фондом не настає. Тому в даному випадку підприємство відповідно до вимог Указу N 746 ( стаття 4 ) і Порядку N 555 (пункт 3) має право перейти на спрощену систему оподаткування.
Виходячи з вищезгаданих положень Закону N 400, Указу N 746, Порядку N 555, сплачена підприємством органам Пенсійного фонду сума пенсійного збору з нарахованої, але не виплаченої заробітної плати, вважається авансовою сплатою і повинна бути врахована зазначеними органами при настанні терміну сплати збору, пов'язаного з погашенням заборгованості із заробітної плати.
Але підприємству не слід випускати з уваги, що відповідно до статті 233 КЗпП при порушенні законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження якимось терміном. Виходячи зі статті 34 Закону N 108, при порушенні термінів виплати заробітної плати здійснюється компенсація працівникам втрати частини заробітної плати, пов'язаної з цим порушенням, відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги. Порядок такої компенсації встановлений Положенням N 1427.
За порушення законодавства про оплату праці також передбачена відповідальність. Так, згідно зі статтею 41 КУпАП порушення встановлених термінів виплати заробітної плати, виплата її не в повному обсязі тягнуть за собою накладення штрафу на посадових осіб підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності і громадян-підприємців у розмірі від п'ятнадцяти до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (від 255 до 850 грн.).
Відповідно до статті 175 Кримінального кодексу невиплата заробітної плати громадянам без підстав більш ніж за один місяць, вчинена керівником підприємства, установи, організації незалежно від форми власності навмисно, карається штрафом від ста до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (від 1700 до 5100 грн.) або позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до п'яти років, чи виправними роботами на строк до двох років, чи позбавленням волі на строк до двох років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років. Якщо те саме діяння вчинено внаслідок нецільового використання коштів, призначених для виплати заробітної плати, воно карається штрафом у розмірі від п'ятисот до тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (від 8500 до 17000 грн.) або обмеженням волі на строк до п'яти років, або позбавленням волі на строк до трьох років.
"Баланс. Малий Бізнес" N 8 (8), листопад 2001 г.
Підписний індекс 23123