СУДОВА КОЛЕГІЯ В КРИМІНАЛЬНИХ СПРАВАХ ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ

УХВАЛА
від 28.12.2000

(Витяг)

Щодо вироку Чортківського районного
суду Тернопільської області від 28 грудня 1999 р.

Вироком Чортківського районного суду Тернопільської області від 28 грудня 1999 р. П. засуджено за сукупністю злочинів, передбачених ч. 3 ст. 206 та ч. 1 ст. 101 КК ( 2001-05, 2002-05 ), на чотири роки шість місяців позбавлення волі у виправно-трудовій колонії посиленого режиму.

Ухвалою судової колегії в кримінальних справах Тернопільського обласного суду від 2 лютого 2000 р. вирок залишено без зміни.

П. визнано винним у тому, що він 1 серпня 1999 р. приблизно о 3-й годині 30 хвилин, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, без будь-якого приводу, з хуліганських мотивів, порушуючи нормальний відпочинок громадян та роботу кафе, умисно завдав удар ножем у живіт Ш. і два удари - Є., заподіявши їм тяжкі тілесні ушкодження, небезпечні для життя в момент заподіяння.

Заступник Голови Верховного Суду України порушив у протесті питання про скасування вироку і закриття справи в частині засудження П. за ч. 3 ст. 206 КК ( 2002-05 ) та пом'якшення йому покарання за ч. 1 ст. 101 КК ( 2001-05 ) до трьох років позбавлення волі. Судова колегія в кримінальних справах Верховного Суду України протест задовольнила, пославшись на таке.

Винність П. у заподіянні Ш. та Є. тяжких тілесних ушкоджень, небезпечних для життя в момент заподіяння, доведено його зізнанням, показаннями потерпілих, свідків Р., С., М., висновками судово-медичних експертиз про характер і тяжкість заподіяних потерпілим тілесних ушкоджень, іншими доказами, яким дано належну оцінку. Дії засудженого правильно кваліфіковано за ч. 1 ст. 101 КК ( 2001-05 ).

Разом з тим у частині засудження П. за ч. 3 ст. 206 КК ( 2002-05 ) вирок не можна визнати обгрунтованим.

Згідно зі ст. 206 КК ( 2002-05 ) хуліганством визнаються умисні дії, що грубо порушують громадський порядок і виражають явну неповагу до суспільства. Причому суб'єктивна сторона характеризується умисною формою вини і мотивом явної неповаги до суспільства, коли особа усвідомлює характер своїх дій і бажає так діяти.

Як видно з матеріалів справи, П. винність свою у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 206 КК ( 2002-05 ), не визнав. Він посилався на те, що хуліганських дій у кафе не вчинював, навпаки, потерпілі, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, поводилися зухвало та образили його. Через деякий час, коли він вийшов у коридор кафе, до нього підійшов Ш. і ударив по обличчю, після чого він, П., завдав потерпілим ножові поранення.

Ці показання П. не тільки не спростовані, а й підтверджуються іншими наявними у справі доказами. Зокрема, за показаннями свідка В., він бачив на обличчі П. біля рота почервоніння.

Оскільки встановлено, що сутичка між П. та потерпілими сталася в коридорі кафе за відсутності сторонніх осіб, висновок суду про те, що П. своїми діями грубо порушував громадський порядок та виражав явну неповагу до суспільства, є помилковим. Тому судова колегія в кримінальних справах Верховного Суду України вирок у цій частині скасувала і справу закрила за відсутністю в діях П. ознак злочину, передбаченого ч. 3 ст. 206 КК (2002-05).

У зв'язку зі зменшенням обсягу обвинувачення, а також з урахуванням обставин, за яких П. заподіяв потерпілим тілесні ушкодження, і того, що до вчинення злочину він характеризувався позитивно, має на утриманні двох малолітніх дітей, судова колегія визнала за можливе пом'якшити призначене йому за ч. 1 ст. 101 КК ( 2001-05 ) покарання до трьох років позбавлення волі.

"Рішення Верховного Суду України", 2001 р.