ПРЕЗИДІЯ ХЕРСОНСЬКОГО ОБЛАСНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА
від 22.04.88

(Витяг)

Щодо кримінальної відповідальності ч.3 ст. 140
і ст. 17, ч. 3 ст. 140 КК України

Вироком Генічеського районного народного суду Г. засуджено за ч. 3 ст. 140 і ст. 17, ч. 3 ст. 140 КК України ( 2001-05 ). Г. визнано винним у тому, що вночі, будучи у стані алкогольного сп'яніння, він проник у будинок М. і таємно викрав 217 крб., пляшку горілки, а також намагався викрасти інше майно на суму 1378 крб., проте свій злочинний намір до кінця не довів у зв'язку із затриманням.

Розглядаючи справу в касаційному порядку, судова колегія Херсонського обласного суду вирок змінила, виключивши обвинувачення Г. у крадіжці 217 крб. як недоведене. В решті вирок залишено без змін.

За протестом голови обласного суду судові рішення змінено з таких підстав. У справі встановлено (і це визнав суд першої інстанції), що Г., проникнувши через вікно веранди у будинок М. з метою викрадення його особистого майна, склав у портфель різні цінні речі на суму 1378 крб., а потім знайшов ще пляшку горілки, випив її і внаслідок сп'яніння тут же заснув. У такому стані його і виявили потерпілий та працівники міліції.

Вина Г. у вчиненні цих злочинних дій повністю доведена зібраними у справі доказами, і фактичні обставини злочину вірно відтворено у вироку. Проте дії засудженого неправильно кваліфіковано за ч. 3 ст. 140 КК України (2001-05 ) як закінчену крадіжку.

Кваліфікуючи їх таким чином, суд виходив з того, що Г. викрав 217 крб. та пляшку горілки, в той же час інші дії Г., пов'язані з приготуванням до викрадення речей потерпілого на суму 1378 крб., суд кваліфікував за ст. 17, ч. 3 ст. 140 КК України ( 2001-05 ) як замах на крадіжку з проникненням у житло. Але таке штучне розмежування дій засудженого не відтворює дійсного наміру Г., оскільки його умисел був спрямований на крадіжку речей у значному розмірі (про це свідчить вилучений з місця злочину портфель засудженого, в який він склав різні цінності потерпілого), а не тільки пляшки горілки. I лише внаслідок сп'яніння й затримання на місці події Г. не зміг заволодіти речами потерпілого.

Виходячи з цього, президія обласного суду визнала, що в даному випадку всі дії засудженого необхідно розглядати як замах на викрадення особистого майна потерпілого з проникненням у житло. Президія змінила судові рішення, перекваліфікувавши дії засудженого на ст. 17, ч. 3 ст. 140 КК України.

"Бюлетень законодавства і юридичної практики України", N 4, 1993 р.