КОНСУЛЬТУЄ МІНІСТЕРСТВО ПРАЦІ ТА СОЦІАЛЬНОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ
Якщо ви постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи
ПИТАННЯ: 1. Як визначити суму регресної виплати учаснику ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, віднесеному до категорії II постраждалих, якому встановлено 25% втрати працездатності безстрокове? Яка сума регресу виплачуватиметься, якщо звільнюся із роботи у зв'язку з виходом на пенсію за вікомі Яка сума регресу виплачуватиметься, якщо працюватиму на виробництві неповний робочий день?
2. Який орган зобов'язаний виплачувати компенсацію втраченого заробітку непрацюючим пенсіонерам, віднесеним до категорії II постраждалих унаслідок аварії на ЧАЕС: орган соціального захисту чи підприємство, на якому вони працювали до виходу на пенсію?
3. Опісля звільнення з роботи за скороченням штату мені припинено відшкодування 25% втраченого заробітку, який одержував як постраждалий унаслідок аварії на ЧАЕС. Який орган зобов'язаний виплачувати втрачений заробіток?
4. Звільнений із ЧАЕС через установлення інвалідності в 1990р. Чи маю нині право на відшкодування втраченого заробітку як різницю між заробітною платою в 1988-1989 рр. на ЧАЕС і розміром пенсії по інвалідності, пов'язаної з аварією на ЧАЕС? Чи маю право на компенсацію втраченого заробітку через профзахворювання в галузі промисловості (атомна енергетика), де спричинено це захворювання?
5. У зв'язку з підвищенням тарифних ставок і окладів було перераховано суму регресних виплат усім працівникам підприємства "Криворіжсталь", крім учасників ліквідації аварії на ЧАЕС. Чи правильно це?
6. З мене знято групу інвалідності з 17 липня 2000 р., визначено 25% втрати працездатності. Не працюю з 1991 р. через інвалідність. На який коефіцієнт зобов'язані коригувати мій заробіток у 1991 р.?
7. Який порядок визначення розміру одноразової компенсації за втрату працездатності (60%) інваліду III групи у зв'язку з аварією на ЧАЕСі Мені нараховано відповідно до колективного договору 0,2% тарифної ставки за кожний відсоток втрати працездатності. Чи маю право на перерахунок суми одноразової компенсації відповідно до чинного законодавства?
8. Чи має право на виплату втраченого заробітку відповідно до акта за формою Н-1, складеного на підставі роз'яснення Мінохорони здоров'я СРСР, Держкомпраці СРСР, ВЦРПС від 10.07.89 р. N303-6/29-6; 1678 МК; 14-03-4а/311, особа, якій установлено інвалідність у зв'язку із аварією на ЧАЕС?
ВІДПОВІДЬ: Статтею 173 КЗпП України передбачено матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну працівникам ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ними своїх трудових обов'язків.
Пунктом 32 ст.20 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (в редакції Закону від 19.12.91 р. N 2001-12) передбачалось, що збитки, завдані внаслідок захворювання або каліцтва, що виникли в зв'язку з виконанням робіт з ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС та призвели до стійкої втрати працездатності (без установлення інвалідності), відшкодовують у порядку, передбаченому законодавством для випадків відшкодування таких збитків, завданих робітникам і службовцям під час виконання ними своїх трудових обов'язків. За п.1 ст.21 чинність п.32 ст.20 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" поширювалась на постраждалих категорії II.
Правила відшкодування підприємствами, установами, організаціями шкоди, заподіяної робітникам і службовцям каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ними трудових обов'язків, затверджено постановою Ради Міністрів СРСР від 03.07.84 р. N690, а Інструкцію про порядок застосування Правил - постановою Держкомпраці СРСР і Президії ВЦРПС від 13.02.85 р. N50/П-2 (Бюлетень Держкомпраці СРСР. - 1985. - N7).
Розмір відшкодування шкоди, пов'язаної з утратою особою попереднього заробітку або зменшенням його розміру, визначався в процентах до цього заробітку, відповідно до ступеня втрати професійної працездатності. Якщо постраждалому призначалась пенсія по інвалідності, розмір відшкодування шкоди зменшувався на суму цієї пенсії (п.7 Правил).
З 1 липня 1993 р. набрали чинності нові Правила відшкодування власником підприємства, установи і організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ним трудових обов'язків (затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 23.06.93 р. N472) із змінами й доповненнями (постанови Кабінету Міністрів України від 08.02.94 р. N71, від 18.07.94 р. N492 та від 03.10.97 р. N1100).
Законом України "Про внесення змін і доповнень до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 6 червня 1996 р. вилучено п.32 ст.20 та цифри "32" в п.1 ст.21, а п.8 ст.21 викладено в такій редакції: "відшкодування в установленому законодавством порядку втраченого заробітку, який вони мали до ушкодження здоров'я, якщо захворювання або каліцтво, що виникли у зв'язку з виконанням робіт, пов'язаних з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, призвели до стійкої втрати професійної працездатності (без встановлення інвалідності), що встановлено уповноваженою медичною комісією". Отже, нині відшкодування втраченого заробітку законодавством передбачено лише особам категорії II постраждалих, у разі встановлення особі інвалідності у зв'язку із аварією на ЧАЕС і віднесення м до категорії і виплату розміру втраченого заробітку припиняють, як не передбачену ст.20 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Правила застосовуються під час реалізації п.8 ст.21 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" лише щодо визначення порядку відшкодування втраченого заробітку.
Розміри медичної та соціальної допомоги постраждалим унаслідок аварії на ЧАЕС визначено не Правилами, а названим щойно Законом. Ним не передбачено відшкодування постраждалому моральної шкоди.
Деякі питання про застосування п.8 ст.21 цього Закону було роз'яснено спільним листом Мінпраці і Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи від 04.12.96 р. N09-4082 і 05.12.96р. N01-163/23, погодженим з Федерацією профспілок України і Міністерством юстиції України.
Відповідно до п.2 Правил ступінь втрати працездатності визначався МСЕК у відсотках до професійної працездатності, яку постраждалий мав до ушкодження здоров'я. МСЕК установлював відсоток обмеження рівня його життєдіяльності.
Відповідно до п.9 Правил розмір відшкодування втраченого заробітку особам категорії II постраждалих унаслідок Чорнобильської катастрофи, який вони мали до ушкодження здоров'я, якщо захворювання, пов'язане з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС, призвело до стійкої втрати професійної працездатності (без установлення інвалідності), визначався множенням відсотка втрати професійної працездатності, встановленого МСЕК, на середньомісячний заробіток, котрий особи мали до ушкодження здоров'я.
Стійка втрата працездатності обмежує потенційні можливості людини на одержання нею вищого заробітку, тому визначена таким чином сума втраченого заробітку мала виплачуватися в повному розмірі незалежно від розміру одержуваних особою доходів. Отже, якщо після дати встановлення МСЕК стійкої втрати професійної працездатності реальний заробіток постраждалого не зменшився або навіть збільшився, втрачений заробіток постраждалому виплачується. Це стосується і випадків, коли особа працює неповний робочий день.
Призначення постраждалому стипендії, трудової пенсії чи пенсії по інвалідності за загальним захворюванням також не дає права підприємству (організації) на припинення виплати втраченого заробітку.
Відповідно до п.22 Правил середньомісячний заробіток постраждалої особи визначався за 12 або за її бажанням за три останні календарні місяці роботи, що передували даті встановлення МСЕК стійкої втрати професійної працездатності.
Таким чином, якщо МСЕК визначено стійку втрату працездатності після 1991 р., для визначення розміру відшкодування втраченого заробітку із заробітку в зоні відчуження ЧАЕС у 1986 - 1990 рр. підстав не було.
Особам, які на дату встановлення стійкої втрати професійної працездатності не працювали, в тому числі і через вихід на пенсію на загальних підставах, розрахунок суми втраченого заробітку мали робити за останнім місцем роботи.
Якщо внаслідок реабілітаційних заходів анульовано раніше встановлену, приміром, III групу інвалідності, але встановлено певний відсоток стійкої втрати працездатності у зв'язку з аварією на ЧАЕС, середньомісячний заробіток також береться за відповідний період (за бажанням особи), що передував установленню зазначеної інвалідності чи даті встановлення ступеня втрати професійної працездатності.
Якщо працівник пропрацював менш як один календарний місяць, заробіток за весь відпрацьований час ділився на число відпрацьованих днів, а одержана сума множилася на число робочих днів за місяць, обчислене в середньому за рік (25,4 за шести - та 21,2 за п'ятиденного робочого тижня).
Середньомісячний заробіток у цей період підлягав коригуванню на час встановлення МСЕК ступеня втрати професійної працездатності з урахуванням підвищення тарифних ставок (посадових окладів) відповідних працівників виробничого підрозділу (дільниці) підприємства, організації, установи, де працював зазначений громадянин до встановлення йому стійкої втрати професійної працездатності або індексації доходів відповідно до чинного законодавства.
Якщо громадянин змінював місце роботи, розрахунок суми втраченого заробітку робило підприємство, в трудових відносинах з яким перебував цей працівник на дату встановлення МСЕК стійкої втрати професійної працездатності.
У разі ліквідації підприємства, банкрутства або реорганізації (злиття, приєднання, поділ, виділений, перетворення) розмір відшкодування втраченого заробітку визначав правонаступник (п.32 Правил).
Якщо документи про заробіток особи не збереглися, розмір відшкодування втраченого заробітку обчислювали за встановленою у відповідному періоді тарифною ставкою (окладом) за професією (посадою) на підприємстві (в галузі) або брали тарифну ставку (оклад) подібної професії чи посади. Відсутність документів про заробіток підтверджували довідкою підприємства або відповідного архіву (п.26 Правил).
Розмір відшкодування втраченого заробітку перераховували відповідно до п.28 Правил:
- у разі зміни ступеня втрати професійної працездатності;
- підвищення неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, визначеного законодавством;
- підвищення тарифних ставок (окладів) працівників госпрозрахункових і бюджетних підприємств.
У разі самостійного збільшення тарифних ставок (окладів) підприємствами, установами, організаціями (незалежно від форм власності) порядок перерахунку встановленого розміру відшкодування шкоди визначався колективним договором, угодою, наказом власника підприємства, установи, організації, погодженим з профспілковим або іншим уповноваженим трудовим колективом на представництво органом, але в усіх випадках коефіцієнт збільшення розміру відшкодування шкоди не мав бути меншим за коефіцієнт підвищення заробітної плати відповідного працівника (лист Головної державної інспекції праці від 17.10.97 р. N02/2-4171).
Роз'ясненням Мінпраці від 31.05.93 р. N06-2100 визнано неправомірним, коли з підвищенням заробітної плати робили перерахунок відшкодування шкоди лише працюючим громадянам. Це стосується і непрацюючих постраждалих унаслідок аварії на ЧАЕС осіб категорії II.
Розмір відшкодування шкоди, заподіяної працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ними трудових обов'язків відповідно до постанов Кабінету Міністрів України від 31.12.91 р. N391, від 01.01.92 р. N1 і від 17.01.92 р. N21 перераховувався відповідно до постанови Мінпраці України від 16.04.92 р.N25.
Щодо застосування п.4 абз.2 постанови Кабінету Міністрів України від 26.05.92 р. N276 потрібно було керуватись роз'ясненням Мінпраці від 17.06.92 р. N15-2206.
Відповідно до п.23 Правил види оплати праці, що враховуються під час обчислення середньомісячного заробітку, визначаються відповідно до чинного законодавства про пенсійне забезпечення.
Сума відшкодування шкоди має індексуватися відповідно до чинного законодавства (п.29 Правил).
Відповідно до п.48 Правил спори між потерпілим і підприємством щодо права на відшкодування шкоди, визначення або перерахунку її розміру вирішуються в порядку, встановленому для розгляду трудових спорів, тобто не Міністерством праці та соціальної політики України, а судами або комісіями по трудових спорах (ст.221 КЗпП України). Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 31.12.91 р. N391 Мінпраці надавалось право давати роз'яснення про порядок перерахунку розміру відшкодування шкоди.
Чинність Правил не поширювалася на відносини, не врегульовані трудовим правом. Вони не можуть бути застосовані у випадках ушкодження здоров'я військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ. У листі Верховного Суду України зверталась увага на те, що проходження служби рядового і начальницького складу органів Міністерства внутрішніх справ України регулюються не КЗпП України, а законодавством про ці органи.
З набранням чинності Законом України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" Правила втратили чинність.
Розміри одноразової компенсації учасникам ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, та сім'ям, які втратили годувальника, із числа осіб, віднесених до учасників ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, смерть яких пов'язано з аварією на ЧАЕС, передбаченої ст.48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", визначено постановою Кабінету Міністрів України від 26.07.96 р. N836: інвалідам I групи - 379,30 грн.; II - 284,40 грн.; III групи - 189,60 грн.; сім'ям, які втратили годувальника, - 379,30 грн.; батькам померлого - 189,60 грн.
Витрати, пов'язані з реалізацією Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", відшкодовуються підприємству, організації відповідно до ст.63 цього Закону за рахунок державного бюджету місцевими органами Державного казначейства.
Згідно з п.20 Порядку використання коштів Фонду для здійснення заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.06.2000 р. N987, компенсації і допомоги, передбачені Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", виплачують:
- працюючим громадянам - підприємства, установи, організації, де працюють громадяни;
- працюючим пенсіонерам за умови подання ними довідки про неодержання допомоги і компенсацій в органах, що виплачують пенсію, - підприємства, установи, організації, де громадяни працюють, якщо таку довідку не подано органи, що виплачують пенсію;
- непрацюючим пенсіонерам - лише органи, що виплачують пенсію;
- тимчасово непрацюючим громадянам і громадянам, які займаються підприємницькою діяльністю без створення юридичної особи, - органи, що визначаються місцевими органами виконавчої влади за місцем їхнього проживання. Отже, відповідно до зазначеної постанови кожна районна державна адміністрація зобов'язана офіційно визначити, який орган має робити виплати, передбачені Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", тимчасово непрацюючим громадянам. Цим громадянам потрібно звернутися до райдержадміністрації за місцем проживання, де зобов'язані повідомити, якому конкретно районному органу доручено робити зазначені виплати.
Р.ШУЛЯК,
начальник відділу з питань
оплати праці у зоні ЧАЕС
"Праця і зарплата" N 8 (300), лютий 2002 р.
Підписний індекс 30214