Податковий облік заміни картриджа на принтері
ПИТАННЯ: Чи входить заміна картриджа як поліпшення основних засобів у розмір 5%, якщо на підприємстві є картриджі вартістю 20-30 грн., а є до 400 грн. Як тут розібратися?
ВІДПОВІДЬ: Розв'язання поставленої проблеми залежить не від вартості картриджу, а від оцінки економічного змісту операції з його заміни.
Підпунктом 8.7.1 п.8.7 ст.8 Закону N 283 передбачено, що "платники податку мають право протягом звітного року віднести до валових витрат будьякі витрати, пов'язані з поліпшенням основних фондів, у сумі, що не перевищує п'яти відсотків сукупної балансової вартості груп основних фондів на початок звітного року. Витрати, що перевищують зазначену суму, відносяться на збільшення балансової вартості груп 2 і 3 (балансової вартості окремого об'єкта основних фондів групи 1) та підлягають амортизації за нормами, передбаченими для відповідних основних фондів".
Заміна картриджа в друкувальному або копіювальному пристрої не призводить до змін технічних характеристик або функціональних якостей самого пристрою, не є його дообладнанням або переозброєнням, отже, не може бути віднесена до категорії поліпшення ОЗ.
Що стосується ремонту (згідно з п.8.7 Закону N 283 поточний і капітальний ремонти включені до складу поліпшень), то в даному випадку маємо дещо іншу ситуацію. Визначення ремонту в нормативно-правових актах з бухгалтерського чи податкового обліку відсутнє, тому доводиться користуватись аналогіями. Головною проблемою є розмежування ремонту і технічного обслуговування, яке без обмежень відноситься до складу валових витрат. Показовим прикладом є заміна шин та акумуляторів в автомобільному транспорті, питання "валово-витратності" яких було остаточно вирішено лише після затвердження Положення N 102, п.3.19 якого передбачено, що "операції щодо заміни на ДТЗ шин та акумуляторних батарей не належать до реконструкції, модернізації, технічного переозброєння та інших видів поліпшення ДТЗ". На підставі цього в листі ДПАУ N 9365 дана операція віднесена до технічного обслуговування з включенням до складу валових витрат.
На жаль, нормативний документ, аналогічний Положенню N 102, для засобів обчислювальної техніки, друкувальних та копіювальних пристроїв - відсутній. Якщо за аналогією скористатись термінологічним апаратом Положення N 102, то до категорії ремонту ("комплекс операцій щодо відновлення справності або працездатності виробів та відновлення ресурсів виробів чи їх складових частин " згідно п.1.3) заміна картриджа не відноситься, оскільки сам друкувальний чи копіювальний пристрій залишається у справному стані і не втрачає своєї працездатності. У той же час картридж не є складовим агрегатом пристрою, оскільки в технічній документації зазвичай відображається у складі витратних матеріалів.
Дана операція за своїм змістом відповідає характеристиці технічного обслуговування в розумінні Положення N 102 - "комплекс операцій чи операція щодо підтримки працездатності або справності виробу під час використання за призначенням", де картридж - носій витратного матеріалу, який використовується в ході технологічної роботи обладнання. При цьому не має сенсу розмежування заправки і заміни картриджу, оскільки рядом модифікацій перезаправка картриджів не передбачена.
Виходячи з викладеного, заміна картриджа за своїм змістом не є поліпшенням або ремонтом основного друкувального (копіювального) пристрою, а відноситься до категорії його сервісного обслуговування, тому вартість картриджа або операції з його заміни повинні відноситись не на збільшення балансової вартості групи основних засобів, а на валові витрати відповідно до пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону N 283, тобто без обмежень.
Перелік використаних нормативно-правових актів:
Закон N 283 - Закон України "Про оподаткування прибутку підприємств" N 283/97-ВР від 22.05.97 р.
Положення N 102 - Положення про технічне обслуговування і ремонт дорожніх транспортних засобів автомобільного транспорту, затверджене наказом Мінтрансу N 102 від 30.03.98 р.
Лист N 9365 - лист ДПАУ "Про деякі питання оподаткування" N 9365/4/15-1216 від 11.11.99 р.
"Все про бухгалтерський облік" N 21 (688) від 6 березня 2002 р.