Рекомендація
щодо положень про працю в договорах,
укладених державними органами влади
N 84
Генеральна конференція Міжнародної організації праці,
що скликана в Женеві Адміністративною радою Міжнародного бюро праці та зібралася 8 червня 1949 року на свою тридцять другу сесію,
ухваливши прийняти ряд пропозицій стосовно положень про працю в договорах, укладених державними органами влади, що є десятим пунктом порядку денного сесії,
вирішивши надати цим пропозиціям форми рекомендації, яка доповнює Конвенцію 1949 року про положення про працю в договорах, укладених державними органами влади,
ухвалює цього двадцять дев'ятого дня червня місяця тисяча дев'ятсот сорок дев'ятого року нижченаведену Рекомендацію, яка називатиметься Рекомендацією 1949 року щодо положень про працю в договорах, укладених державними органами влади:
Конференція рекомендує, щоб кожний член Організації застосовував нижченаведені положення, як тільки дадуть таку змогу наявні в країні умови, та повідомляв Міжнародне бюро праці на запит Адміністративної ради про заходи, яких вжито з метою впровадження в життя цих положень:
1. У випадках, коли приватним роботодавцям надаються субсидії або ліцензії на управління державним підприємством, мають застосовуватись в основному ті самі положення, що й положення про працю в договорах, укладених державними органами влади.
2. Положення про працю в договорах державного підряду мають визначати прямо або шляхом посилання на відповідні положення, що містяться в законодавстві, колективних угодах, арбітражних рішеннях або інших визнаних угодах:
а) ставки заробітної плати за звичайну або понаднормову роботу (зокрема, й розмір грошової допомоги), яка має виплачуватись різним категоріям заінтересованих працівників;
b) спосіб, у який має регулюватись тривалість робочого часу, зокрема відповідно:
і) кількість годин, котрі можуть бути відпрацьовані в будь-який день, тиждень або інший визначений період, за який має виплачуватись звичайна заробітна плата;
іі) середня кількість годин, котрі можуть бути відпрацьовані особами, що працюють позмінно на безперервному виробництві;
ііі) період, за який можна підрахувати кількість годин роботи, якщо вони підраховуються в середньому, та нормальну максимальну кількість годин, які можна відпрацювати за будь-який визначений час;
с) положення про відпустки та відпустки через хворобу.
Конвенції та рекомендації, ухвалені
Міжнародною організацією праці
1919-1964, Том I
Міжнародне бюро праці, Женева