Коментар до Постанови КМУ N 233 від 01.03.2002 р.
Обмежено можливість застосування законних пільг
Із вищенаведеним документом (далі - Постанова N 233) ми знайомилися з неабиякою цікавістю. Адже ні Закон України "Про податок на додану вартість" від 03.04.97 р. N 168/97-ВР (далі - Закон про ПДВ), ні Закон України "Про фіксований сільськогосподарський податок" від 17.12.98 р. N 320-XIV (далі Закон про ФСП) не доручав Кабміну розробляти які-небудь "критерії". Тобто цей документ - власна ініціатива уряду.
Виходячи з тексту Постанови N 233, ті, хто не відповідає зазначеним у ній критеріям, не можуть бути платниками фіксованого сільськогосподарського податку (далі - ФСП) чи користуватися пільгами з ПДВ. Порівняємо вимоги Постанови N 233 та законів України щодо застосовування пільг.
По-перше, як Законом про ФСП, так і Законом про ПДВ встановлено, що бути платниками ФСП чи, відповідно, застосовувати п.11.29 Закону про ПДВ можуть ті, у кого "сума, одержана від продажу сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки за попередній звітний (податковий) рік, становить не менше 50 відсотків загальної суми валового доходу підприємства". Згідно з Постановою N 233 від виручки (валового доходу) треба віднімати ще й суми ПДВ, що залишилися у розпорядженні сільгосппідприємств відповідно до п.11.29 Закону про ПДВ.
Таке урядове "уточнення" чинного законодавства означає, що тепер кожен платник ФСП, а також кожне підприємство, яке застосовувало у своїй діяльності п.11.29 Закону про ПДВ, повинні терміново зробити за даними минулого року новий розрахунок, щоб з'ясувати, чи можна користуватися пільгами з ПДВ. (Скоріш за все, результат перерахунку залишиться незмінним, оскільки суму ПДВ треба вираховувати з валового доходу як загального, так і від продажу сільгосппродукції.)
По-друге, Постанова N 233 забороняє користуватися пільгами з ПДВ тим підприємствам, які не відкрили спецрахунка для цільових коштів або не перерахували кошти на такий рахунок. Але ж право на пільгу для сільгосппідприємств встановлено Законом про ПДВ, у якому такої заборони немає . А обмежити застосування пільги можна тільки законом.
По-третє, з тексту Постанови N 233 не зрозуміло, на який термін втрачають право на застосування п.11.29 Закону про ПДВ ті, хто невчасно перерахував кошти на спецрахунок: взагалі, на рік, на квартал чи на місяць? Найлогічнішим здається саме місячний термін (звичайно, якщо наступного місяця кошти будуть своєчасно перераховані).
I останнє: відповідно до ст.58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи. Тому наголошуємо, що норми Постанови N 233 (а точніше - позбавлення пільг сільськогосподарських підприємств) не можуть бути застосовані до періодів (місяців, кварталів), які вже минули.
"Все про бухгалтерський облік" N 24 (691) від 15 березня 2002 р.